2 березня 1983 року сталася одна з найважливіших подій у моєму житті - я з`явився на світ. Моєю батьківщиною стало чарівне місто Горлівка, де я мешкаю і сьогодні разом зі своїми батьками: Лукашевич Анатолієм Юрійовичем та Лукашевич Наталією Аркадіївною, а в майбутньому не хотів би кудись їхати.

   З раннього дитинства мене віддали до ясель, потім до дитячого садка, далі школа, літні канікули у бабусь і т.д., тобто звичайне дитинство звичайного хлопчика, з якого в моїй пам`яті нічого незвичайного не залишилося.

   У 1990 році моя родина переїхала у новий район нашого міста: тільки 9-ти поверхові будинки, нові знайомі і нове жиитя. Саме тут мені довелося у цьому ж році піти до школи. Зараз це загальноосвітня школа 1 - 3 ступнів №25. Вона знахолилась як раз пряд з моїм новим будинком, а якщо більш точно, то мені треба було лише перейти дорогу і я на порозі свого першого навчального закладу. В такому розташуванні школи була маса переваг, як, наприклад те, що за формою для занять фіз. культурою або навіть на обід можна було легко сходити до дому. В початкових класах мені вдавалося навчатися на відмінно, оримувати мінімум зауважень з приводу поведінки, та й взагалі приглядатися до оточення. Але чим старшим я ставав, тим більш мій щоденник рябів від вчителів до батьків і все гіршими ставали мої успіхи в навчанні. Я обожнював такі дисциплілни, як малювання, музика та іноземна мова, ну, а такі речі, як математика, фізика, хімія і т. ін. приводили мене в стан жаху від того, що коїлося.

   Навчання в школі супроводжувалося спробами проявити себе в різних сферах життя: я відвідував найрізноманітніші кружки і факультативи, серед яких були музична школа, карате, фото-студія і навіть бальні танці. Але мені так і не вдалося знайти заняття, яке б захопило мене в серойз і надовго. Найулюбленішим проводженням часу було читання книг і розваги з друзями, яких у мене завжди було достатньо багато завдяки моєму дажанню до спілкування і потягу пізнавати навколишній світ. Через те, що мій район знаходиться в оточенні полів, зелених насаджень та декількох шахт, то це був рай для хлопців-підлітків. Цілісінькі дні ми проводили в пошуках пригод, мандруючи по прилеглій місцевості.

   З настанням 1998 року прийшло закінчення 9-го класу і проблема вибору: Ким бути? Після довгих роздумів, зваження всіх за і проти та походу по усім навчальним закладам свого міста я зупинив свій вибір на Горлівському машинобудівному коледжі, незважаючи на те, що більша частина моїх товарищів вирішила продовжити навчання в 10 - 11 класах. В коледжі був представлений багатий вибір спеціальностей, а також (що спокусило мене більш за все інше) можливість продовжити навчання у ВУЗі. Так вже сталося, що подати документи я вирішив як раз в день співбесіди (успішне закінчення школи дало мені привілей вступу без іспитів). Документи було подано о 8.00, а о 10.00 я став студентом коледжу, вступивши на спеціальність "Ремонт та обслуговування металорізальних верстатів з ЧПК та РТК". Що штовхнуло мене до вибору саме цього напрямку є для мене загадкою і до сьогодні. Може це був малий конкурс, а може просто доля.

   З перших же днів навчання моєю улюбленою дисципліною стала нарисна геометрія та інженерна графіка. Пізніше мені вдалося стати переможцем олімпіади з цієї дисципліни на міському рівні. Активною участю в культурному житті коледжу я відразу звернув на себе увагу "правлячих кол", що значно полегшило моє подальше навчання. Також перший курс коледжу пов`язаний з моїм приєднанням до рок культури нашого міста - довге волосся, рвані джинси, пісні під гітару, а також... найкращий час в моєму житті.

   Так сталося, що я закінчив коледж з "червоним" дипломом і влітку 2002 року став студентом 3-го курсу Донецького національного технічного університету, та продовжив навчання за своєю спеціальністю. Мене і моїх товаришів по коледжу дуже добре прийняли у новій групі, в перший же день занять ми отримали безліч нових та цікавих знайомств. А далі почалися студентські будні. Великої різниці в навчанні я не відчув, через те, що в університеті, так само як і в коледжі, проводиться велика кількість розважальних заходів, а само місто повне історичних пам`яток та цікавих людей. При бажанні та наявності вільного часу можно добре відпочити. Навчання в універчитеті далося мені трохи важче, ніж в коледжі, але я з усіх зусиль прагну до його успішного завершення і, звичайно, сподіваюсь, що все у мене вийде.

   Зараз разом з Гусєвим Володимиром Владіленовичем займаюсь питаннями шліфування кераміки алмазним інструментом у рамках своєї магістерської роботи.

   Із закінченням університету закінчуються і плани на майбутнє, залишаючи лише мрії. Хотілося б знайти цікаву роботу. Я вважаю, що впораюсь із будь-чим, про що зараз і не чув, а там - час покаже...