Стисле резюме

Середній бал під час навчання: 4,94

Уміння та навички:

• Java, J2EE технології.
• С/С++, Microsoft Visual C++
• Технологія Microsoft .NET і її використання у мові C#
• Delphi
• мова SQL та використання різних СУБД: PostgreSQL, MySQL, Firebird, MS SQL Server
• паттерни проектування, методологія розробки ПЗ, мова UML

Додаткові навички:

• скриптові мови PHP, Perl, Python
• Assembler
• технології COM/CORBA
• базові знання ОС Unix

Особисті якості:

• енергічний
• цілеспрямований
• уміння роботати в команді
• комунікабельний
• володію мовами: російська, українська, англійська
• сімейне положення: не одружений

Дитинство

Народився я 8 квітня 1986 року в місті Донецьк. Мій батько, Махно Сергій Якович, вже на той час був кандидатом, а зараз є доктором фізико-математичних наук. Моя мама, Махно Тетяна Михайлівна, вчитель музичної школи. Свого найранішого дитинства я, звичайно ж, не пам'ятаю, але як говорять батьки, я був не найслухнянішим дитям. Приблизно через 2 роки після мого народження, а саме 24 квітня 1988 року, у мене з'явилася маленька сестричка, яку назвали Катя. Оскільки у дитячий садок я не ходив, у мене було предостатньо часу, щоб ганяти на триколісному велосипеді, вчиться читати і писати, ходити з мамою по магазинах і няньчити свою, тоді ще зовсім маленьку, але вже трохи капризну, сестричку.

Школа

І ось так непомітно підійшло 1 вересня 1993 року. Цього дня я повинен був відправитися на свій перший урок до школи №55, яка була розташована всього у 5 хвилинах від мого будинку. Як не дивно, я дуже хотів піти до школи, адже це були якісь нові, незвідані до тих пір відчуття. На жаль, через пару місяців від цих відчуттів не залишилося і сліду. Чи то моя перша вчителька не змогла мене захопити предметами, чи то я був якийсь пасивний, але факт залишається фактом, кожні наступні канікули я чекав як манну небесну. Як ви вже, напевно, зрозуміли з попередніх речень, відмінником я у перших класах не був. У 8 років я почав ходити ще і до музичної школи по класу фортепіано, про відвідини якої я жодного разу в майбутньому не пошкодував.

Після третього класу я перейшов до п'ятого, де у нас вже з'явився класний керівник – Люєва Ема Іванівна, учитель географії. І саме у цей рік я написав свою першу програму, у нас в школі інформатика викладалася з 5-го класу. Пам'ятаю лише, що вона малювала якийсь простенький, дитячий пейзаж і була написана на мові LOGO. П'ятий і шостий клас пройшли для мене по-іншому. Мені вже подобалися багато предметів і вчився я із задоволенням. У 7-м класі сталися дві події, які дуже сильно вплинули на моє життя. Саме цього року до нас у клас додали новенького, хто ж міг передбачити, що вже через рік ми будемо кращими друзями, якими залишаємося і до цього дня. А по-друге у мене вдома з'явився комп'ютер, причому не який-небудь 386/486, а один з топових на той день моделей – Pentium 200mmx. Восьмий і дев'ятий клас запам'яталися дуже різнобарвними подіями: навесні, літом і ранньою осінню ми постійно грали у футбол, в перервах від футболу – настільний теніс, ігри на комп'ютері, перше знайомство з процедурними мовами програмування (Turbo Pascal), участь в обласній олімпіаді по інформатиці, захопленість математикою. Єдине, що руйнувало всю цю картину, це мої постійні конфлікти з класним керівником, які закінчувалися від дзвінків додому до викликів батьків в школу. Через це я так і не зміг отримати свідоцтво з відмінністю.

Багато хто з нашого класу вирішили закінчити навчання у школі і перейти вчиться у ліцеї і технікуми. Я залишився, батьки були не проти. У 10-му класі нам змінили класного керівника, нею стала Грохова Емілія Яківна, вчитель української мови і літератури. Класи старшої школи я вважаю найбільш яскравими роками свого життя. Зміна класного керівника відразу позначилася на моїх відмітках. І першу чверть, як потім, і весь рік, я закінчив тільки з відмінними оцінками, вперше після сьомого класу. Випускний клас проходив насичено і дуже-дуже весело, можна сказати грав всіма фарбами життя і закінчився найчарівнішим дійством – випускним балом. На тлі цих емоцій навіть забувається те, що школу я закінчив з відмінним атестатом.

Розвивався я в ці роки і професійно. Познайомився з середовищем розробки Delphi, отримав перші навики роботи на С++ і, як же це не згадати, ми (я і ще троє з нашого класу) розробили простеньку, але вже таку, що використовує технології Macromedia Flash і Microsoft DirectX, гру жанру квест. За любов до інформатики я дуже вдячний своїй вчительці Семеновій Оксані Іванівні.

І взагалі я хочу подякувати всьому 11-А класу школи №55 2003 року випуску і всьому педагогічному складу, за ті, можливо, найчудовіші роки мого життя.

Університет

Вибір професії для мене пройшов дуже легко, ще в середині 10-го класу я вирішив, що хочу бути програмістом. Батьки не заперечували, батько лише порадив вступати до ДонНТУ. Я пішов на курси по інформатиці, а до рейтингу по математиці мене готував сам батько. У результаті по проходженню двох турів рейтингів я набрав 55 балів по математиці і 41 по інформатиці. У третьому турі я не брав участь. Такі результати дозволили мені вступити до ДонНТУ на спеціальність ПС факультету ОТІ на бюджетні місця. На першому курсі у нас організувалася своя рок-група, в яку увійшов і я. Позначилася, напевно, моя музична освіта, хоча на той час я вже встиг дуже багато що забути.

За час навчання я встиг прийняти участь у розробці професійних проектів написаних на Java, C# і .NET, Delphi, деякі з яких починалися «з нуля». Також отримав дуже глибокі знання в застосуванні різних СУБД MySQL/PostgreSQL/Firebird/MS SQL Server 2000, 2005. Результати мого навчання це, як не дивно, тільки поліпшило. Коли на 4-му курсі переді мною було поставлено питання, кого ж вибрати своїм науковим керівником, я довго не думав, мені дуже подобалося все що пов'язано з штучним інтелектом і розпізнаванням, і як наслідок моїм науковим керівником став Федяєв Олег Іванович, а темою моєї магістерської роботи «Розпізнавання графічних образів за допомогою нейронної мережі типу неокогнітрон за наявності викривлень». Закінчив 4-й курс я з середнім балом 4.94, що дало мені можливість вчиться в магістратурі.

В університеті я придбав нових друзів, об'їздив майже всю Україну від Львова до Харкова і від Чернігова до Ялти (адже студенти користуються знижками), отримав дуже важливі і фундаментальні знання по комп'ютерних науках. На 4-му курсі я виграв олімпіаду що проводиться компанією Aldec, в якій необхідно було продемонструвати знання С++, уміння застосовувати патерни проектування. На 5-му курсі отримав Brainbench сертифікат «Java 2 Fundamentals» з кількістю балів 4.69 і процентілем 99%.

Крім того, університет розвинув в мені уміння вчиться самому. Адже на багатьох курсах давалися тільки основи і для того, щоб отримати якісніші знання доводилося далі продовжувати навчання самому. Деякі сучасні, і як я рахую дуже важливі предмети взагалі не викладалися в університеті, а деякі викладалися, але, на жаль, на такому низькому рівні, що я не міг за весь семестр почерпнути навіть декількох абзаців нових для себе знань.

Плани на майбутнє

Самими найближчими моїми планами є написання моєї магістерської роботи і отримання диплома магістра за фахом комп'ютерні науки. Надалі я хотів би поступити в аспірантуру і отримати звання «кандидат технічних наук».

Якщо говорити про далекі перспективи, то, звичайно, хотілося б спробувати себе у компанії зі світовим ім’ям: Sun/IBM/Microsoft і т.д. і можливо стати керівником одного з відділів.