Своим першим криком я оголосила стіни пологового будинку в маловідомому цивілізованому людству містечку Дніпрорудне. Скоїлась ця щаслива для моїх батьків подія у далекому 1979 році від Різдва Христова, 26 грудня. У 1983 році у мене народилася сестра, а через рік ми переїхали у царство вічної мерзлоти – далеку і недосяжну Воркуту. Там я і пішла до школи. У 1995 році шахту, на якій працював тато, закрили і батьки вирішили повернутися на Україну, у Донецк, де я пішла у 10 класс у школу № 122. Обрала клас з гуманітарним нахилом, та пізніше зрозуміла, що більше мене приваблює математика.

У 11 класі, як і всі молоді люди мого віку зіткнулася з проблемою вибору професії. Тепер я розумію і твердо упевнена, що нас дуже рано примушують робити цей вибір – не всі реально усвідомлюють усю серйозність і наслідки своїх, а частіше батьківських рішень. Мені здається, що необхідно створювати прміжні інститути, де колишні школяри мали б можливість рік чи два вивчати учбові дисципліни за своім вибором і визначитися, ким вони реально хочуть стати. Це могло б допомогти уникнути життєвих трагедій, бо далеко не усі люди задоволені отриманою професією. Взагалі, так чи інакше, я активно ввідвідувала “дні відчинених дверей” ведучих ВУЗів Донецька. На презентації нових спеціальностей, відкритих у гірничному інституті, я, нарешті, визначилась – усі сумніви зникли. Пройшовши співбесіду на “відмінно”, я вступила в ДонДУ на спеціальність “Менеджмент зовнішноекономічної діяльності”.

Навчання в ВУЗі, як я зрозуміла, дуже відрізняється від навчання в школі. Он дає нам значно більше, ніж просто знання. Тут ми прощаємося з дитинством, стаємо дорослими, вчимося бути самостійними і відповідати за свої вчинки, знаходимо справжніх друзів. Закінчивши четвертий курс и отримавши диплом на “відмінно”, я замислилась про вступ у магистратуру.

Вибор теми магісторської роботи у нас с дипломним керівником доц.Кравченко А.А. довгих вагань не викликав. Ми вирішили присвятити роботу темі “Дослідження можливості виведення шахт Донбасу на рівень рентабільної роботи за рахунок виходу на зовнішні ринки”. У наш час проблема, висвітлена у моїй роботі є хвороблива і актуальна у нашому регіоні. Регіон потребує молодих фахівців сучасного мислення. Тому перспективи розвитку спеціальності широкі і область дії безмежна. Я думаю, людина може добитися поставленої задачі, необхідно упевненно іти до наміченої мети.

<Магистерская>