Перейти до І розділу дисертації

       Усякий податок - це податок, призначений для рішення як фіскальних, так і економічних задач. Усякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими розцінюються по їхньому впливі на віддалену перспективу збалансованого економічного росту. Однак податкові коректування господарської діяльності безпосередньо впливають на фінансову практику і поточні потреби бюджету.
       Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподаткування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих доходів громадян. У залежності від податку прибуткове оподатковування класифікується на два види:

• оподатковування фізичних осіб;
• оподатковування юридичних осіб.

       Вирішальним фактором виділення об'єкта оподатковування є відношення власності. Також виділяють інші відмітні особливості: відмінності по характері використання доходу (прибутку), відмінності в податковому навантаженні, відмінності в умовах стягування. Однак ці питання є доволі складними і досить недослідженими, особливо в умовах недосконалості системи регламентування форм власності. Можливо у деяких аспектах дослідження доцільно розглядати ці два податки у взаємозв'язку.
       Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвитих країн, однак, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.
       Діючий у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значна зовнішня подібність з податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн. Однак принциповою відмінністю є той факт, що частка податку на прибуток підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян.
       З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядного значення. Аналогічний підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при якій питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, ніж податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах з розвиненою ринковою економікою.
       Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

• вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу (АТ, ТОВ і т.п.);
• напрямку розподілу прибутку ( нагромадження чи споживання);
• вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, притягнуті і позикові засоби);
• розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;
• розподіл і перерозподіл ВВП;
• темпи економічного росту на макрорівні.

       Значний інтерес викликає оцінка нейтральності корпоративного податку щодо використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподілу прибутку на нагромадження чи на виплату дивідендів.
       Інший аспект прояву регулюючої функції корпораційного податку розглядається у взаємозв'язку з існуючою між промислово розвиненими країнами податковою конкуренцією, що містить у собі "боротьбу" між окремими країнами за мобільні фактори виробництва і частку прибутку від їхнього використання.
       Сьогодні серед прибуткових податків в Україні домінує прибуткове оподатковування підприємств. Прибуткові податки тісно зв'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Разом з тим вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалювання системи прибуткового оподатковування в Україні.

до початку сторінки

       Відповідно до світової практики оподатковування корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній.
       Розподіл надходжень прибуткових податків між фізичними і юридичними особами в країнах з різними економічними системами неоднаково.
       На Заході податок на прибуток корпорацій (акціонерних товариств) має високий рівень розвитку. З розвитком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому зажадала особливих форм обкладання. При цьому в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди і прибуток, що направляється на розвиток корпорації чи в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування виступає прибуток чи власника заробітна плата працівників і службовців).
       Системи оподаткування прибутку визначаються підходом до рішення питання про скорочення так називаного економічного подвійного оподатковування, тобто одночасного обкладання прибутку на рівні компанії і на рівні акціонерів, що одержують дивіденди. Прибуток компаній може складатися з двох частин: що не розподіляється і що розподіляється. У залежності від підходу до обкладання цих компонентів прибутку, згідно зі світовою практикою, системи оподатковування підрозділяються на наступні види:

       1. Класична система, що не передбачає ослаблення економічного подвійного оподатковування. Роздільне оподатковування прибутку, що розподіляється, на рівні компанії корпораційним податком і доходів акціонерів (пайовиків) у вигляді дивідендів особистим прибутковим податком (фактично - подвійне оподатковування прибутку, що розподіляється).

       2. Метод зниження, що полягає в тому, що із суми обчисленого прибуткового податку чи цілком частково віднімається корпораційний податок, сплачений на прибуток, що розподіляється. При цьому можна виділити:
       2.1 Система зменшення обкладання прибутку на рівні компанії, при якій прибуток, що розподіляється, обкладається по більш низькій ставці корпораційного податку чи частково звільняється від обкладання, тобто може функціонувати в двох варіантах:

• на основі різних ставок, при цьому прибуток, що розподіляється, обкладається податком по більш низькій ставці.
• на основі часткового звільнення від оподатковування прибутку, що розподіляється.