|
|
||||||
|
 |
Медяніков Олександр ВікторовичКомпютерні системи та сеті ОТ-99аТема випускної роботи: Розробка та дослідження алгоритмів автоматизованої системи навчання і контролю знань з мікропроцесорних систем.Науковий керiвник: Леонід Іванович ДорожкоМій E-Mail Peresvet@ukrtop.com |
|
|
|
|
|
|
(у трьох частинах) Частина перша Каторга і дитяча трудова колонія (ДТК). Я і мій брат близнюк народилися 14 серпня 1981 року. Нашою батьківщиною стала столиця шахтарського краю, тоді ще велике і красиве місто Донецьк. Народження близнюків стало сюрпризом для наших батьків - Віктора Владленовича Медянікова, нашого батька, військового лікаря, і Галини Іванівни Медяніковой, нашої мами, викладача Донецького медичного училища. Дитинство наше пройшло бурхливо. Узимку ми сиділи будинку, зрідка з'являючись у дитячому садку. Улітку ми з батьками, бабусею і дідом виїжджали на 1,5-2 місяця в Крим на море. Завдяки цьому я і мій брат дуже швидко навчилися плавати, через рік після того як навчилися ходити, і ще до п'яти років почали пробувати свої сили в підвідному полюванні. Узагалі батько серйозно підійшов до нашого фізичного розвитку - спочатку він займався з нами загальною фізичною підготовкою, а коли в нього не стало вистачати часу мама записала нас у секцію спортивній гімнастиці. Коли нам виповнилося по сім років у нашому житті відбулося перше велике розчарування, першого вересня ми пішли в школу. Однак найстрашніше з'ясувалося після уроків - цю каторгу потрібно було терпіти цілих десять років. Єдині приємні спогади про перші роки школи це перший дійсний друг Гегія Жорік, дуже гарна і добра «перша вчителька» Солончук Надія Іванівна, уроки фізкультури і бійки на кожній перерві. Паралельно з заняттями в загальноосвітній школі я і мій брат займалися в музичній школі по класі акордеона. У старших класах учитися мені подобалася усе менше і менше, але рятувало від прогулів те, що в нашій школі були прекрасні вчителі. Подіями, що найбільш запам’яталися зі старших класів, стали поява другого вірного друга Вовкі Ващенко, дні ЦО (цивільної оборони), бійки на кожній перерві. Крім школи я в різний час відвідував літературне суспільство, секцію дзю-до і кружок журналістики. Після сьомого класу нашу паралель перерозподілили по трьох профільних класах. Я і мій брат потрапили в клас з науково-природним ухилом. Однак класний керівник тут була мабуть виключенням із усіх викладачів нашої школи. Єдине добре, що відбулося за весь восьмий клас - у нашому місті відкрилася кінноспортивна школа при реабілітаційному центрі для дітей хворих на ДЦП і я з моїм братом стали одними з перших її учнів. З класним керівником ми ужитися не змогли і після восьмого класу збігли в Донецький технічний коллеж (зараз Донецький коллеж) чи як у нас його називали дитяча трудова колонія. Вчителя тут, основній масі були дуже гарні викладачі і люди. Предмети: математика, російська мова, англійська - мені подобалися через те, що їх вели цікаві викладачі, не тільки через викладачів мені подобалися хімія, історія і біологія. У підсумку найкращих успіхів я домігся в хімії, біології, історії і математиці, у чималому цьому сприяли заняття з сестрою нашої бабусі. За час навчання в ДТК я брав участь у чотирьох ККВ, олімпіаді по хімії, двох по історії і трьох по біології, за що одержав почесну грамоту, захопився хімією вибухових речовин і побутових отрут, кульовою стріляниною, цікавився валеологією. Чоловічий монастир Тому що в школі в мене непогано йшли математика й інформатика я спробував написати рейтингові іспити для вступу на факультет обчислювальної техніки й інформатики за фахом комп'ютерні системи і мережі. У такий спосіб з першого вересня 1999 року я був зарахований у студенти Донецького державного технічного університету (з 2001 року Донецького національного технічного університету) на бюджетне місце. Викладачі в нашому університеті в основному знаючі і висококваліфіковані, слухати лекції як правило цікаве. Під час навчання в університеті я вивчив прийоми вільної боротьби, розширив знання в області виготовлення отрутних і вибухових речовин, познайомився з панками і «блэкеєами» Донецька. Ще я вивчив наступні технології і мови програмування: С/С++/C++ Builder, Pascal/Delphi, Assembler, Java, VBA, JavaScript, UML. У плині цього часу я ознайомився з мовою опису апаратури VHDL, освоїв методику розробки логічних і електричних схем. Наприкінці четвертого курсу я подав заяву для продовження навчання в університеті до одержання ступеня магістра, це рішення було прийнято тому що магістерський диплом звучить гарніше і для навчання по напрямку фахівця необхідно було би укладати хоча б цільовий контракт. Після здачі державного іспиту й одержання ступеня бакалавра я був зарахований у групу магістрантів, де і займаюся донині. У якості завдання для написання магістерської роботи я одержав наступну тему: "Розробка та дослідження алгоритмів автоматизованої системи навчання і контролю знань з мікропроцесорних систем.". В теперішній час я, під керівництвом Дорожко Леоніда Івановича, плідно працюю над розробкою моделей елементної лінійки К1804. Живим усе добре 
Бібліотека
Посилання
Дісертація
|
|
|
|
|