Русский
 

Бiографiя

Особистісне становлення

Я, Гриньов Андрій Віталійович, народився 19 серпня 1998 року в м. Донецьк. Коли мені було 8, народилася моя сестра Вероніка, але це ніяк не вплинуло на ставлення батьків до мене, я все також був оточений увагою і турботою. Чимало часу я проводив з бабусями і дідусями, які також вплинули на мене.

У дитинстві я любив гостювати у бабусі з дідусем, де знайшов чимало друзів, з багатьма, на жаль, зараз я вже не веду активне спілкування, але при зустрічі ми завжди раді один одному. Звичайно ж, як і більшість хлопчиків, я проводив багато часу на футбольному полі, часом грали навіть затемна і зупиняло матчі лише те, що власника м'яча заганяли батьки.

З садком у мене не склалося, проходив туди всього 5 днів, заявив мамі, що ні за що в житті більше туди не піду і дотримав слова. У 2004 році я пішов в школу, а саме в Донецький навчально-виховний комплекс №119. Йдучи в школу, я вже вмів швидко читати, тому уроки читання здавалися мені неймовірно легкими, з іншими предметами все було трохи складніше. Хоч я був і дуже сором'язливим дитиною, я швидко знайшов спільну мову з деякими однокласниками, з багатьма з них я дружив протягом усіх 11 років навчання в школі. Природно, в школу хотілося ходити не через навчання, а щоб побачитися і поспілкуватися зі шкільними друзями, але, не дивлячись на це, я був старанним учнем.

З предметів мені шалено подобалися історія і географія, пізніше інформатика, а ось українська мова та малювання мені страшенно НЕ подобалися, але справедливості заради, варто сказати, що виною тому не предмети, а вчителі, які їх вели. З багатьма вчителями я був в чудових стосунках, одного разу вчителька з англійської мови, просто так подарувала мені футбольний журнал і хоч це, на перший погляд дрібниця, мені було дуже приємно. Зараз озираючись назад на те, як вчителі підходили до проведення уроків, можу сміливо сказати, багато хто з них дійсно професіонали своєї справи, окремо хотів би виділити вчителя історії Пробитюк Ларису Віталіївну, її підхід до подачі матеріалу і викликав у мене інтерес і любов до історії.

Професійне становлення

З дитинства у мене була мрія зв'язати себе якось з футболом, але, на жаль, поки що, з різних причин це не вдається зробити. З 7 класу, я твердо знав, що піду вчитися в ДонНТУ, буквально запрограмувавши себе на це, я став думати, куди саме варто йти. Маючи досить високі бали, я знав, що пройду на бюджет на 90% спеціальностей, вибір припав на кафедру Управління якістю.

Перший курс давався мені дуже важко, пари здавалися нескінченними, завдання нереальними і я вже шкодував, що взагалі вирішив вступити до університету. Але після першої сесії, трохи звикнувши до ритму навчання у ВНЗ, мені ставало все комфортніше. За час навчання я познайомився з багатьма цікавими людьми і отримав безліч безцінних знань, тому про час проведеному тут ні в якому разі я не шкодую.

В ході навчання не раз проходив практику в ДП Донецькстандартметрологія, де отримав великий обсяг актуальної інформації в сфері Менеджменту якості.

У 2019 захистив бакалаврську роботу на тему: Методичний підхід до управління маркетинговою діяльністю на підприємствах Донецького регіону і отримав диплом з відзнакою.

Про те йти чи не йти в магістратуру, питання навіть не стояло, ще на 1 курсі було вирішено отримати диплом магістра. У 2019 успішно склав вступні іспити і продовжив навчання за направленням: Управління якістю. В даний момент, разом зі своїм науковим керівником Мірошниченко Оленою Вікторівною, пишу магістерську дисертацію на тему: Інтеграція процесів управління якістю та маркетингу в управлінні підприємством Донецького регіону

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

В найближчому майбутньому я планую успішно захистити магістерську дисертацію. Планую пройти курси футбольного судді. У майбутньому хотілося б здійснити мрію дитинства і побувати в Іспанії на матчі Мадридського Реала і відвідати Каталонію і Сан-Себастьян, а також, відвідати такі країни ты міста, як Англія (Лондон, Ліверпуль), Італія (Рим, Мілан, Турин), Німеччина (Мюнхен, Дортмунд, Гельзенкірхен).