Попова А. М.
ДВНЗ " Донецький національний технічний університет"

У системі управління ринковою економікою ціноутворення займає одне з центральних місць. Ціни є носієм інформації про стан і динаміку попиту на той чи інший товар. Вивчаючи та аналізуючи ціни, можна приймати основні рішення про збільшення чи зниження обсягу виробництва, здійснювати переміщення капіталу зі сфери, дже він приносить недостатньо високий прибуток, у ті сфери, де його застосування виявиться більш ефективним.

Метою даної роботи є розгляд методів ціноутворення на інноваційну продукцію, а також особливостей інноваційного продукту з урахування специфіки даного виду товару.

Дана проблема досліджена в роботах Бінштока Ф. І., Завліта П. К., Уткіна Е. А., Сакайя Т., Герасименко В. В. та ін. Разом з цим залишається невирішеною проблема остаточного вибору стратегії встановлення цін на нововведення.

У ринковій економіці конкуренція дозволяє підприємцю вибрати оптимального споживача на основі взаємовигідного технологічного зв’язку між конкретними учасниками. Через те, що постійно змінюються ціни на товари, що містять інтелектуальну і промислову вартість, на об’єкти інноваційного продукту, процентні ставки на кредит ринок надає об’єктивну інформацію про сформовану економічну ситуацію, що відбиває співвідношення між попитом та пропозицією, рівнем цін та ін, тобто про кон’юнктуру, що дозволяє учасникам ринку орієнтуватися на виробників ресурсів чи споживачів продукції. Ринок виявляє витрати виробництва я науково-технічного, так і інноваційного продукту, що дозволяє визначити їхню ринкову вартість, на основі якої формуються ціни.

Невід'ємною стороною інноваційного продукту, як товару, є вартість, тобто його оцінена на ринку споживча вартість. Специфіка споживчої вартості інноваційного продукту впливає на визначення його вартості і методу ціноутворення. Відповідно до теорії вартості, величина вартості товару повинна визначатися суспільно необхідним часом на його створення.

Складність формування цін на інноваційний продукт зв'язана з тим, що його об'єктами є не тільки матеріальні, але й ідеальні субстанції, що не знаходять повного матеріального втілення і не відбивають вартості в рамках трудової теорії вартості, обмеженої матеріальним виробництвом.

У той же час особливістю об’єктів інноваційного продукту є те, що вони створюються, як правило, в однині і не відтворюються іншими підприємцями. Це не дозволяє вимірити робочим часом суспільно необхідну працю конкретного об’єкта інноваційної діяльності, оскільки створена їм унікальна споживча вартість не повторюються в суспільній праці інших суб’єктів. Оцінка праці в сфері обміну по фактичному індивідуальному часі суперечить самому понятті вартості товару і не враховує особливості споживчої вартості інноваційного продукту, цінність я кого визначається не часом на його створення, а його комерційною значимістю і розміром прибутку від його використання.

Оскільки об’єкти інноваційного продукту відрізняються новизною і носять індивідуальний характер, на них неможливо встановити тверді ціни, прив’язані до величини витрат на створення нововведення, оскільки в інноваційній сфері часто відсутня пряма залежність між величиною фактичної суми витрат і розміром прибутку.

Особливості формування об’єктів інноваційного продукту на різних стадіях інноваційну процесу припускають застосування диференційованих методів ціноутворення на окремі об’єкти. Так, для інновацій, що поліпшують вже існуючі параметри товарів, що випускаються, доцільно застосовувати «паушальні» ціни через те, що період реалізації таких інновацій відносно невеликий, а ефект часто піддається достовірній кількісній оцінці. У той же час при придбанні патентів частіше використовуються ціни змішаного типу із заздалегідь обговореними надбавками ефекту і термінів його реалізації, оскільки реальний ефект базового винаходу часто відрізняється від очікуваного не тільки через високий ступінь невизначеності, але і безліч чинників, що на нього впливають на різних технологічних стадіях. Нарешті, ефект від винаходів може реалізовуватись через тривалий проміжок часу, чому відповідає прагнення покупця до використання ціни типу «роялті».

Таким чином, з урахування специфіки інноваційного продукту я к товару його ціна повинна ґрунтуватись не тільки на витратах на створення, а на оцінці ступеня реалізації потенційної цінності об’єктів інноваційного продукту їхніми користувачами, тобто встановленні економічного ефекту (доходу, прибутку) при практичному використанні нововведень, що може бути визначений лише на основі попереднього узгодження конкретних умов промислового застосування інновацій.

Граничні розміри ціни інноваційного продукту регулюються законами ринкової конкуренції. Так, виробники не мають можливості встановлювати економічно необґрунтовані ціни всупереч закону вартості. Межа вартості обумовлена тією обставиною, що в покупця (споживача) інноваційного продукту інтерес до нього виникає лише тоді, коли нововведення приносить додатковий доход, більший, ніж той, котрий споживач одержав би, якби сам здійснив би придбання і впровадження нововведення.