Про себе:
Середній бал у період навчання 4.69. Вільно володію руською та українською мовами. У об'ємі, достатньому для читання та листування, володію англійською мовою. Захоплююся пішеходним туризмом.
Коротка біографія:
Дитинство
Народився я 30 липня 1985 року в м. Донецьку в сім'ї інженерів-фізиків.
Самі ранні спогади з дитинства доводяться на той період, коли я вже ходив в дитячий садок. Виховательки постійно скаржилися на мою непосидючість і небажання вдаватися до післяобіднього сну. Проте постійно хвалили за невгамовну пристрасть до збирання всіляких споруд з великих дерев'яних кубиків. Збирав все, що тільки приходило в голову, проявляючи всю ширину міцніючої інженерної думки. Від будиночків до автомобілів, в яких цілком могло уміщатися 2-3 таких же карапуза, як і я.
Найяскравішим враженням в дитячому саду був повчальний плакат. На ньому був намальований акваріум з рибками. Рибки означали різні букви. При цьому голосні плавали зверху, а приголосні на дні акваріума. Вже не пам'ятаю, чому саме навчав цей плакат, але мені дуже подобався.
Ще я дуже любив грати з татом в різні ігри. Особливо у той час мене уразило доміно. Проста на перший погляд гра при правильному підході примусила мене тренувати пам'ять і розвивати логічне мислення.
А ось з електротехнікою у мене відразу не занадилося. Першим досвідом самостійного використання подібного роду апаратури була радіо-розетка, наполегливо засунута в звичайну розетку змінного струму. Феєрверк був, звичайно, видовищний і дуже сильно вразив наївну дитячу свідомість. Але, на жаль, «пояснення» неправоти мого вчинку зіпсувало все враження від проведеного науково-технічного експерименту.
Ну а у сім років свого свідомого і повного несподіваних відкриттів життя я зрозумів, що з дитинством пора закінчувати. Адже попереду мене чекав непорушний храм науки - найближча до будинку школа. Світ чекав моїх звершень, я ніяк не міг відмовити йому в цьому.
Школа
Виявилось, що гризти граніт науки - справа дуже непроста і утомлива. Численні риски і завити правопису мене дуже сильно пригноблювали. Я їх терпіти не міг, вони відповідали мені взаємністю. Оцінки змінювалися у межах від трійки до двійки.
Таблиця множення теж дуже довго не хотіла піддаватися моєму натиску, але все таки опинилася набагато згідливішою, ніж граматика. Ну а після таблиці в математиці все стало гранично ясно і зрозуміло. Всі завдання, які міг видати мені підручник із математики так або інакше у результаті зводилися до простих дій таблиці множення.
Але, на жаль, час тоді був складний, і вчителів часто турбували фінансові питання, які нерідко вирішувалися не без участі батьків учнів. Тому, та ще через місцеве не найчистіше повітря, мене відправили в третьому класі до бабусі та дідуся до м. Суми.
Я і раніше приїжджав до них на відпочинок літом, але тепер мені належало прожити з ними цілий навчальний рік, далеко від батьків, навчаючись у школі з українською мовою викладання.
Спочатку було складно. Запам'ятовувати переклад всіх термінів по всім предметам на українську мову було справжніми тортурами. Але, рано чи пізно, я запам'ятав все, що треба було запам'ятати, і показав себе викладачам з самого кращого боку. Сторона ця їм дуже сподобалася. Особливо сильно сподобався я вчителю російської мови, оскільки для мене ця мова була рідною, а вся решта учнів могла зробити помилки навіть на самі базові правила правопису.
Третій клас я закінчив без трійок, чому всі були дуже задоволені. Такої високої оцінки знання я раніше не одержував.
Потім довелося повертатися в рідне місто, де мене визначили в середню школу з фізико-математичним ухилом №17. Дотепер вдячний своєму вчителю математики за внесок, який він вніс до процесу мого шкільного навчання.
Втім, тенденція навчання була така, що з гуманітарними предметами я не дружив, зате постійно брав участь у всіляких олімпіадах з математики і фізики, на яких, на жаль, так і не добився успіхів із-за низької у той час здатності зосередитися. Потім тренування саме цього уміння стало моєю метою, яку я зміг досягти вже на першому курсі навчання у ВУЗі.
Найяскравішим враженням від шкільного життя було те, що наш вчитель фізики водив учнів в піше ходні туристичні походи горами Криму. Саме завдяки йому я приохотився до пішого туризму, віддаючи перевагу суворим березневим походам засніженими гірськими плато.
На момент закінчення одинадцятого класу я вже чудово розумів, що насправді світ абсолютно не чекає моїх звершень, але все ще був повний нереалізованих сил і рішучості.
Університет
На момент вибору ВУЗу можливості проходити навчання в іншому місті не було, тому вибирати доводилося між Донецьким Національним Університетом і Донецьким національним Технічним Університетом. Завдяки наявності кафедри військової підготовки ДонНТУ переважив чаші вагів на свою сторону.
Але, ніякого конкретного плану подальшого навчання в той момент у мене ще не було, що дуже затрудняло вибір спеціальності. У результаті позначилося моє захоплення програмуванням на мові програмування «Perl». Я вирішив, що майбутня спеціальність обов'язково буде пов'язана з програмуванням. Таким чином, я зупинився на факультеті обчислювальної техніки та інформатики. Ну а вибір конкретної спеціальності був також обумовлений зацікавленістю до внутрішнього устрою комп'ютерної техніки.
А далі почалося справжнє студентське життя. Лекції, викладачі, курсові роботи, сесії, нові друзі, нові враження. Достатньо швидко прийшло розуміння, що це вже не школа. Що тут ніхто тебе не примушуватиме вивчити уроки, здати лабораторну, написати іспит. Тут ти вольний поступати так, як вважаєш потрібним, але і нести всю відповідальність за свої вчинки. Саме це, а також невтамована тяга до пізнання всього нового дало мені сили, які я, як тільки міг, приклав до освітнього процесу. Так, було важко, але це коштувало того.
Яскравих вражень безліч і перераховувати їх всі безглуздо. Але все-таки хочеться окремо виділити час, проведений на кафедрі військової підготовки. Це та частина навчання, яка абсолютно не схожа на звичайну пару. Це щось особливе.
Думки про майбутнє
Нам - магістрам - часто говорять, що ми повинні стати як мінімум керівниками, директорами. Відверто кажучи, бажання продовжувати пізнавати нове, створювати щось своїм розумом і своїми ж руками, формують моє бачення себе, не як директора, а як «lead-програміста» крупної компанії. Саме ця посада поєднує в собі як творця, так і керівника.
|
