Середній бал у період навчання в університеті - 5.0
   Вільно володію російською й українською мовами. В обсязі, достатньому для читання й переписки, володію англійською мовою.
   Маю досвід програмування (Pascal, С, С++, VC++, Delphi, Builderc++), web-програмування (PHP, HTML, CSS, Javascript), роботи із БД (Access, Mysql), а також роботи із програмами (Autocad, Adobe Photoshop, Macromedia Flash, Statistica, Matlab, Arcview GIS, Mapinfo).
   Захоплююся PHP-програмуванням, створенням функціональних сайтів у мережі Інтернет. У спорті віддаю перевагу плаванню.

   Народився 17 лютого 1984 року в селі Старомлинівка, Великоновоселківського району Донецької області. Батьки, в той час, працювали у колгоспі імені Калініна. Батько, Пахоменко Юрій Петрович, головний ветеринарний лікар, а мати, Пахоменко Людмила Іванівна, завідувач відділу кадрів.
   Я був досить спокійною дитиною, навіть давав уночі спати батькам, іноді. Роль няньки дісталася моїй старшій сестрі Ользі, яка, у міру своїх здібностей, організовувала моє дозвілля, ігри й розваги. Завдяки сестрі та її подругам у дитинстві я грав у скакалки та дуже добре крутив обруч.
   З дитинства виявляв інтерес до всього, що складалося більш ніж з п'яти частин. Все що можна було розібрати — я завжди розбирав, тому всілякі набори конструкторів завжди були в мене в достатній кількості.
   Ходив у колгоспний садок, а під час його ремонту — у районний. Як і всі діти не любив спати в обід. У садку був на рік довше всіх інших дітей, тому що батьки бажали віддати мене в клас талановитого вчителя Тієевської Ніни Іллівни, тому в старшій групі ходив додому самостійно, а дитячим іграм волів писати числа, лічити до ста й вирішувати найпростіші приклади.

   Після дитячого садка пішов у Старомлинівську загальноосвітню школу №1. У школі був зразковим учнем — у кожному класі одержував грамоту за успіхи в навчанні, ходив на різні гуртки, де шив м'які іграшки, плів кошики з верби, робив моделі літаків, машинок, їздив на картингові, виступав у клубі. У старших класах їздив на олімпіади, брав участь у різних інтелектуальних іграх, спортивних змаганнях. У школі любив математику, фізику, хімію, трудове навчання, фізкультуру.
   В 10 і 11 класах виконував більшу частину обов'язків класного керівника (тому що старостою був ще з п'ятого класу). Хоча не любив гуманітарні науки й в останні роки приділяв мало часу навчанню, все-таки одержав золоту медаль і пішов у велике життя…

   Тому що в школі любив точні науки, то вибір університету був не складний. Складніше було з вибором фаху. У класі в мене одного був комп'ютер, тому професія програміста була для мене межею мріянь. Але який програміст без знання інформатики? Ось її я й не знав. Єдиною спеціальністю з напрямком "Комп'ютерні науки" і без вступного екзамену з інформатики була спеціальність "Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг" (КЕМ), ось на неї я й пішов. В університеті все не так як у школі - навантаження більше, предмети складніше, ставлення до тих, хто навчається інше. Відразу дуже багато нових знайомих, друзів, божевільна кількість інформації - худнув на очах. Потихеньку втягнувся, багато вчив, намагався, в бібліотеці сидів. Крім того що вчуся на відмінно, за роки навчання був профоргом групи, заступником профорга факультету ОТІ, головою студентського самоврядування на кафедрі КСМ. В 2006 році одержав диплом бакалавра з відзнакою. Програмуванню в Інтернет мене вчив талановитий молодий викладач Аверін Дмитро Геннадійович, його я й обрав як керівника магістерської роботи з теми "Розробка системи обміну банерами й прогнозування мережевої активності користувачів".

   У майбутньому планую займатися чимось близьким до Інтернету - розробка, адміністрування, підтримка, просування сайтів, тому що мені це цікаво, це мені подобається. На мій погляд робота пов'язана з Інтернетом має ряд переваг:
     — можливість працювати в будь-якому місці й у будь-який час;
     — перспективна галузь, яка буде існувати й розвиватися в майбутньому;
     — можливість організації бізнесу без початкового капіталу;
     — низька конкуренція;
     — можливість реалізації самих амбіційних ідей.
     Далекі цілі: у майбутньому не працювати або працювати дуже мало, при цьому одержувати гроші від створеного в попередні роки. Як цього досягти та чим краще займатися? Звичайно ж, ідеї є, але нехай вони залишаться моїми ідеями. Думаю, будь-яка людина з вищою технічною освітою має купу ідей по досягненню такої мети, інше питання чи вистачить їй сил, уміння, завзятості й сили волі їх реалізувати...