Батько – Шавьолкін Олександр Олексійович, інженер, доцент, кандидат технічних наук, зам.зав.кафедри «Електротехніка», автор 102 опублікованих робіт в області електротехніки, з яких 9 – авторських винаходів. Мати – Шавьолкіна Ольга Вікторівна, інженер-технолог. Брат – Шавьолкін Сергій Олександрович, інженер, на даний момент одержує другу вищу освіту за фахом «Менеджмент».

Щасливе дитинство.

Улюблена іграшка, перші друзі, перші яскраві враження, перша вихователька дитячого саду «Півник». Мамина доброта! Брат, що був більше другом, ніж просто родичем. І те світло з батьківського кабінету, що зачепило колись струни в дитячій душі, відгукнулося Музою в моєму подальшому житті.

Щасливі шкільні роки.

Свій шкільний шлях з першого (1989 рік) по восьмий клас (1997 рік) мені пощастило пройти в СШ № 95. Шапранова Вікторія Володимирівна, Вчитель, той самий Педагог...

В ці роки, щоб зрозуміти, до чого волало мене те батьківське світло, я захопилася, хто б міг подумати – Математикою. Але світ для мене не закінчувався тільки шкільною програмою – він усе більше відкривався. 1989 – 1996р. – музична школа № 4 по класу фортепіано, яку закінчила з відзнакою; заняття художньою гімнастикою, плаванням і народними танцями.

Усі свої літні шкільні канікули я проводила в Дитячому Оздоровчому таборі «Срібний Горн», де я навчилася жити у великій родині і почувати маленьку, але самостійність.

Щоб поглибити свої знання, на початку восьмого класу я прийняла рішення вступити в Донецький Технічний колеж (зараз Донецький колеж), що тоді славився відмінною підготовкою випускників до надходження в будь-які ВУЗи. Для цього мені треба було прикласти чимало зусиль, щоб гідно підготуватися до вступу. Після успішної здачі вступних іспитів у 1997 році я стала студенткою технічного відділення колежа. І це була моя перша доросла перемога. Хотілося б згадати у своїй біографії Порошина П.І – викладача історії, Пола В.Д. викладача математики, Якубовську В. – викладача «від бога» російської мови і літератури.

Мої університети.

Ще на початку випускного класу колежа я серйозно задумалася про майбутню професію. Університет був обраний відразу. Вивчивши опис усіх спеціальностей університету, я зупинилася на факультеті Комп'ютерних Інформаційних Технологій і Автоматики. Вибрати спеціальність мені допоміг папа (я сумнівалася – Автоматизовані Системи Керування чи Комп'ютерні Системи Діагностики).

Так, у 2000 році в результаті рейтингових іспитів я була зарахована на Факультет Комп'ютерних Інформаційних Технологій і Автоматики на спеціальність “Автоматизовані Системи Керування”. Помилки бути не могло – я знала, чого хотіла!

Група сподобалася відразу, а в загальному потоці зустріла дуже багато випускників колежа. Розчарування не пішло, хоча навчання було нелегким. Але кожна людина проходить свої роздирання при виборі життєвого шляху. І мені захотілося спробувати себе в іншій сфері – вибір припав на економічну освіту. Так, узимку 2002 року вступила на очно-заочне відділення Центра Підвищення Кваліфікації спеціальності «Фінанси». Економіка потягнула мене відразу, тому я завжди з ентузіазмом відвідувала заняття. Особливо яскраве враження зробила Усачева Г.М., що викладала в нас політекономію і мікроекономіку. Її уміння неординарне підносити матеріал, артистичність захоплювали.

Літо 2002 року – перший педагогічний досвід роботи в Дитячому Оздоровчому таборі «Срібний горн» вожатою першого отряду. Цей період залишив незабутні спогади. Для себе я відкрила, що я дуже люблю дітей, і мене дуже потягнула діяльність, зв'язана з вихованням, розвитком дитячої свідомості. Мені дуже пощастило з вожатським колективом і особливо хотілося б сказати про мою напарницю – Ступак Лілію Василівну, що була колись моєю вожатою у цьому ж оздоровчому таборі. Вона дуже досвідчений вихователь і викладач і вчитися в неї було чому!

Час ставати дорослою. Відчувши бажання бути незалежною, у липні 2003 року почала свою трудову діяльність як адміністратор отеля-бутіка «Ріальто», де усвідомила, що для того, щоб бути затребуваним фахівцем, потрібні не посередні знання в обраній області, а набагато більше. І саме з цією метою в 2004р., одержавши ступінь бакалавра з відзнакою, надійшла в магістратуру. Темою моєї магістерської роботи стала – «Цехова система автоматизованого керування турбоагрегатами». В даний час розробка такої системи на рівні цеху є актуальною задачею і несе в собі багато невирішених питань. Керівник моєї наукової праці – Секірин Олександр Іванович, доцент кафедри «АСУ», заступник декана факультету КІТА.

Яким я бачу майбутнє своєї спеціальності? Успішним. Програма, передбачена для студентів – удосконалюється, а викладацький колектив поповнюється молодими талановитими фахівцями. Таким же я бачу майбутнє своєї професії, адже фахівці АСУ – фахівці широкого профілю і кожний з випускників, виходячи зі своєї індивідуальності і цілей, може вибрати майбутню професію.

P.S. Що таке щастя? На мій погляд, реалізувати себе як особистість, робити свою справу і не гасити світло з батьківського кабінету.

P.S. Не суди строго. Запитай себе : «А ти зможеш бути світлом комусь?»

 Англійська   Російська