Я народилася 30 березня 1982 року в місті Донецьку . У моїх батьків я стала другою дитиною. На той час моїй старшій сестрі було два роки. З трьох років мене відправили до дитячого садку. А у школу я пішла в 1988 році в шестирічному віці. Школа № 30 відрізнялася від інших. Клас, у якому я навчалася, виявився не звичайний, а експериментальний. Це дозволило мені закінчити школу на рік раніш інших однолітків.

  У початкових класах я нічим не виділялася серед своїх однокласників. Хіба що поводилася більш замкнуто і самостійно для свого віку. У старших класах проявився інтерес до математики й інформатики. Я часто залишалася на додаткові заняття.

  У 1989 році я зайнялася музикою, а точніше грою на фортепіано. Закінчила музичну школу разом з одержанням неповної середньої освіти.

  Шкільні роки пролетіли дуже швидко. Більш усього запам'яталися захоплюючі поїздки на природу. Я часто брала участь у шкільних заходах, від яких залишилося кілька призів і пам'ять на все життя. Хотілося б подякувати усім своїм вчителям, а особливо вчительці української мови Прилуцкій Надії Миколаївнї за її доброту і турботу про учнів.

  Наприкінці навчання в школі в 1998 році виникло запитання про продовження освіти. Захоплення точними науками вплинуло на вибір ВНЗа. Але зі спеціальністю були проблеми. Випадково я вибрала "Електричні станції". Рейтинг був зданий, і ще до випускних іспитів я знала свою подальшу долю на найближчі п'ять років.

  Основною відмінністю навчання в університеті від школи була повна відсутність на початкових курсах у моїй групі інших представниць жіночої статі. Проте це не викликало особливих затруднень. Якийсь період я навіть була старостою групи. Хлопці потрапилися дуже веселі і цікаві. З'явилися нові друзі. Є надія, що після одержання диплома вони не втратяться.

  За час навчання в університеті я взяла участь у декількох олімпіадах і конференціях, допомагала при створенні деяких методичок. Також я додатково вивчала технічну англійську мову.

  Інтерес до спеціальності проявився відразу ж після першої практики. Тоді я вперше побачила теплову електростанцію і зрозуміла принцип її роботи. З роками інтерес тільки зріс. Спецкурси дозволили докладніше ознайомитися зі своєю спеціальністю. Це викликало бажання займатися науковою діяльністю. Мене заінтересувала проблема контролю ізоляції. А так, як у нас на кафедрі цим питанням займається Гребченко Микола Васильович, то він став моїм науковим керівником. Дуже важливо точно знати стан ізоляції приєднання, щоб не доводити ситуацію до ушкоджень у виді коротких замикань, що дуже погано діє на роботу станції в цілому.

  У майбутньому мені хотілося-би бути гарним фахівцем в області електротехніки. Більш заглиблено займатися вивченням і розробкою релейного захисту і автоматики. Можливо навіть буду працювати в одномоу з проектних інститутів. Але насправді мені просто хочеться щоб отримані знання не пропали даремно.

  На жаль, роки студентства не вічні. Справедлива теза, що це найкращий і незабутній час. Але попереду ще робота над магістерською дисертацією. А потім побачимо.

На початок