"ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ"

Висхідним пунктом, щодо вирішення питання про ефективність податкової політики, податкової системи і, зокрема, підвищення її регулюючої ролі, є перш за все визначення характеру і розміру впливу податків на діяльність господарчих суб'єктів. А оскільки на всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство, то аналіз доцільно почати саме з цього рівня.

       Дослідно-експериментальний завод УкрНДІВЕ (ДЕЗ УкрНДІВЕ) створений наказом №389 від 14.12.1962 р. по міністерству паливної промисловості СРСР. У середині 70-х років завод був переведений під юрисдикцію Міністерства електротехнічної промисловості СРСР. У 1976 році при створенні Донецького науково-виробничого об'єднання "Взривозахищене устаткування" завод ввійшов у його склад як підрозділ ВНДІВЕ.
       В даний час статус заводу залишився колишнім. ДЕЗ УкрНДІВЕ з державною формою власності є структурним підрозділом УкрНДІВЕ без права юридичної особи.
        ДЕЗ УкрНДІВЕ спеціалізується на виробництві продукції електротехнічного призначення, призначеної для роботи в небезпечних умовах по газі і пилу в основному на підприємствах вугільної, нафтогазопереробній, хімічній і іншій галузях, а також на виготовлення макетів, стендів, спеціального технологічного устаткування, виконанні робіт і послуг, зв'язаних з дослідженнями і розробками науково-дослідного інституту.
       Відповідно до результатів проведеного аналізу, у сформованих умовах на заводі відчувається постійна недостача оборотних активів для організації безперебійного виробництва й ефективної діяльності. Основним, а по суті і єдиним, джерелом формування оборотних активів є власні кошти, і це в умовах нестабільного отримання прибутку. Залучення позикових коштів для заводу по об'єктивним причинам украй важко.
       У ситуації, що склалася, фінансовий стан заводу важкий і носить нестабільний характер. Ситуація погіршується проблемою одержання коштів за реалізовану продукцію, унаслідок чого в заводу утвориться недостача оборотних активів для здійснення господарської діяльності. У цих умовах важливим і актуальним постає питання оптимізації розміру іммобілізації обігових коштів на виплату обов'язкових платежів.

       Відповідно до результатів проведених вертикального та горизонтального аналізу платежів заводу питома вага податку на прибуток є досить невеликою. Динаміка відповідних платежів відрізняється в залежності від того податкова чи бухгалтерська звітність є об'єктом дослідження. У цілому простежується тенденція до збільшення суми податкових платежів за статтею "Податок на прибуток".
        Факторний аналіз податку на прибуток здійснювався за наступними моделями:
       - за податковим обліком (джерело інформації "Декларація про прибуток підприємства"2000-2002 рр.). Аналіз виконувався на основі трьохфакторної моделі прибутку до оподаткування адитивного типу:

       Наведена модель може бути розширена шляхом розподілу факторів вихідної факторної моделі на складові, відповідно до Закону.
       За результатами аналізу протягом трьох років найбільший вплив на динаміку прибутку спричиняли зміни валового доходу, найменший вплив здійснювали зміни амортизації.

        - за бухгалтерським обліком (джерело інформації форма №2 "Звіт про фінансові результати" 2000-2002 рр.). Аналіз виконувався виходячи з того, що завод здійснює тільки операційну діяльність. В моделі враховувалися всі фактори, що утворюють прибуток до оподаткування відповідно статей форми №2 бухгалтерського обліку.
       За результатами аналізу найбільший вплив на прибуток здійснюють, природно, виторг та собівартість реалізованої продукції, також на величину прибутку заводу досить суттєво впливали зміни за статтями "Інші операційні витрати" та "Інші операційні доходи".
       Визначення впливу факторів є важливим насамперед для процесу розробки і впровадження заходів щодо оптимізації розміру обов'язкових платежів і підвищення ефективності діяльності підприємства, тому що дозволяє визначити напрямки на яких потрібно в першу чергу концентрувати як увагу керівників, так і ресурси заводу.

       Аналіз впливу податків на діяльність платника податків - юридичної особи доцільно проводити шляхом визначення розміру податкового тягаря.
       Як відомо, податковий тягар (податковий тиск) - це узагальнюючий показник, який характеризує роль податків в економіці. У міжнародній і вітчизняній (лист ДПА від 27.01.98. №795/10/20-2117) практиці прийнято оцінювати процентним відношенням усіх сплачених податків до виручки від реалізації (формула 3.1) :

       Категорія податкового тягаря стосовно до окремого платника податків відбиває частку його сукупного доходу, що вилучається до бюджету.
       За результатами розрахунку податковий тягар період з 2001 по 2002 роки збільшився на 1,51% і склав 21,41%.
       Застосувавши факторний аналіз до моделі визначення податкового тягаря, можна зробити висновок, що зменшення виторгу мало більший вплив на величину податкового тягаря (збільшило на 3,12%), ніж динаміка податкових платежів, що мала протилежну направленість (зменшило податковий тиск на 1,61%).
       Наведені вище показники податкового тягаря широко застосовуються господарюючими суб'єктами у власній діяльності. Їх розрахунок може бути необхідний, але не достатній для податкового планування. Ці показники мають досить суттєвий недолік - вони є надто узагальненими і не дають реального уявлення про ступінь податкового тиску на відповідне джерело їх сплати. Тому доцільно аналізувати тиск з урахуванням наступного:
       1. ПДВ та інші непрямі податки впливають на фінансовий стан тільки в одному аспекті - значно збільшують дебіторську (кредиторську) заборгованість по розрахункам з бюджетом. Це має значення для показників ліквідності. Тому ступінь податкового тягаря за цими податками правильніше було б оцінювати питомою вагою дебіторської (кредиторської) заборгованості за ними у складі дебіторської (кредиторської) заборгованості або валюті балансу.
       2. Більшість податків є прямими, і тому згідно діючого законодавства сплачується за рахунок собівартості та валютних витрат. Це нарахування на фонд оплати праці, комунальний податок, земельний податок, збір із власників транспортних засобів тощо. Усі ці податки є або ціноутворюючим факторами (якщо попит на продукцію дозволяє збільшити ціну на приріст собівартості), або зменшують прибуток (збільшують збитки) від реалізації. Тому величину податкового тягаря за цими податками слід вимірювати їхньою питомою вагою в складі собівартості.
       3. Податки, які сплачуються з чистого прибутку (податок на прибуток або податок на дивіденди), доцільно порівнювати з прибутком від реалізації по основній діяльності. Таке співвідношення показує, якою мірою податки, що сплачуються за рахунок фінансових результатів, впливають на зниження загальної величини прибутку порівняно з прибутком від реалізації.
       Однозначно сказати, які податки найістотніше зменшують фінансові ресурси підприємства, неможливо, оскільки результат варто оцінювати в кожнім конкретному випадку. Можна сказати, що значні фінансові ресурси підприємства забирає податок на прибуток, оскільки він не компенсується ніякими надходженнями, не впливає на зменшення інших податків, а виплачується саме з прибутку. До того ж він являє собою найвагоміший інструмент державного регулювання економіки.
       Перевагою цієї методики є те, що можна визначити якісну характеристику - позитивний чи негативний вплив на прибуток чинить зміна податкового тягаря. Отже, завданням такого аналізу є вирішення питання чи не заважає підприємству отримувати прибуток тільки висока міра податкового тягаря.
       Відповідно до обраної методики детального розрахунку отримані результати свідчать про те, що ДЕЗ УкрНДІВЕ сплачує податків та обов'язкових платежів у розмірі, що перевищує отриманий прибуток у кожному періоді. Завод сплачує у бюджет 62,1% від доходу. При чому згідно з динамікою означених показників стан заводу у сфері податкового впливу погіршився у 2002 р. Ця ситуація призводить до того, що у бюджет відраховується коштів більше, ніж підприємство отримує, отже означена іммобілізація коштів має негативний вплив на оборотні активи і фінансовий стан заводу в цілому, та якщо ситуація не зміниться завод у майбутньому при неефективній діяльності отримає збитки, що обумовлені не тільки внутрішніми управлінськими чинниками, а ще й впливом податкового тягаря, або тільки за рахунок впливу податкового тиску.
       Розрахунок проводився за даними бухгалтерського і податкового обліку: при розрізненості кількісних значень результатів, якісні характеристики, щодо негативного впливу співпадають.

до початку сторінки

       Врахування означених показників податкового тиску з боку господарюючих суб'єктів України у своїй діяльності є необхідною засадою для ефективного розвитку податкової системи в цілому. Вважається, що необхідність податкового планування залежить від величини податкового тягаря. Усе просто: a=b/c х 100% , де a - це сам тягар; b - податки, нараховані за звітний період; c - обсяг реалізованої продукції. Якщо "a" не перевищує 20%, то можна обійтися чітким веденням бухгалтерського обліку. Якщо трохи більше, то податкове планування потрібно робити частиною загальної системи фінансового управління та контролю. На цей випадок уже необхідна розробка схем реалізації типових, великих і довгострокових контрактів, використання зовнішніх консультацій. Якщо податковий тягар перевищує 45%, то податкове планування стає одним із найважливіших елементів управління діяльністю підприємства чи організації. Тут знадобляться спеціально підготовлений персонал та організація його тісної взаємодії з усіма службами компанії. Будуть потрібні також податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій.
       Тобто бажання впровадження заходів щодо мінімізації оподаткування повинно мотивуватися розміром впливу податків на діяльність господарюючого суб'єкта.
       Методи, що застосовують здебільшого не мають ознак навіть поточного податкового планування, що визначає вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих робітників, вибір найбільш оптимальної стратегії і тактики під час укладення господарських договорів, планування податкових платежів.
       Недоцільність цього підходу, виходячи тільки з існуючої ідеології "менше віддаєш більше залишається тобі", у сучасний період легко довести.
       По-перше, треба врахувати соціальний фактор. Не можна знайти жодної сфери громадського життя де любили та шанували "безквіткового пасажира", що користується загальним благом на рівні з іншими.
       По-друге, необхідно врахувати наукову обґрунтованість заходів, що використовуються для зменшення оподаткування. З одного боку, характер таких заходів повинен обумовлюватися розмір впливу податків на діяльність підприємства, з іншого боку, повинен враховувати перспективи його розвитку. Більшість методів, що застосовуються на підприємствах, зокрема метод заміни відносин, відстрочки податкового платежу тощо, мають короткострокову направленість на поліпшення стану підприємства лише на визначений момент. Проте заходи повинні мати стратегічний характер і сприяти, з одного боку, розвитку підприємства в довгостроковій перспективі, а з іншого - зменшувати розмір оподаткування. В якості прикладу серед таких методів можна привести метод скорочення бази оподаткування: відповідно до законодавства з метою зменшення прибутку доцільно збільшувати витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, з науково-технічними дослідженнями, професійною підготовкою або перепідготовкою кадрів, проведенням рекламних заходів тощо.
       Крім того, податкове законодавство - найбільш динамічне з усіх галузей права. Фіскальні органи постійно представляють пропозиції законодавчої влади для прийняття нормативних документів, що забороняють чи обмежує найбільш відомі способи зниження податків. Тому необхідно оцінювати час окупності будь-якого чи методу способу. І порівнювати цей час з часом можливого існування методу.
       Також, слід зазначити, що доцільність методів треба розглядати і з економічної точки зору. Тобто для підприємств, у яких величина податкового тягаря не перевищує 20%, економічно не доцільно впроваджувати міри щодо зниження оподаткування. Отже потрібно порівнювати витрати на сплату податків з витратами на застосування відповідних методів їх зниження, з урахуванням очікуваного результату.
       Середнє значення податкового тягаря, за ствердженням Президента України Л.Д.Кучми, на кінець 2003 року мало досягти рівня 45%. Отже податкове планування в Україні потрібно.
       Перелічені вище заходи, як і інші існуючі, мають здебільшого економічний характер, спрямований на покращення фінансового стану, і тільки частково здійснюють незначний вплив не зміну психології сучасного українського підприємця.

до початку сторінки

       На відміну від податкового планування цей захід може позитивно вплинути не тільки економічні сторони досліджуваного питання, а й на психологію українських господарчих суб'єктів, завдяки чому можна буде в перспективі вивести більшість їх доходів з тіні.
       У сучасних умовах, для системи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні найбільш оптимальної є регресивна шкала стягування податку, відповідно до якої зі збільшенням доходу ставка податку зменшується. Для такого твердження існує ряд причин. По-перше, особливістю оподаткування прибутку юридичних осіб є те, що їхній доход використовується не цілком на споживання, але і на розвиток діяльності. Отже, стимулюючи збільшення доходу підприємств, держава тим самим стимулює розвиток економіки країни в цілому. Перевагою досліджуваної системи є отримання підприємствами, що швидко зростають відчутних і негайних фінансових вигод від підвищення ефективності господарчої діяльності. По-друге, механізм регресивної шкали підприємницьким структурам, що працюють неефективно або ж імітують таку роботу, висувається більш жорстокіший фіскальний режим.
       При цьому розрахунки показують, що організаційно-технічні заходи, спрямовані на збільшення доходу з високою вірогідністю визначають і зростання показника питомого прибутку, що забезпечує підприємству винагороду у виді зниження ставки податку на прибуток.
       Проведені розрахунки за даними податкового обліку ДЕЗ УкрНДІВЕ доводять, що темпи зростання прибутку до оподаткування зростають разом з показниками рентабельності та темпами зростання обсягу виробництва (реалізації), на відміну від існуючої системи оподаткування, коли зросту зовсім немає або він не значний.
       Таким чином, дана система оподатковування враховує інтереси і держави і платників податку.
       У цілому, аналізований принцип стимулюючого зниження ставок оподатковування є адекватним вимогам, що висуваються до систем стимулювання, оскільки його застосування:

• стимулює збільшення виторгу, діючи тільки у випадку відповідного збільшення питомого прибутку;
• збільшує (у міру зростання питомого прибутку і виторгу) суму податку на прибуток, що сплачується підприємством державі;
• зменшує питома вага суми податку на прибуток у виторзі підприємства;
• збільшує загальну масу чистого прибутку підприємства і її питому вагу у виторзі;
• на відміну від діючої пропорційної системи оподаткування прибутку підприємств, регресивна система збільшує, за певних умов, не тільки масу прибутку до оподатковування, але і темпи її росту в цілому;
• забезпечує економію заробітної плати на підприємстві.

       Безумовно, запропонована схема не є панацеєю від усіх податкових хвороб української економіки. Разом з цим система регресивного оподаткування є універсальним механізмом гармонізації економічних інтересів суб'єктів господарчої діяльності та держави, що дозволяє вирішувати на її основі багато актуальних економічних завдань.

до початку сторінки

       Відзначимо кілька основних задач удосконалювання оподаткування прибутку, які необхідно вирішити в самий найближчий час.
       По-перше, важлива задача - зниження реального податкового навантаження на товаровиробників у сполученні з безумовним забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами бюджетів усіх рівнів. Дана проблема може розв'язатися почасти шляхом визначення оптимальної ставки (шкали) податку на прибуток.
       По-друге, необхідно забезпечити максимально рівномірний розподіл податкового навантаження по податку на прибуток організацій шляхом вирівнювання податкової бази.
       За станом на сьогоднішній день існує проблема з регламентацією податкових пільг. Суть у тім, що цивілізована податкова система повинна припускати наявність мінімальної кількості економічно обґрунтованих і фактично довели свою ефективність податкових пільг при існуванні жорстко контрольованої системи цільової й адресної фінансової підтримки чи організацій фізичних осіб, дійсно в такій підтримці нужденних. Визначити оптимальний перелік таких пільг на практиці досить складно, не говорячи вже про розробку оптимального рівня їхньої регламентації. Адже при високому рівні регламентації пільг їхня ефективність украй незначна. Найчастіше пільги створюють стимули для розвитку всякого роду посередницьких напівкримінальних структур, що надають послуги по легальним (з формальної точки зору) схемам заниження податкових платежів у бюджет. Дохідна частина бюджету через це несе колосальні втрати.
       Складається ситуація, коли чесним платникам податків приходиться нести навантаження не тільки за себе, але і за неплатників. При цьому ефективна ставка податку, що визначається відношенням суми податку до величини податкової бази, обчисленої без обліку пільг, у тих чи інших організацій може відхилятися як убік збільшення, так і убік зменшення на десятки процентних пунктів від загальновстановленої ставки. Такого в принципі бути не повинне.
       Також необхідно чітко сформулювати основні поняття, зокрема доходів і витрат, що використовуються при визначенні прибутку, який підлягає оподаткуванню.
       Гармонізувати взаємозв'язок податкового та бухгалтерського обліку.
       Підвищити регулятивну та стимулюючу ефективність механізму дії податку на прибуток. Основною ідеєю даних реформ з'явився той факт, що яка би високої не була фіскальна функція податків у результаті великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвитку інших своїх функцій: регулюючої і стимулюючої. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати якнайбільше податків, а в тім щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства в сфері виробництва й обороту.
       Ефективність податкового регулювання підприємницької діяльності за допомогою податку на прибуток прямо зв'язана зі стабільністю податкової ставки і податкової системи взагалі. Порушення стабільності оподатковування в країні стало одним з найважливіших факторів звуження підприємництва у виробничій сфері і перетікання капіталу в сферу невиробничої діяльності, де перекладання прямих податків на споживача за допомогою збільшення цін здійснюється простіше, а контроль за діяльністю цих підприємств - складніше. Оптимальне сполучення принципу стабільності з принципом рухливості податків важка задача. Податкова система в цілому і система оподаткування прибутку зокрема, повинна бути гнучкої й активно реагувати на кон'юнктурні зміни в економіці. Це незаперечний факт, однак створення сприятливих умов для інвестиційної й інноваційної діяльності підприємств у пріоритетних напрямках економіки вимагає наявності стабільного податкового законодавства, що є свого роду гарантом вкладення інвестицій.
       Отже, резюмуючи все вище наведене: реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою. В сучасних умовах трансформаційної економіки податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг; забезпечення можливостей щодо помірного і відносно рівномірного збагачення нації в цілому і кожного суб'єкту зокрема.

до початку сторінки

       В умовах ринкової економіки важливим питанням, зв'язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни, є саме правильна побудова й організація податкових відносин суб'єктів, що хазяюють, і громадян з державою. У цьому плані особливий інтерес представляє розвиток регулюючої і стимулюючої функції податку на прибуток. Україна не може затвердитися як економічно розвиту державу без формування належної і дієздатної податкової системи.
       Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку в Україні - це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинний стимулювати зростання виробництва. його пропорційність, підвищення продуктивності праці. Сполучення інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує мети і вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів - основна умова виходу країни з кризи.
       На нашу думку, досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.
       Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.
       Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС. Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно.
       Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик.
       У роботі систематизовано інформацію, що направлена на удосконалення функціонування системи оподаткування прибутку юридичних осіб. За деякими аспектами висунуті нові ідеї та пропозиції. Сподіваємося, що плідні наукові дискусії з цього приводу триватимуть і надалі стануть підґрунтям формування як масового світогляду, так і виваженої фінансової політики для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, яка зараз розробляється в Україні.

1. Налоги: Учебник для вузов/ Под ред. Проф. Д.Г. Черника. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 444с.
2. Русакова И.Г. Кашин В.А. и др., Налоги и налогообложение. Учебное пособие - М.: ЮНИТИ, 2000. - 495с.
3. Горбунов А.Р. Налоговое планирование и создание компаний за рубежом. - М.: Издательская фирма "Анкил". - 2000.
4. Сутырин С.Ф. Погорлецкий А.И. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике. - СПб.: Изд-во В.А. Михайлова, изд-во "Полиус". - 1998.
5. Буряковский В.В. и др., Налоги. Учебное пособие. - Днепропетровск: Пороги, 1998. - 611с.
6. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник) - М.: Фонд "Правовая культура", 1995.- 240с.
7. Дубенец С.В. Этапы налогового планирования, планирование налога на добавленную стоимость, планирование налога на прибыль//Финансовая консультация. - 2003. - №1-2.
8. Полежаев В.А. Налогообложение расходов вместо налогообложения прибыли// Финансы. - 2003. - №8.
9. Малис Н.И. Плюсы и минусы изменения ставки налога на прибыль// Финансы. - 2003. - №9.
10. Б.Панасюк. Податковий кодекс - барометр стану у суспільстві.// Фінанси. Податки. Кредит. - 2003.
11. М.Третьякова, Я. Шестакова. Механізм державного регулювання іноземного інвестування в Україні. Наскільки він досконалий?// Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №8.
12. Антоненко В.Н., Бурлуцкий Б.В., Регрессивное налогообложение как фактор повышения регулирующей роли налога на прибыль//Финансы Украины. - 2002. - №11.
13. Белик М., Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету//Економіст. - 2002. - № 5.
14. Юрий С.И., Квасовский О.Р., Фискальная и стимулирующая эффективность упрощенных режимов налогообложения для предприятий// Финансы Украины. - 2002. - № 8.
15. Білик М., Оптимальне оподаткування в умовах дефіциту державного бюджету//Економіст. - 2002. - № 5.
16. Каламбет С.В., Удосконалення механізму оподаткування прибутку з метою ефективного регулювання інвестиційної діяльності підприємств в Україні// Вісн.податк.служби. - 2001. - № 8.
17. Караваева И.В., Что ждать от налога на прибыль?//Финансы. - 2001. - №11.
18. Киян И., Приятнее учится на чужих ошибках (налог на прибыль)//Баланс. - 2001. - №11.
19. І.Богословська. Українська податкова політика як фактор пригнічення ділової активності.// Економічний Часопис-XXI. - 2000. - №1.
20. А.Г. Загородній, А.В. Єлисєєв. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва.// Фінанси України. - 2001. - №8.
21. Михельс В., Киселева М., Стимулирующее налогообложение прибыли предприятий// Банковское дело.- 2000. - №6.
22. Огаян К.И. Основные направления совершенствования налогообложения прибыли // Финансы. - 2000. - №5.
23. Педько А. Концептуальные основы регрессивного налогообложения// Экономист. - 2000. - № 10.
24. М.Жежера. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства.// Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №9.
25. Комарова И.Ю., Налогообложение прибыли предприятий и проблемы совершенствования законодательной базы //Финансы. - 1999. - №23.
26. Педько А. Система регрессивного налогообложения: сущность и экономичес-кий потенциал//Бизнес-Информ.-1999.- № 13-14.
27. Лелюх И., Что лучше: налог на прибыль или на затраты?// Экономика Украины. - 1999. - №5.
28. Рейтинг "Індексів податкового тягаря"// www.offshore-journal.com/num8.
29. Александр Василенко. Налог на прибыль - сущность, оценка, применение// www.gaap.ru.
30. Е. Егорова. Налоговое бремя и инвестиции//www.voskres.ru.

до початку сторінки