Русский вариант

Український варіант

English variant

       Народився я 5 вересня 1981 року в м. Макіївка Донецької області. Папа, Лисенко Олександр Георгійович, і мама, Кордіна Людмила Олександрівна, у 1981 році закінчили з відмінністю Макіївський інженерно-будівельний інститут (сьогодні ДонДАБА - Донецька державна академія будівництва й архітектури). Папа був залишений на кафедрі в якості молодшого наукового співробітника НДСу й асистента, потім перевівся і працював у Макіївському домобудівному комбінаті. Мама відразу ж по закінченні інституту була спрямована в проектний інститут міста Донецька, на момент розформування якого в середині 90-х років обіймала посаду ведучого інженера. У теперішній час папа працює в будівельній фірмі начальником будівельної ділянки, а мама економістом в АП "Донецькміськтепломережа".
       Ці люди, звичайно ж, грали, грають і будуть відігравати головну роль у моєму житті. Велике спасибі їм за ті моральні принципи, погляди на деякі сторони життя, що вони в мене заклали. Спасибі їм за всебічну допомогу і підтримку, за те, що вони "зробили" мене, таким який я є.
       У житті я дотримую наступного принципу: "Навіщо займатися чим-небудь, якщо не прагнути до кращого".
       Можливо, основи для формування цього принципу закладалися вже в раннім дитинстві. Одним з яскравих моментів, щодо цього, було вивчення правопису в початковому класі. Щоб написати рядок однієї букви алфавіту на чистовику, я списував цією буквою по 2-3 листа чернетки. (Це був єдиний період, коли батьки контролювали мене у виконанні домашнього завдання і підготовці до навчання. Надалі я одержував тільки необхідну консультаційну допомогу). Така ретельність принесла свої плоди. Відмінно закінчений рік, похвали вчителів, і повага з боку однокласників (нехай вибачить мене Читач за нескромність) дозволили усвідомити той факт, що тільки власними силами можна "зробити себе" і підняти на більш високий рівень соціальної ієрархії. Також сформувалася думка, що "чим більше й ефективніше зусилля, тим вище одержуваний ефект". Разом з цим прийшло розуміння необхідності одержання якісної освіти, тому що, чим більше знаєш, тим більше можеш.

       Після закінчення третього класу наша родина переїхала до Донецьку. Своє навчання я продовжив у загальноосвітній школі №20, що вважалася однією з кращих не тільки в районі, але й у місті. Після відмінно закінченого року навчання я був зарахований в експериментальний клас, що укомплектовувався тільки лише учнями з відмінною і гарною успішністю. Навчання в атмосфері здорової конкуренції з боку однокласників, високий рівень одержуваних знань обумовив подальші успіхи в освітній сфері. Починаючи з восьмого класу участь у районних і обласних олімпіадах по математиці, фізиці, хімії, загальній і соціально-економічній географії, завдяки зазначеним факторам і власній ретельності при підготовці, перетворювалося в призові місця. В одинадцятому класі був визнаний гідним честі одержати подарунок від Міського голови В.В. Рибака, а також стипендію, що була призначена районною радою, у рамках програми "Обдаровані діти".
       Однак моє життя не замикалося на освіті. Я був звичайним хлопчиком із властивими віку інтересами, турботами і проблемами. Однією з яскравих і невід'ємних сторін мого життя є спорт. Я активно займався футболом, баскетболом, плаванням, не говорячи вже про всіх "двірських іграх". Починаючи з десятого класу, три роки присвятив американському футболу. У складі молодої команди не раз ставав переможцем чемпіонату Донецька. Також були переможні виступи на більш високому професійному рівні на українській і міжнародній арені. В даний момент, навіть в умовах постійної недостачі часу, я намагаюся не упускати можливості зайти в тренажерний зал, пограти в футбол чи поплавати в басейні.
       Швидше за все, спогади про школу не були б такими яскравими, якби не участь у спортивних і культурно-масових заходах, серед яких різні командні змагання на шкільному, районному і міському рівнях. А також сольна участь у ролі одного з ведучих творчих вечорів, конкурсів, шкільних свят, "лінійок". Слід зазначити активне чи навіть бурхливе і яскраве життя класу, що, особливо в останні роки, поглинуло мене усього без залишків, та й дотепер, як мені здається не відпускає (кожна зустріч випускників - свято). Як і повинно було бути апогеєм свята шкільного життя стали останній дзвоник і випускний бал. Згодом у моєму житті було багато святкувань, але щоб з таким завмиранням душі, буйством почуттів: одночасно пекучий смуток усвідомлюючи, що надалі в кожного своя власна дорога, і радість що зараз усе ще разом... Взагалі, я вважаю, у кого не було випускного, той "по-справжньому" не закінчував школу.
       Так, у 1999 році я закінчив школу з золотою медаллю. За успіхи в навчанні був нагороджений дипломом Президента України "Відміннику навчання".

       Про свою долю після закінчення школи почав серйозно задумуватися вже в третій чверті 11 класу. У результаті за підсумками рейтингу в березні був зарахований на перший курс ДонДАБА на спеціальність "Промислове і цивільне будівництво". Однак постійні розмови в колі однокласників про вузи Донецька і перспективні спеціальності, на які "неможливо поступити без грошей і зв'язків" розпалював деякий "вогник азарту" - хотілося довести, насамперед, самому собі, що здатний досягти настільки "недосяжної мети", спираючись тільки на свої сили. Вивчивши перелік донецьких вузів (він був невеликим, тому що я звертав увагу тільки на державні вузи) я зупинився на двох: Донецький державний технічний університет (далі ДонНТУ) і Донецький державний університет (тепер уже цим університетам привласнений статус національних). Основними критеріями вибору були престижність вузу, традиції, що устоялися, методи викладання, матеріально-технічна база, можливість одержання високого рівня знань.
       Однак ДонНТУ був відомий також своїми яскравими досягненнями в сфері громадського життя, зокрема Клуб Веселих та Кмiтливих (далi КВК), що так захоплював мене, і, крім того, надавав можливість одержати військове звання, пройшовши курс навчання на військовій кафедрі ДонНТУ.
       У 1999 році я поступив на факультет економіки і менеджменту (далі ФЕіМ) ДонНТУ на спеціальність "Економіка підприємства" у бюджетну групу. Найбільш вагомими аргументами на той момент були умови навколишньої дійсності, перспективність економічної освіти, деяка універсальність спеціальності, що обиралася, (на мій погляд, знання отримані по зазначеній спеціальності можна застосувати у всіх сферах економіки) і, звичайно ж, перспектива роботи на великому підприємстві.
       Звичне небажання замикатися на одному навчанні штовхало мене до бурхливого громадського життя вже з першого курсу. Усе почалося з участі в конкурсі "Дебют першокурсника", потім по закінченні першого курсу активна участь у становленні команда КВК ФЕіМ ДонНТУ. Успішний виступ команди на внутрівузівській арені привело до об'єднання з не менш успішною командою електротехнічного факультету і створенню збірної команди КВК ДонНТУ "В розшуку".
       З КВК зв'язана велика частина яскравих моментів мого студентського життя. Це, насамперед, величезна маса друзів, як у Донецьку, так і в інших містах України. По-друге, я до зазначеного моменту жодного разу не виїжджав за межі Донецької області, завдяки КВК вдалося відвідати, як мені часом здається, всі куточки України. Крім того, кожна виїзна гра для кожного учасника нашої команди була подією, якщо хочете - святом, завжди з новими емоціями, новими знайомствами і новими знаннями.
       Але КВК для нас не обмежувався тільки виїзними іграми. Успішні виступи в Асоціації КВК України обумовлювали бажання виступати для "рідних" донецьких глядачів, що вилилося в участь у фестивалях у рамках Интерліги (донецької ліги КВК), виступу на різних вечірках у донецьких клубах, якщо можна так сказати, у концерти по містах Донецької області.
       Починаючи з другого курсу в ролі своєрідного тренера (швидше за все "помічника-консультанта") безпосередньо брав участь у підготовці команд першокурсників ФЕіМ для виступу в конкурсі "Дебют першокурсника". Приємно відзначити, що за три роки команди першокурсників ФЕіМ зайняли відповідно друге і два перших місця. Також був безпосереднім організатором днів факультету ФЕіМ і подібних студентських заходів. На третьому курсі був призначений на посаду профорга факультету ФЕіМ по культурно-масовій частині. Оглядаючись на описані чотири роки, я можу сказати, що КВК дав мені багато чого: крім маси друзів і позитивних емоцій ще і практичні навички - уміння працювати в команді, досвід організаторської роботи, розвив комунікативні здібності і деяке уміння виступу перед великою аудиторією.
       Зараз я вже не граю в КВК, хоча слово "граю" трохи не підходить, КВК став частиною певного стану душі. Більшість учасників нашої команди працюють у серйозних організаціях, тому в багатьох не залишається чи часу можливостей для Гри, однак ми часто збираємося і співробітничаємо з нашими молодшими спадкоємцями "В розшуку".
       Дуже часто активна участь у настільки бурхливому громадському житті вступало в конфлікт із процесом одержання освіти. Однак мотивації у виді підвищеної стипендії, що збільшується з кожним відмінно закінченим семестром, прагнення до одержання гарного рівня знань і постійне бажання багато знати та розібратися в усьому досі незрозумілому мені, загострювали працьовитість, завзятість, наполегливість і нерідко "продовжували ночі".
       Таким чином, за результатами відмінно закінчених першого і другого курсів я без особливих зусиль поступив до військової кафедри ДонНТУ, яку з відмінністю закінчив у 2003 році в званні молодшого лейтенанта.

       У сфері участі в науковому житті факультету можна відзначити наступне:

• у 2001 році одержав Сертифікат МОН України ДонНТУ за успішно зданий екзамен з англійської мови по програмі "HEADWAY Intermediate".

• участь у 2002 році в регіональній олімпіаді по менеджменті у виробничій сфері, проведеної на базі кафедри "Фінанси і банківська справа", де без якої або попередньої підготовки удалося зайняти четверте місце;

• участь у 2003 році у Всеукраїнській науковій студентській конференції "Актуальні питання менеджменту в сучасних умовах" з доповіддю "Проблеми і перспективи розвитку системи оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні" (науковий керівник к.е.н., доцент кафедри "Фінанси та банківська справа" В.М.Антоненко);

• приємно відзначити, що в жовтні 2002 року я був включений до "еліти університету", за відмінне навчання протягом всього терміну отримання освіти і внесок у розвиток творчого потенціалу університету (Донецький політехнік, №13 від 7.10.2002);

• у липні 2003 р. по закінченні четвертого курсу ФЕіМ ДонНТУ й одержав Диплом бакалавра з відмінністю. Державний іспит був не важким, але важкої була підготовка. Однак як говориться "важко в навчанні - легко в бою", у результаті я став першим на потоці "ЕПР 99а", відповівши на 83% зі ста п'ятдесятьох тестових питань за досліджуваним курсом.

       Якщо представити процес становлення особистості як зведення багатоповерхового будинку, то, закінчуючи університет, я можу сказати, що в моєму будинку вже закладений міцний фундамент і зведені не менш надійні перші поверхи. Не даремно вважається, що навчання - це безупинний процес. Так і в школі й в університеті я учився щохвилини, причому освіта мається на увазі сама собою, я учився "життя" - учився домагатися мети, конкурувати, десь пристосовуватися, десь диктувати умови, приймати рішення, не здаватися перед труднощами. Університет на відміну від школи, що в принципі природно, навчив більшої самостійності, щодо прикладу, чітко вималювалася картина необхідності обліку відповідальності за прийняте рішення і його наслідки, я отримав змогу поглянути на деякі сторони життя з більш зрілих позицій, так прийшло розуміння того, що "розум добре улаштований краще розуму добре наповненого" (М.Монтень).
       Протягом п'яти років відчуття "дорослого життя" усе більш обумовлювало бажання одержання додаткового доходу. Однак працевлаштування студентів, зараз я це можу сказати з упевненістю, - актуальна проблема. Це був один з найбільш вагомих поштовхів для створення на факультеті структури, що забезпечує рішення даної та інших актуальних проблем студентства і молоді регіону в цілому. Так, при особистій участі заступник декана ФЕіМ Кравченко Сергія Івановича, два студенти спеціальності "Економіка підприємства" створили молодіжну громадську організацію, що після піврічної підготовчої роботи на початку 2004 року розпочала свою роботу. Одним з недоліків, що відкрилися мені, уже на стадії підготовчої роботи і реєстрації організації, з'явився великий розрив між отриманою теоретичною базою і її практичним застосуванням.

       Рішення про навчання в магістратурі не викликало в мені ні яких суперечностей. Я відчував, що це найвищий рівень обов'язкової програми навчання в університеті. Тим паче Україна прагне до інтеграції в Європу, яка вже, відповідно до сучасних вимог, перебудувала свою систему підготовки кадрів на дворівневу: бакалавр та магістр. Отже, для підвищення свого кваліфікаційного рівня і подальшого розвинення і удосконалення отриманих професійних навичок я поступив в 2003 році у магістратуру, бюджетну групу.
        Вибір теми магістерської роботи був обґрунтований економічною ситуацією, що сформувалася в Україні. Економічні трансформації в країні і її економічне оздоровлення неможливі без формування дієздатної податкової системи. На сьогодні система оподатковування акумулює в собі інтереси різних соціальних груп, представників різних видів діяльності. Від її ефективності, стабільності, прозорості й інших принципів залежать можливості економічного розвитку держави, економічна й інвестиційна активність платників. Той факт, що кінцевим результатом діяльності більшості суб'єктів, що господарюють, є прибуток, робить "податок на прибуток" - найбільш потужним регулятором економічних процесів з боку держави. Сам факт, що держава за допомогою одного важеля - податок на прибуток - може не просто впливати, але і керувати економічними процесами, що відбуваються в країні, уже заслуговує на те, щоб бути розглянутим і названим актуальним для сучасного трансформаційного періоду економіки України. При цьому необхідно відзначити, що ефективна діяльність більшості юридичних осіб багато в чому залежить від виявлення оптимального співвідношення частини держави і частки власника в доході останнього. Внаслідок цього, тема моєї магістерської роботи була сформульвана, як "Оподаткування прибутку юридичних осіб".
       Природно по закінченні університету, згідно своїх амбіцій уже сформовані деякі цілі і я думаю, що зможу їх досягти і домогтися кращого результату "інакше навіщо чим-небудь займатися... "

Русский вариант

Український варіант

English variant

До початку сторінки