Факультет: екології і хімічної технології (ФЕХТ)

Спеціальність: "Хімічна технологія палива і вуглецевих матеріалів"(ХТ)

Тема випускної роботи:

Дослідження електропровідних властивостей викопного вугілля в процесі коксування

Керівник: Доктор технічних наук, професор Саранчук Віктор Іванович

Середній бал за період навчання в університеті 5,1. Вільно володію російською, українською. В об'ємі, достатньому для читання і листування, володію німецькою мовою і технічною англійською. Маю досвід роботи на коксохімічному заводі на посаді слюсаря-ремонтника і газівника. Програмую в Delphi, LABVIEW, MathCAD і ін. Володію програмами і пакетами: КОМПАС, Macromedia (Dreamweaver, Flash, Fireworks), CorelDraw, Photoshop, Adobe Audition. Захоплююся створенням сайтів, електронної музики і написанням прози.

Почнемо, як мовитися, із самого початку. Бог створив землю (даруйте, Землю з великої букви "З") всього за сім днів. Для повноти комплектації устаткував її унікальною системою обігріву і освітлення з автовиключенням на ніч і на зиму і зобов'язався допомагати всім, хто рано встає, поклавши тим самим початок традиції не висипатися вранці. Потім населив це чудове місце тваринами, рослинами, грибами, хомо сапієнсамі разом з жінками, людьми похилого віку і дітьми. Ходять чутки, що інопланетяни - теж Його рук справа, але це все - дозвільні домисли і суцільні вигадки.

Наступну пару мільярдів років, на жаль, доведеться пропустити - виповзання життя з води на пляж, зарослі мамонти, лисі динозаври, неголені неандертальці...

...На створення такої нескладної (в порівнянні з перерахованим вище) істоти, як я, батькам було потрібно не сім днів, а рівно в сорок разів більше. Щоб нікому не довелося бігти за калькулятором, повідомляю: 7 дней*40 = 280 днів = 9 місяців. Створювати мене почали 8 Березня в славному російському місті Липецьку, а на світ я з'явився 10 грудня 1983 року в не менш славному українському місті Коммунарську Луганській області. Процес появи був досить тяжким, але увінчався успіхом, за що я оголошую подяку мамі, тату і іншим, хто сприяв цій події, особам (наприклад, лікарям).

Народитися-народився, закричав, очиці витріщив, руки-пальці розчепірив. Вилитий летючий миш (кажан, тобто). Лежу на столі, слюну пускаю, як годиться звичайному новонародженому. Народився я невеликим поросям на чотири "кеге" триста "ге", а виріс в сутулого худого хомо сапієнса метр вісімдесят завдовжки. Образливо, такий потенціал зазря пропав.

Трохи підріс, на ноги встав з колін, узяли мене за руки і потягнули прилучатися до колектива, тобто до дошкільної освітньої установи типу "садок дитячий звичайний". Я чинив опір, але недовго. Долучитися до колективу вдалося з другої спроби.

У школі вчився славно - був круглим відмінником (замість "круглим", можна підставити "набитим" або "повним"). Книжки читав, на міські олімпіади ходив, займав місця з першого по третє, потрапляв і на обласні. Зрозумів, що чесного в світі малого - подивіться, за що дають Нобелівську премію, скажімо, в області літератури. Однокласники мене не сильно й любили: я не пив, не палив, наркотиками не балувався. Ніяких загальних інтересів. Чужий серед чужих.

Школа з нами попрощалася, помахала ручкою нашим спинам. І ми розбіглися: кожен - в свою сторону. З тих пір майже нікого не бачив. Навіть не знаю, хто ким став - наркоманом або алкоголіком... В нашій країні вибір невеликий.

Чому я вирішив стати хіміком-технологом? Подумав-подумав, махнув рукою - Ех-ма! - і почав поступати до хімічного факультету. Наука-наукою, а жити на щось треба. У нашому місті є два місця, де можна трудитися на благо суспільства йі себе - коксохімічний завод та металургічний комбінат. До металургії душа в мене однозначно не лежала.

Вступ до університету коштував мені тримісячного вивчення вечорами підручників Хомченко і щось близько ста п'ятдесяти гривень - трьох рейтингових іспитів: пробного, генерального і контрольного. Рачки вповз до кола улюбленців долі, позбавлених необхідності складати вступні іспити.

Приїхав з речами, подивився на гуртожиток, оцінив кімнату. Звисаючі недоноски шпалер, раскурочений паркет, запорошені люстри. Мама сказала : "Жах!", тато сказав: "Гуртожиток...". Так і живу п'ятий рік. Шпалери двічі переклеїли, паркет зібрали (той ще конструктор!), одну люстру ганчірочкою протерли, другу - з корінням видерли. Цивіліза-а-ація...

Вчуся по-маленьку, отримую підвищену стипендію, беру участь в конференціях, займаюся науковою діяльністю - вугілля в ступці на порошок тру. Якщо вийде - знайдемо какую-нібуть залежність. Чудово, якщо вона матиме практичну цінність. З'являється відчуття, що наука - це викопування старого, давно забутого, коректування з сучасних позицій, і представлення вченій публіці як свого, рідного. Правильно, на всіх тим не напасаєшся, а дисертації захищати треба.

Найближча перспектива на п'ять років намальована в контракті чітко - п'ять років виправних робіт на користь Батьківщини і коксохімічної промисловості, а конкретно - Алчевського коксохімічного заводу. Слесарем-ремотником був, транспортерником був, газівником був. Ким буду ці п'ять років - там, згори, видніше.

Питання "Що буде через двадцять п'ять років?" з чистою совістю можна було задавати, скажімо, в середні віки. Відповідь зрозуміла: що вчора, то і завтра, післязавтра. Відьом палять, хрестоносці - в походах, а ти ори собі з ранку до ночі в полі... І син твій в тому ж полі орати буде. Чи то справа нині - вранці не знаєш, чого чекати від вечора. Нафта кінчається, газ дорожчає, терористи із-за кожного рога увижаються, кожні три роки народ заробляє гроші - виходить на "майдан" і відстоює чиїсь інтереси. Ми до Європи премося, валянки забувши витерти об килимок біля входу, а вона - Європа - нас звідти ввічливо, але недвозначно ногами виштовхує.

Будемо подивитися, що з цього вийде і де опинюся я через двадцять п'ять років. Там, зверху, знають, але мовчать, не зізнаються. Напевно, так краще - є надія, що життя налагодиться.

P.S. Використані в ході викладу автобіографії гумор, іронія, сарказм, гіперболи і метафори є суть літературні прийоми, призначені для поліпшення сприйняття тексту читачем.