Євген Андрійович Насадюк

Середній бал після завершення бакалаврата 4.78 (75% відмінно). Рідна мова російська й українська. Гарний рівень англійської і польської мов, початкова німецька. Маю знання й досвіт праці на C, Pascal, Assembler, Delphi, HTML; з базами даних: Access, FoxPro, MSSQL, базово mysql; і з програмами: Flash, Photoshop, Corel Draw, BPWin, ERWin, Rational Rose. Також маю досвід і знання у проектному менеджменті , командній роботі, PR.
Інтереси: туризм, мистецтво, суспільна діяльність, шахи, плавання.

Весна. Вранці розцвіла акація, а в обід 16 травня 1985 року, підписали закон про вирубку кримських виноградників. Але 2 людини цього точно не помітили - Насадюк Андрій Миколайович й Олена Іванівна, тому що в них народився син. Потім я не пам'ятаю, що зі мною відбувалося. Як кажуть, я ходив у дитсадок «Дельфін», точніше мене туди водили, а що робити, якщо тебе не запитуючи, беруть на плечі й одягають по дорозі. Напевно в цей же час розвилася пристрасть до подорожей - наша сім'я змінила декілька квартир.

В 1992 році я, як кажуть, потрапив - в ЗОШ №66. Нічого особливо цікавого в школі не відбувалося, тому я ходив в усі можливі кружки: малювання, археологія, англійський, бокс, клуб юних моряків, журналістика, шахи - зараз у мене I розряд, плавання - досить довго займався, теж одержав якийсь розряд.

В 1998 мені школа набридла і я пішов. Точніше, перейшов у Донецький технічний ліцей, здавши вступні іспити. Тут на навчання треба було витрачати вже більше часу, тому позашкільні заняття поступово відпадають. Що дає свої результати - я беру участь в олімпіадах з математики, фізики, біології, інформатики, Кенгуру. В 10 класі я беру участь у конференції Малої академії наук України зі своїм проектом, написаним на Делфи. Але шахи я не залишаю, ходжу в міський шахово-шашковий клуб, беру участь у турнірах. А як то, ми з одногрупником дали сеанс одночасної гри для ліцеїстів.

Замислюватися про вступ до ВНЗ, я став класу з 10-го. Думалось про журналістику, філософію, також подобалось право. А якось узимку прийшов і здивував батьків: «Я подав заяву на рейтинг у ДПІ на АСУ». Чому АСУ? Напевно, спокусився престижністю й надійністю спеціальності. У той час по рейтингах здавали математику й інформатику. У ліцеї нас, практично, готовили до рейтингів. Тому після математики я був на 5-му місці, після інформатики на 10-му. У підсумку я виявився на 15-му місці - останнє прохідне на бюджет. Потім була цікава практика: косили траву у дворі 1-го корпуса сокирами, і ще запам'яталася «екскурсія» на великий смітник за Донецьком, після чого я добре розумію проблему утилізації й складування ТПВ.

На перших зборах першокурсників виявилося що я буду вчиться, не на Автоматизовані Системи Управління, а на Інформаційні Управляючі Системи в групі ІУС-02а. Відразу брав участь у Дебюті першокурсника, де наш факультет зайняв 3-є місце. Перша сесія підкралася дуже зненацька. І як результат, з першого разу я завалив 2 іспити й 2 здав на 3. Але я намагаюся вчиться на помилках, тому наступний семестр пішов краще. У той час на кафедрі АСУ працював, легендарний у певних колах, викладач, Георгій Васильович Мокрий, котрий на 2-му семестрі вів у нас програмування. І в середині семестру бували ситуації, коли ми приходили за кілька годин до пари й займали чергу для здачі лабораторних робіт! Весняну сесію 2-го курсу я здав уже на відмінно. Цікавий факт, що заняття фізкультури я відвідував у секції шахи, де знову брав участь у різних міських турнірах.

Осінь 2004 року я знову потрапив, але вже в гарному сенсі, у Міжнародну студентську асоціацію AIESEC. Гарні можливості придбання досвіду в різних сферах життя й бізнесу. Уже через рік я був президентом організаційного комітету освітньої конференції з 101 делегатом. Також це можливість поїздити світом. Я, наприклад, був на конференціях у Тбілісі, Варшаві, Кракові, Москві й по всій Україні. Причому це не відбилося на навчанні. В AIESEC практично всі відмінники - це не умова відбору в організацію, а раціональне використання своїх можливостей і часу.

Я писав наукові праці по історії й філософії. Після 2-го курсу я продовжив вивчення англійської мови, а з 3-го почав вивчати ще польську на Польському технічному факультеті й німецьку на Німецькому технічному факультеті. Останній я був змушений залишити після року навчання. Тему наукової дослідницької роботи я вибрав сам, тому що мав невеликий досвід роботи з металургійним виробництвом й, мені здається, там багато чого можна зробити. Спочатку моїм керівником був Мокрий Георгій Васильович. Але з певних обставин Георгій Васильович був змушений залишити викладацьку діяльність на кафедрі АСУ і я перейшов до Тамари Парфирівни Жукової.

Після 1-го курсу я від профкому поїхав у Крим на відпочинок у наметах, де захопився туризмом, і зараз іноді ходжу в походи із клубом спортивного орієнтування «Архар». На третьому курсі взимку я відпочивав у профілакторії КПІ у Києві, знову ж завдяки нашому профкому студентів й аспірантів. А влітку перед 4-им курсом я відпочивав у Криму в Алупці в пансіонаті «Март». Наступною зимою я відвідав базу відпочинку «Червона гвоздика» у Святогірську. А цією зимою я відпочивав вже у Львові.

Про всі цікаві події я намагався писати в університетську газету «Донецький політехнік» й «Вечірній Донецьк». Приміром, я побував на музичному фестивалі в Коблево, 13-их Таврійських Іграх, Евробаченні в 2005 році. Також я брав участь в 3-му турі виборів Президента України в 2004 році як член дільничної виборчої комісії №5 у ТВК№42. На парламентських виборах 2006 року я вже був заступником голови дільничної виборчої комісії №111 у ТВК№39. А про мою поїздку на зйомки рекламного ролика пива Туборг до Анталії читайте у розділі Індивідуальне завдання.

Після 3-го курсу я проходив практику в апарату Донецької облдержадміністрації у відділі обробки звернень громадян. Де ознайомився й з інформаційним забезпеченням і із принципом роботи держапарату. Узимку 4-го курсу я проходив практику в управлінні освіти Донецької області, де створив базу даних для супроводу дистанційних курсів. Улітку 2006 року я здав на відмінно бакалаврський іспит і вирішив продовжити навчання в магістратурі - навіщо нехтувати можливістю зайвий семестр бути студентом?

Париж. Рік 1619. Лувр. Перед королівським балом.
-Його величність, Король Франції!
-Ваша величність, сьогодні вирішальний день.
-Йолопи! Нам скоро, ох, вже стільки лет. А принцеси все немає й немає! Вже 13 років ви півторюєте мені одне й теж саме. Вирішальний день, вирішальний день.
…

Це фрагмент з театрального виступу на «Очарование. Міс випускниця 2007» у Донецьку, де король – це я. З осені 2006 року я займаюсь у студії Донецького камерного театру «Жуки». Це так захоплююче! Файний засіб для особистого розвитку.

У подальших планах успішно закінчити магістратуру, пройти стажування за кордоном. Звичайно не хочеться, зменшувати активність у суспільній і культурній сфері

P.S. Я вдячний за все мамі - Олені, татові - Андрію, сестрам - Каті и Ані, братові - Саші. Також дякую всім, хто мене розуміє і підтримує, особливо у нелегкі моменти життя.