Савков Костянтин Григорович

Я, Савков Костянтин Григорович, народився 17 серпня 1985 року у місті Макіївка Донецької області. Мати - Лебедєва Наталія Володимирівна - інженер-будівельник. Батько - Савков Григорій Васильович - інженер-будівельник. Розмовляти я почав раніше ніж ходити. Особливих спогадів про той щасливий час мого життя я не маю, все було гарним, я був задоволений життям, усі мої забаганки здійснювалися раніше ніж я встигав їх вигадати. Я мав особистого водія коляски та кухаря, мене обслуговували за найвищим розрядом.

До школи я відчував тягу до знань, тягло дізнатись що-небудь нове. Мені подобалося читати казки, вони давали мені уявлення про навколишній світ. Але більш за все мені подобалася практика. Однією з моїх улюблених іграшок був конструктор. Я був достатньо освічений, щоб не ковтати гайки та гвинти та навіть читати інструкцію. Так я дізнався що таке швеллер, як зібрати тачку та гойдалку. Це мені дуже подобалось,тому я швидко був у змозі зібрати будь-яку вигадану конструкцію. Але деякі речі не вдвалося зібрати з конструктору. Достатньо було розібрати праску, щоб дізнатися про це. Незважаючи на те, що вдома було достатньо зламаних прасок, я розібрав робочу, найбільш цікаву за моєю думкою.

Школа

В дитячий садок я не ходив. У семирічному віці я пішов у перший клас середньої школи №4 міста Макіївки. Запам'ятався перший клас, перша вчителька - Діна Петрівна, перші шкільні товариші. Я ніколи на міркував над тим, чи подобається мені ходити до школи, ходив бо так треба. Але найяскравіші спогади цього часу були вдома. Вдома я мав відеомагнітофон, який за моїм бажанням показував мені мультфільми, а незабаром в мене з'явився навіть персональний комп`ютер. Це був апарат Дніпропетровського заводу - "Орель БК-08", радянський аналог ZX-Spectrum. Це диво техніки мало вбудований інтерпретатор мови Basic, з котрого я знав лише одну команду LOAD "". Але цього було достатньо щоб завантажувати ігри з касет та гратися в них. Для мене програми на комп'ютері були чимось складним та таємничим, дивом науки та техніки.

З дев'ятого класу я перейшов до Макіївського міського ліцею, який я завершив у 2002 році. Перехід до іншої школи змінив моє коло друзів, але найкращі друзі залишилися. У ліцеї я цікавився фізикою, поглиблено її вивчав. У десятому класі зайняв черверте місце на обласній олімпіаді з фізики. Приймав участь у олімпіадах з математики. Відверто кажучи, я не прочитав усю шкільну програму з літератури, бо на великих книгах у мене терпець урвався. Але я з задоволенням читав оповідання Джека Лондона, А.П. Чехова, О.Генрі, М.Зощенка, Марка Твена. Я вже вмів писати на бейсику примітивні програми, але раптом в мене з'являється серйозний 486DX. Після нього в мене було багато різних PC, але цей був першим. Практичної необхідності щось на ньому робити не було, тому я зазвичай використовував його для ігр.

Унiверситет

По закінченню ліцею з відмінним атестатом я вступив до ДонНТУ за спеціальністю "Програмне забазпечення автоматизованих систем" за результатом рейтингових випробувань на бюджетне місце. До цього треба було готуватися заздалегідь, я ходив на курси підготовки абітурієнтів. Я не мав жодних думок щодо професії, тому її обрали батьки, я вдячний їм за це. Мені подобалося гратися з комп'ютером, я був не проти гратися ще.

Першим враженням в університеті було: "Як добре що школа скінчилась!". Не зважаючи на те, що до університету теж треба було їздити щодня, він не так напружував , як школа, крім того, деякі предмети мені навіть подобалися. На превеликий жаль, усе дізнається у порівнянні, зазвичай я визначав що предмет мені подобався лише як він скінчився. В університеті усі вивчені в школі речі отримували другий, більш глибокий сенс. Зазвичай студентів першого курсу лякають вищою математикою, але я з нею не мав жодних проблем, завдяки відмінному викладачу. Університет давав змогу відчути себе вільною людиною. Багато моїх знайомих скаржаться на поганих викладачів, а я їм з гордістю відповідаю, що на моїй спеціальності поганих викладачів нема.

Видатними досягненнями в університеті я вважаю:
- Вступ до магістратури на бюджетне місце;
- Стажування у Aldec (Польща, Катовіце);
- Університетські грамоти "Створення транслятору мови Лісп для системи дистанційної освіти" та "Вивчення графічних форматів";
- Університеський сертифікат з англійської мови - Upper intermediate.
Основним мотивом для вступу до магістратури було:"Якщо я можу стати магістром, чому ні?". Тема магістерської роботи була вибрана з тих же міркурань, що спонукали мене розібрати праску - жага до знань. Усе невідоме здається таємничим та скадним доки сам у ньому не розберешся. Аналогічно після знайомства з язиком Лісп він здався мені таємничим та складним, повним таємниць. Незважаючи на те, що мій транслятор Ліспу отримав університетську грамоту, та для мене він був вже не таким таємничим, мені все одно здається, що у цьому язику щось є, що я не збагнув. Перша пропозиція створити транслятор Ліспу як наукову роботу йшла від мого керівника ще перед магістратурою, тому я не вагався з темою та керівником. Тим паче що мій керівник чудова людина та першокласний викладач.

Якихось особливих відчуттів від магістратури я не отримав, бо дуже складно відчути щось особливе, коли у тому ж самому приміщенні той самий викладач читає інший предмет. Багато сил та часу займає підготовка дипломної роботи. Але загалом відчуваєш , що ти вже майже на фініші і незабаром станеш не кимось, а самим магістром. Це варто зусиль.

Плани на майбутнє:
За 5 років - працювати на роботі з високою оплатою за спеціальністю;
За 10 років - мати власну фірму
За 20 років - мати все інше