Дитинство

       З'явилася на світло я 24 січня 1986 року в невеликому містечку Курахово. Коли я народилася, у мене вже була чудова 3-літня сестричка, що перша й узялася за моє виховання. Мама - Трибрат Лідія Петрівна й папа - Трибрат Анатолій Григорович дуже піклувалися про мене, намагалися виховати слухняну, гарну дівчинку. Але, будучи зовсім ще маленької (дошкільний період), я була дуже активною дитиною, мені все було цікаво, хотілося швидше багато чого довідатися й зробити. І я робила. Тому що батьки працювали, то під час літніх канікул мене щороку відправляли в село до бабусі й дідуся. Там я була обкутана таким безтурботним життям й увагою, що робила все, що захочу, часто буваючи неслухняної. І тільки повзрослев, зрозуміла, як бабусі було важко із мною, невловимої. І зараз я дуже вдячна, що батьки, бабусі, дідусь й, звичайно ж, улюблена сестричка огорнули мене своєю любов'ю й турботою із самого дитинства.

Школа

       Коли прийшов час вибирати школу, то мама з папою, не довго думаючи, вирішили віддати мене в ОШ №2 р. Курахово. Причиною такого вибору було не те, що це відмінна школа, а те, що в ній працювала перша вчителька моєї сестри. Це чудова людина, що з перших днів шкільного життя прищепила нам любов і прагнення до навчання. За це я їй дуже вдячна, тому що саме вона відкрила для мене мир знань. Мені дуже подобалося вчитися, я прагнула до знань й одержувала задоволення від занять. Через 2 роки в нас у місті відкрився учебно - виховний комплекс й я, здавши вступні екзамени з математики й мови, була зарахована в 3-й клас УВК м.Курахово. Училася на «відмінно». З 5-го класу ми все перейшли в політехнічний ліцей. У цілому навчання мені давалася досить легко, були як улюблені предмети, так і не дуже. Учителі відрізнялися строгістю й вимогливістю, але зате справедливістю. Наш ліцей дав мені відмінну базу знань для подальшого надходження в інститут. Закінчила я без медалі, тому що небагато не дотягла (усього лише пари предметів), зате на «відмінно».

Університет

       Коли прийшов час вибирати університет, то довго роздумувати не довелося. Доннту - один із кращих Вузов України. І я була уверенна, що хочу вчитися саме тут. З вибором факультету було складніше. Рейтинги я здавала на одну спеціальність, де для надходження на бюджет не вистачило 1- го бала, і потім, за результатами іспиту пройшла на іншу спеціальність. Перше вересня 1- го курсу було дуже забавним, я спізнилася на першу пару на 20 хвилин, тому що не могла знайти в 3- м корпусі тілі - центр. І так тривало кілька тижнів, ми групою ходили шукали потрібні нам аудиторії, і, відповідно, щораз спізнювалися на пари. Я думаю, багато першокурсників пройшли через це. Заняття мені дуже подобалися, ходила із задоволенням і ніколи без причини не пропускала пари. Фізика, вища математика, нарисна геометрія змусили звичайно добре піднапружитися, щоб освоїти їх на «відмінно». Але, проте, щораз здаючи успішно сесії, я зрозуміла, що хочу одержати ще й друге вище утворення. І вже незабаром, через полгодика одержу диплом фахівця зі спеціальності «Фінанси»(. Рівне 4 роки я сполучала заняття по двох спеціальностях. Спочатку було страшно, боялася, що можу не впоратися, не встигати всього, але потім мені навіть дуже подобалося бігати з одних пар на інші. І така щоденна зайнятість не перешкодила мені одержати червоний диплом бакалавра за фахом «Теплові електричні станції». Що ще сказати? Протягом 5- ти років я активно брала участь у багатьох конференціях, олімпіадах, познайомилася із цікавими людьми. Коли наприкінці 4- го курсу прийшов час визначатися з керівником Нирса й, відповідно, диплома, то я відразу вирішила піти до Олександра Дмитровичу Маркину, професорові нашої кафедри. Мені дуже подобалася методика його викладання, і як результат його старань, «Тепломассообмен» ми освоїли на «відмінно». Загалом, вражень від навчання було дуже багато й в основному всі позитивні. Кожен новий семестр у нас додавалися викладачі, і так, поступово ми стали знати весь склад нашої кафедри. Кафедра «Промислової теплоенергетики» багата відмінними фахівцями, які знають свою справу й на високому рівні доносять ці знання до нас, студентів. Я дуже рада, що вибрала саме цю кафедру. Бажаю їй подальшого процвітання й гідних студентів!

Плани на майбутнє

       Якщо описувати зараз всі свої плани на майбутнє, те, боюся, буду сидіти за комп'ютером до завтрашнього ранку. А всі тому, що в мене їх стільки, що самої страшно від того, чи смогу я їх усе реалізувати й чи вистачить у мене життя на це. Так, хочеться багато чого в житті здійснити. Зараз це лише мрії, що плавно переходять у меті. А до цілям потрібно прагнути. А про мрії, відповідно, розповідати не прийнято. Тому скажу коротко: на даний етап хочу успішно захистити магістерську, потім знайти високооплачувану роботу, і просто бути щасливої від того, що в тебе все в житті виходить!!!