Середній бал у період навчання в університеті 4.96. Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й листування, володію англійською мовою. Я є досвідченим користувачем наступних програм: Microsoft Office Word, Microsoft Office Excel, P-Cad, Mathcad, Matlab, Internet, Компас, Micro-Cap. Маю досвід роботи за спеціальністю в УкрНДІВЕ (проектування й розрахунок трансформаторних підстанцій). Захоплююсь психологією, астрологією, нумерологічним психоаналізом, напрямком Фен-шуй, хіромантією, графікою, дизайном інтер'єру й малюванням.
Нам в бытии отказано. Всегда.
И всюду путники в любом краю,
Все формы наполняя, как вода,
Мы путь нащупываем к бытию.
Осуществить себя! Суметь продлиться!
Вот цель, что в путь нас гонит неотступно, –
Не оглянуться и не остановиться,
А бытие все так же недоступно.
Герман Гесе
Я, Павіна Наталя В'ячеславівна, народилась 28 січня 1985 року в м. Макіївка Донецької області.
Мій батько, Павін В'ячеслав Михайлович, народився 28 липня 1963 року, працює на «АП шахта ім. А.Ф. Засядько»; мати, Павіна Віра Леонідівна, народилась 1 листопада 1963 року, в даний час домогосподарка; сестра, Павіна Євгенія В'ячеславівна, народилась 14 вересня 1986 року, працює продавцем-консультантом у ТЦ «Білий лебідь».
Звичайно, моєму народженню всі зраділи, особливо бабуся та дідусь, в яких уже на той час було троє улюблених онуків. Так, колекція молодого покоління в родині Павіних поповнилася неспокійною, дуже рухливої дитиною, що завжди потребувала загальної уваги.
На жаль, своїх батьків я бачила не дуже часто, оскільки обоє працювали в іншому місті (Донецьку), тому моїм вихованням займалися улюблені бабуся та сестра мого тата.
Я була оточена постійною турботою й ласкою, але ось через рік і вісім місяців у моєму житті відбулася важлива подія – з'явилась моя молодша сестра Євгенія. За розповідями моїх рідних, я з недовірою поставилася до згортка, що принесли з пологового будинку та навіть ледве його не упустила з ліжка. Мене зовсім не влаштовував той факт, що зненацька комусь іншому було приділено більше уваги й турботи зі сторони рідних. Але незабаром усе змінилося, коли цей згорток трохи «підріс» і став самостійно «пересуватися». Напевно, мені було б нудно, якби не було молодшої сестри. Адже ти не можеш усі 24 години проводити разом із друзями. Разом-то веселіше. Один лише недолік – оскільки я старша (хоч і на рік та вісім місяців), то повинна була стежити за нею й нести відповідальність за її витівки.
Незабаром мені довелося піти в дитсадок. Не знаю, чому багатьом не подобався цей заклад, але я була в захваті від такої кількості однолітків-однодумців, великого потоку нової інформації, усіляких конкурсів і занять, що розвивають здатності. Саме тут у моїх руках виявилися перші мої кольорові крейди, за допомогою яких був прикрашений не один квадратний метр асфальту й отримана не одна похвальна грамота.
У 1992 році пішла в перший клас середньої школи №83 м. Макіївка. Нові однолітки, перші вчителі, підручники, заняття, прочитані й написані слова, перші помилки й заслужені за старання й уміння п'ятірки... Варто було звикнути із новою системою, як у моєму житті відбулася нова важлива подія – переїзд через півроку в м. Донецьк. Знову нове місто, будинок, сусіди, школа (ЗОШ № 3 м. Донецьк), однокласники, класний керівник... Загалом, цей рік був дуже насиченим і запам'ятався на все життя. З початкових класів дуже запам'ятався мій перший класний керівник Любов Дмитрівна, висококваліфікований викладач і просто чудова жінка, що стала для мене й всіх моїх однокласників другою матір'ю. Вона цілком віддавалася своїй улюбленій професії, мала особливий підхід до кожного учня, постійно проводила виїзди на природу, походи в театри й музеї. За успіхи в навчанні я була нагороджена похвальними грамотами.
Закінчивши перші три класи, я без проблем перейшла в «велику» школу. Стало небагато складніше, але цікавіше, оскільки з'явилися нові предмети, які підвищили мій освітній рівень й розвили світогляд. Мені імпонували як точні науки, так і гуманітарні (образотворче мистецтво, нарисна геометрія, алгебра й геометрія, російська й українська мови, словесність, хімія й ін.).
З раннього дитинства привертала мою увагу творчість талановитих художників, магія фарб у сполученні з уявою та фантазією. Тому не дивно, що незабаром я стала ученицею художньої школи (з 5-го по 9-й класи). Також якийсь час я присвятила заняттям легкою атлетикою й стрибкам із жердиною. Але усвідомивши, що це не моє, я припинила ці заняття.
Під час навчання в школі я постійно брала участь і посідала призові місця в шкільних та міських олімпіадах з алгебри, геометрії, української мови й літератури, хімії та правознавства. Брала активну участь у житті школи й класу: була членом культмасового сектора класу, редактором шкільної газети, брала участь у всіляких шкільних заходах, у проведенні відкритих уроків, – доказом чого стала значна кількість похвальних грамот і дипломів.
Як виявилось, у мене з'явилися непогані ораторські здатності, тому мені з легкістю давалося запам'ятовування й виразне прочитання віршів. І як наслідок – участь і численні перемоги в шкільних, районних і міських конкурсах читців, літературних вечорах.
З особливою теплотою й повагою згадую наступних учителів: алгебри й геометрії – Віноградову Валентину Володимирівну, англійської мови - Ситинську Лілію Михайлівну, української мови й літератури – Черевко Людмилу Вікторівну, нарисної геометрії – Дмитренко Ірину Іванівну, хімії – Фурсову Галину Федотівну.
З 10-го класу почала захоплюватися й самостійно вивчати психологію, астрологію й хіромантію.
В 11-му класі виникло серйозне запитання щодо подальшої освіти, вибору вищого навчального закладу й спеціальності. Оскільки на той час мене захоплювали такі різнопланові професії, як архітектор, дизайнер, інженер, програміст, психолог, економіст, юрист і навіть археолог. Напевно, якби в добі було, принаймні, 48 годин і створені певні умови, то я б навчалась одночасно, як мінімум, на трьох спеціальностях. Але необхідно було зупинитися на чомусь одному. І я зробила вибір на користь технічного ухилу підготовки спеціалізації. З жовтня почала готуватися до вступу в ДонНТУ з викладачем кафедри математики й була зарахована до університету ще до закінчення школи за результатами здачі рейтингових випробувань, набравши 53 бала з 60 можливих.
Так, закінчивши школу в 2002 році зі срібною медаллю, я стала студенткою ДонНТУ спеціальності «Автоматизоване управління технологічними процесами» (АУП) факультету енергомеханіка й автоматизація (ФЕМА).
На вибір спеціальності вплинуло безліч факторів. Це й ради знайомих викладачів з університету, й позитивні статті в студентській газеті університету. А чого тільки варте таке сполучення слів, як «комп'ютерно-інтегровані технології»...
Не скажу, що спочатку було легко. Зовсім нове середовище, система, нові обличчя, одногрупники, викладачі, нескінченні переміщення з корпуса в корпус. А ці курсові, лабораторні, контрольні, семінари, заліки, іспити, зимові практики! Нічого, звикла. А головне зрозуміла, що краще все робити поступово й вчасно, оскільки дуже важко розібратися з усіма «хвостами» за кілька днів до сесії.
Оскільки я цікавилася гідравлікою й шахтними водовідливними установками, то не дивно, що наприкінці 3-го курсу моїм науковим керівником став висококваліфікований фахівець і досвідчений педагог, кандидат технічних наук, доцент кафедри ГЕА Нікулін Едуард Костянтинович, який спеціалізується на автоматизації водовідливних установок. Це строгий, вимогливий, але в той же час, дуже справедливий та добрий. Відразу ж був визначений напрямок науково-дослідницької роботи, над якою я почала ретельно працювати.
Під час навчання в університеті я виступила на VI Міжнародній науково-технічній конференції аспірантів та студентів «Автоматизація технологічних об'єктів та процесів. Пошук молодих» й одержала заохочувальний диплом за роботу «Розробка математичної моделі управління насосом у зоні промислового використання», а також на VII Міжнародній молодіжній науковій конференції «Севергеоэкотех – 2006» по секції «Автоматика й електротехніка» і була відзначена дипломом I ступеня за роботу «Блок управління насосом у зоні його промислового використання».
У 2006 році брала участь в університетському конкурсі студентських наукових праць у розділі «Гірнича справа» й одержала заохочувальний диплом за роботу «Математичне моделювання роботи автоматичної шахтної водовідливної установки в зоні промислового використання», друкувалася в університетських збірниках.
Також брала участь у конкурсі наукових праць з історії й в олімпіаді з української мови.
У 2006 році, здавши державні іспити на відмінно й одержавши диплом бакалавра, я вступила до магістратури з метою здобуття освіти, що відповідає європейському зразку.
Під керівництвом Никуліна Е. К. я працюю над наступною темою магістерської роботи – «Розробка й дослідження системи автоматичного управління шахтною водовідливною установкою в зоні промислового використання насоса». Шахтні водовідливні установки відносяться до енергоємних об'єктів, що споживають до 20% усієї електроенергії, що витрачається в шахті. Витрати електроенергії на водовідливі залежать від технічного стану насосних установок та їхніх режимів роботи, ефективність якої визначається зоною промислового використання насоса. Тому розробка системи управління насосною установкою в зоні промислового використання з метою підвищення ефективності роботи насосів є актуальним завданням.
Які мої плани на майбутнє? З огляду на мою цілеспрямованість, це, напевно, дуже великі. Найближчим часом планую успішно захистити магістерську роботу, а після закінчення навчання в магістратурі – знайти гідну й цікаву роботу зі спеціальності, де буду намагатися проявляти себе як кваліфікований фахівець. Паралельно хочу одержати, як мінімум, ще дві освіти, вивчити кілька іноземних мов, побувати в багатьох країнах світу (особливо в Єгипті), а надалі – зайняти керівну посаду.