Біографія
Особистісне становлення
Я, Пархоменко Микола Володимирович, народився 16 квітня 1997 року в місті Донецьку, Донецької області: батько – Пархоменко Володимир Леонідович – людина з золотими руками, до війни працював на донецьких підприємствах – Точмаш і РМЗ, в даний час – не має постійного місця роботи та змушений займатися веденням домашнього господарства, мати – Пархоменко Ірина Самуілівна, домогосподарка тому що через інвалідність I-ої групи з астми не змогла здобути освіту вище шкільної. Я – дитина з багатодітної сім’ї, нас у мати з татом четверо (я, брат і дві сестри) і в дитинстві доводилося тіснитися. Я – наймолодша дитина в нашій родині, тому батьківська любов діставалася в більшій мірі мені. Батьки завжди допомагали мені з виконанням домашніх завдань в школі, але в ті роки я чомусь не задумувався про важливість освіти і закінчив школу без золотої медалі і великої кількості похвальних листів.
Як і більшість хлопців, з дитинства я захоплювався футболом і мріяв потрапити в яку-небудь юнацьку команду, щоб в подальшому цим заробляти на життя. Батьків моє бачення майбутнього в особі футболіста не дуже вражало, і я здогадувався, що нічого подібного в моєму житті не відбудеться. Шкільні роки я провів в рідному місті в ЗОШ №2. Не можу себе назвати себе в той час круглим відмінником, але і на двієчника теж схожий не був, в основному приносив додому оцінки 8-11 балів за 12-бальною системою. У молодшій і середній школі гуртки ніякі не відвідував, з хобі були тільки комп’ютерні ігри та проведення часу з друзями на вулиці. У 8-му класі я вирішив, що настав час додати якесь хобі і став відвідувати секцію з тайського боксу. Продовжилося це хобі до кінця 10-ого класу, поки не настала інтенсивна підготовка до Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), а також вибору подальшої професії. Я дуже радий, що школа подарувала мені кілька кращих друзів, з якими до цього дня маю відмінний зв’язок і ми навіть нещодавно відзначали 15 років з дня нашого знайомства.
У 11-му класі я вирішив для себе, що після школи буду здобувати вищу освіту і моя подальша діяльність буде пов’язана з економікою. Отримавши не найгірші результати за ЗНО я подав документи до університетів Донецька, Одеси та Дніпра. У підсумку вийшло так, що на момент вступних хвиль ми з сім’єю виїхали з Донецька через серйозні обстріли в 2014 р. і про Одесу, і Дніпро довелося забути. Коли обстріли в Донецьку затихли ми повернулися з родиною в Донецьк, тут вступні хвилі були пізніше, ніж в інших містах і я вибрав для себе вищий навчальний заклад – Донецький національний технічний університет (ДонНТУ).
Професійне становлення
У 2014 р. я став студентом ДонНТУ факультету економіки та менеджменту, обравши спеціальність Фінанси та кредит
(спеціалізація – Фінанси підприємства
). Дана спеціальність сподобалась мені тим, що після її отримання можна працювати практично де завгодно: починаючи від банку, закінчуючи митницею.
Перший рік навчання запам’ятався як час невизначеності
, навколо відбувалася постійна метушня, частина студентів і викладачів ДонНТУ переїхала в Красноармійськ (нині місто Покровськ), частина залишилася в Донецьку. В цій ситуації я вирішив, що краще залишитися в рідному місті і не нікуди не переїжджати. Після першої сесії я вийшов на підвищену стипендію і задумався над можливістю закінчення бакалаврату на відмінно
. За час мого навчання я познайомився з передовими фахівцями в сфері економіки та фінансів. Всі викладачі в доступній формі пояснювали свої предмети і на іспитах і заліках я намагався користуватися цим для отримання гарних відміток. Згодом я став брати участь в науково-практичних конференціях. Основна тематика моїх роботах відповідала дослідженню фінансового стану підприємств.
Моїм науковим керівником стала Слєпньова Людмила Дмитрівна, з її допомогою я зміг належним чином написати випускну роботу бакалавра, провівши досить об’ємне дослідження з обраної тематики – аналіз фінансового стану підприємства. Дана тематика пізніше стала основоположним базисом в написанні магістерської дисертації.
Закінчивши бакалаврат, я вирішив залишитися на кафедрі фінансів та економічної безпеки, продовживши отримання спеціальності «Фінанси та кредит» в магістратурі. Мій науковий керівник з моменту бакалаврата не змінився і це не могло мене не радувати.
Цілі, плани та бачення майбутнього
Моя поточна ціль, яка повинна найближчим часом здійснитися – написання і успішний захист магістерської дисертації. Після отримання диплома – пошук гідної роботи за фахом за відповідну заробітну плату, яка доставляла б мені задоволення, з подальшою можливістю кар’єрного зросту.
Слідом за здійсненням перерахованих вище цілей – створення нового осередку суспільства, діти і відсутність рутинних буднів. Вважаю, що достатня кількість дітей в сім’ї повинна бути не менше 4-х, звісно з невеликими перервами між кожним.
Досягнення поставленої мети неможливо здійснити без щоденного самовдосконалення, нім я і займаюся більшу частину вільного часу.