Про мене
Практика в Німеччині: Про IPVS Постановка задачі Про роботу
Ігнатова Катерина Вячеславівна
гр. СП-00 мkatherine@nm.ru
Народилася я 19 вересня 1983 року в рідному Донецьку. Дитиною я була досить спокійною, привітною і постійно усміхненою (дурна звичка, що залишилася по цей день). Радість життя, втім, згладив садок. Його я не любила більше всього на світі. От погуляти з друзями в дворі чи залишитися вдома з улюбленою бабусею - це інша справа. Паралельно із садком відвідувала купу всіляких кружків: танці, малювання, гімнастика, шкіряна пластика... талант однак з мене в жодній з областей створити так і не удалося. У шість років мене чекала музична школа. Точніше не зовсім чекала - прийняти в перший клас відмовилися, начебто мала ще, тільки в так називаний підготовчий. У результаті замість стандартних семи років класу фортепіано довелося відіграти вісьм.
На наступний рік до всіх захоплень додалася школа (спочатку СШ№14, а із шостого класу фізико-математична ОШ№17). Як не дивно про цей період навіть не знаю, що написати. Була звичайною школяркою, встигла навіть жовтеням побувати. Жодний захід повз мене не проходив. Завжди, коли треба було співати, танцювати і просто з'являтися на сцені - з'являлася я. Це не значить, що в мені раптом сховані таланти прокинулися. Просто в інших був талант зникати, коли потрібно було щось робити. Значну частину шкільного життя довелося провести в ролі старости і зама.
Незважаючи на це, школу я любила. Хоча вчитися доводилося багато. Математику, інформатику й англійський любила більше за все. Спорт теж любила. Дотепер не уявляю ранок без пробіжки. Фізичне виховання старанно відвідувала, за що себе лаяла кожного раз, коли мене засилали на різні змагання. Так життя і проходило: уроки, пропущені уроки (якщо раптом це будуть читати батьки, повинна сказати, що таких було небагато), виступи, походи в Крим, олімпіади, канікули... Дожила до 11 класу. Вийшла зі школи с золотою медаллю. Навіщо вона мені потрібна, щоправда, так і не знаю. Усе рівно по рейтингах поступила.
Поступала на ПЗ (програмне забезпечення) рідного ДПІ, точніше ДонДТУ тоді і ДонНТУ зараз. Чому саме туди? Гадаю, що іншого варіанту, зважаючи на родинні традиції, в мене не було - дідусь, бабуся, тато, мама, брат - усі закінчили ДПІ. Більш того, батько 26 років працював на кафедрі "Горні машини". Ще й мама програмування закінчила. Крім того, як я вже сказала, інформатика мені подобалася. Група потрапилася гарна. Разом провчитися нам довелося, однак, тільки рік. Перший курс закінчила з відмінними оцінками, і мені запропонували перейти в німецьку групу СП (системне програмування). Захоплення в цей період трошки відійшли на другий план - не так-те і просто тут учитися. Ну а взагалі, подобається займатися іноземними мовами. Люблю спорт, танці, на що, на жаль, часу не дуже вистачає. Дотепер, як не дивно, граю на піаніно.
В університеті провчилася чотири роки, отримала диплом бакалавра із відзнакою. З жовтня 2004 року по квітень 2005 року перебувала у Німеччині в Штутгартському університеті, інституті паралельних та розподілених систем IPVS (див. "Про IPVS"). Інформацію про роботу можна знайти за посиланнями "Постановка задачі" та "Про роботу". З огляду на те, як популярні на сьогоднішній день усі спеціальності, зв'язані з комп'ютерними технологіями, я не скаржуся на свій вибір. Вимога впровадження найсучасніших комп'ютерних технологій є обов'язковою, ключовою умовою успішного функціонування будь-якого підприємства. Знання німецької мови при цьому відіграє немаловажну роль, тому що інформаційний обмін між державами став визначати темпи розвитку. Так що спеціальність я вибрала потрібну. Що стосується майбутньої роботи, буде видно. Головне, щоб вона була цікава і дозволяла мені розширювати коло своїх знань.