Автобіографія

          Ця історія схожа на казку. Гарну зимову казку, повірити у яку, принаймні не важко. Одного чудового зимового ранку, коли світило сонечко і з неба падав білий пухнастий сніг, схожий на пір'я, на світ з'явилася ще одна людина.
          20 лютого 1982 р. Об 11 годині у сел. Ольгінка, Волновахського району, Донецької області, народилося малятко з кругленькими щічками та янгольською посмішкою, та проникливим галасом заявило о своїй появі на весь навколишній світ.
          З появою другої дитини (тобто мене) мої батьки : мама - Причина Вікторія Миколаївна - товарознавець й тато - Кондратов Віктор Федорович - інженер-будівельник, не покладали на мене особливих надій, а даремно! З дитячих років я була дуже веселою, жвавою дитиною, з великою радістю ходила до дитячого садку, любила гратися з дітьми та не могла усидіти на місці. Приймала участь у концертах, завоював любов вихователів.
          1 вересня 1988 р.-я запам'ятала дуже гарно, тому що мені, тоді першокласниці, доручили провести перший у житті, шкільний дзвоник. І я, не довго думаючи, ухопив завітний дзвоник й тікаючи від десятикласника, потішила усіх присутніх веселим дзвоником.
          Коли я закінчила другий клас, мої батьки переїхали до Луганської області та забрали мене з собою. У 3-й клас я пішла вже у Фащівську середню школу №24, де одержала грамоту, як найкращій командир загону. До 5-го класу особливих успіхів у навчанні я не виявляла, але одного разу, перегортаючи похвальні грамоти своєї старшої сестри і бавлячись золотою медаллю дяді, я раптом замислилась: "А чому у мене немає похвальних грамот?" І пішло, поїхало. Натхнена прикладом сестри, я стала одержувати грамоту за грамотою. Приймала участь у олімпіадах з математики, хімії, історії. Зайняла перше місце у районній олімпіаді з хімії, неодноразово нагороджувалася грамотами за досягнуті успіхи у спорті та фізичній підготовці, була учасником польової гри "Блискавиця".
          У 1999 р. закінчила 11 клас із срібною медаллю й прийняла рішення вступити до Луганського Педагогічного інституту, до хімічного факультету. Тому що дуже любила хімію та хотіла продовжувати традицію своєї родини, тобто піти по стопам своїх дідуся та бабусі, які були вчителями. Бабусю - я не пам'ятаю, а дідусем, Причиною Миколою Сергійовичем, я пишаюся і захоплююся. Він був для мене усім, такі як він, народжуються раз на сто років. У своєму житті, він приймав участь у Великій Вітчизняній війні, пройшов з боями від Сталінграда до Берліна, дослужився до майора, був поранений та після перемоги, повернувшись до школи, вивчив не одне покоління дітей, які стали першокласними фахівцями у різних галузях. Такою ж доброю та світлою людиною, хотілося б стати і мені в майбутньому, втіливши його мрію у життя, ставши викладачем. Але долі було бажано, щоб я у 2000 р. вступила до Донбаського Гірничо-Металургійного інституту (ДГМІ), на гірничий факультет за фахом "Маркшейдерська справа", пройшовши співбесіду. У 1- й день навчання, з неба почав падати дощ, мов благословляючи обраний шлях.
          На першому курсі я вступила до геолого-археологічного клубу "Пошук", виступаючи з доповіддю "Про землю Санікова", опинилася у студентській газеті. Згодом, я так захопилася діяльністю у клубі, що приймала у ньому активну участь. Була членом геолого-археологічної експедиції "Картамиш", яка проводила розкопки унікального комплексу стародавніх гірничих виробок, пов'язаних з виробничою діяльністю населення Східної Європи, часів пізньої бронзи (приблизно 3,5тис.років тому).Про наші експедиції неодноразово писали у газетах, у 2003 р. проводився міжнародний польовий семінар, в якому брали участь іноземці.
          На третьому курсі я брала участь у посвяченні студентів у фах, була редактором газети "На-гора" і автором двох статей. На протязі навчання в інституті, нагороджувалася грамотами, дипломом фестивалю танців ДГМІ, навчалася на відмінно і одержала червоний диплом бакалавра та такий самий фахівця.
          У 2004 р. захоплювалася фехтуванням та виступала у показових змаганнях серед найкращих фехтувальників інституту. Навіть тепер, пам'ятаю дзвін клинків, білосніжні костюми, маски і мерехтіння світла на гардах рапір. (фото) Але самою великою гордістю є те, що мій курсовий проект з накресленої геометрії та інженерної графіки, під час навчання в інституті, був взірцем на кафедрі.
          Закінчивши ДГМІ, тепер вже Донбаський Державний Технічний університет, я придбала друзів серед студентів і викладачів. Побувала на практиці у шахті, як учень і як дільничний маркшейдер. Відчула на собі, яка це відповідальна і тяжка праця. За порадою проректору з наукової роботи ДГМІ, я зрозуміла, що необхідно продовжувати навчання і вступила до Донецького Національного Технічного університету, до магістратури, де зараз є профоргом і навчаюся.
"Dum spiro spero!" - "Поки живу-надіюся!"    
          Темою моєї дисертації є "Маркшейдерське забеспечення гірничих робіт у складних гірничо-геологічних умовах". Актуальність теми у тому, що у теперишній час, наявність геологічних порушень впливає не тільки на ведення гірничих робіт, але і на збереження будівель і споруд, які розташовані у зонах відробки. Науковий керівник доцент, к.т.н. Стягун Анатолій Володимирович.
          У майбутньому хотілося б блискуче захиститися та залишити приємну згадку про себе, у серцях моїх рідних викладачів, друзів і знайомих, знайти гарну перспективну роботу.
"Homo sum human nihil a me alienum puto!" - "Я - людина і ніщо людське мені не чуже!"     На початок сторінки