Резюме

• Мови програмування: Assembler, Pascal, C, Delphi;
• Web-програмування: HTML, CSS, JavaScript;
• Мультимедіа пакети: CorelDRAW, Sony VEGAS, Adobe Photoshop, Adobe Premier,
• Робота з операційними системами: DOS, Windows 3.11/95/98/Me/2000/XP/2003/Vista, администрирование Windows 2003 base;
• Научні пакеты: SoftLine MathCAD, Electronic Worck Bench.
• Текстові редактори: Microsoft Office, Microsoft Visio, Open Office

Біографія

Я народився 1 липня 1984 року в місті Донецьку. Подарували мені життя самі чудові батьки. Мати - Морозова Людмила Іванівна, батько Морозов Олександр Михайлович. Перші два роки мого життя пройшли під турботливим доглядом бабусь, мами і її подружок, для яких я був першою дитиною в колі шкільних друзів. Моя поява в них викликало захват й інтерес. Надалі всі вони вносили свою лепту в мій інтелектуальний розвиток (у вигляді подарунків конструкторів, книжок, пластинок, діафільмів). У ті роки батьківської участі я був позбавлений. Радянський Союз вів безглузду війну в Афганістані. Мого батька призвали виконувати інтернаціональний борг ще до мого народження. Повернувся він, коли мені було вже 2 роки. У родині я був єдиною дитиною, і вся любов, увага, турбота були спрямовані на мене. У дитинстві мені дуже подобалося дізнаватися щось нове й цікаве, що мене оточувало. Такий достаток іграшок як у мене я не бачив навіть у дитячому садку. Дистанційні машинки, різноманітні конструктори, усілякі набори кубиків, дитячі книжки, діафільми й пластинки - все це не дозволяло мені нудьгувати, а давало всебічні розвиток. Дуже любив конструювати, малювати, будувати замки з кубиків, а машинки завжди намагався розібрати, ну а якщо не розбиралися, іноді виходило їх ламати. Більше складна частина - зборка вдавалася не завжди. У дворі любив грати «у войнушку» із хлопцями після їхнього повернення з дитячого садка. Щоб небагато перевести мою невичерпну енергію в інше русло, мене в зрости п'яти років, віддали в дитячий садок. Нічого нового я там для себе не відкрив, крім ранків. А тому що я був розвиненою дитиною, то брав активну участь у ранках і святкових виступах. Там я вперше придбав досвід спілкування в колективі. Дотепер моєї пам'яті живуть теплі спогади про безтурботне дитинство. Для мене дитинство - це феєрверк яскравих, самих теплих і приємних спогадів. За що я дуже вдячний батькам. Пам'ятаю в дитинстві як і всі прагнучи стати більше дорослим рвався в школу.

У школу пішов із семи років, тому що мама хотіла, що б моє щасливе дитинство протривало як можна довше. До школи був підготовлений добре. Учився легко й азартно. Змагався із хлопцями за закладки в зошитах. У мене вони з'явилися в першого. Закладки - це заохочення за відмінну роботу. Навчання в молодших класах давалися мені легко й тому вчився практично на відмінно, не додаючи до цьому особливих зусиль. У школі дуже любив читати енциклопедичну літературу. Відвідував різні спортивні секції, але не занадто довго. Випилював лобзиком усякі вироби, які були одними із кращих і залишилися в музеї школи.

Був до 7 класу кращим по математиці й літературі. Улюбленими предметами були математика, російська література й фізика. На ці предмети йшов з більшим задоволенням. Мої твори й реферати не раз виявлялися в щорічних шкільних альманахах. Брав активну участь у громадському житті. Процес навчання в школі був для мене дуже цікавим, і за це я дякую всіх своїх учителів. У цілому в шкільні роки я не проявляв прагнення стати відмінником, з дитинства вважаючи, що оцінки по своїй сутності не відбивають реальні знання учня, а є проявом відносини вчителі до учня. Школа заклала міцний фундамент для подальшого навчання.

Закінчивши 9 класів, я, як і багато моїх однолітків, устав перед вибором: піти вчитися в 10-11 класи й не губити роки або надійти в який-небудь технікум. Вибір припав на останній варіант. В 1999 році, закінчивши курси по математиці й українській мові, надійшов у Донецький технікум промислової автоматики. Учився там також добре, що мене дуже дивувало, тому що інтереси в мене вже були іншими, а саме спорт. Займався боксом, ай-ки-до, карате. Було цікаво, але позначилося на здоров'я. Незабаром я кинув цю справу й зайнявся впритул навчанням, що дозволило мені закінчити технікум із червоним дипломом.

По закінченні технікуму потрібно було надходити у вуз. Переді мною поставав питання вибору подальшого вищого навчального закладу. Я відвідав декілька Вузов, пов'язаних з інформаційними технологіями, ознайомився з їхніми навчальними програмами, вислухав і проаналізував незалежні думки. Серед можливих вузів найбільш актуальним виявився Доннту з репутацією авторитетного технічного закладу. Вибір припав на факультет КІТА, тому що він ближче до електронної техніки. А отут вибір спеціальності не змусив себе чекати - я вибрав спеціальність «Електронні системи». Від даної спеціальності я очікував серйозних комп'ютерних знань, які допомогли б мені з подальшим працевлаштуванням.

Можу сміло сказати, що не жалую й ніколи не пошкодую про те, що вибрав саме цей ВУЗ і цю спеціальність. Так, не обманювали ті товариші, які говорили, що в Доннту вчитися дуже важко. Так і вийшло, особливо на першому-другому курсах. Спочатку було важко вчитися, тому що в технікумі фізичні й математичні науки я вчив на першому й другому курсі. А останні два роки в технікумі, самими складними діями по математиці були скласти, відняти, розділити й помножити. Довелося знову завзято трудитися й відновлювати ті знання, що були в технікумі за кращих часів. Мені це вдалося за допомогою додаткової літератури. Але жар до навчання в університеті вже був не той, з'явилося багато нових інтересів, а це вэб-технологии, комп'ютерна графіка й анімація. Працюю паралельно позаштатним експертом у Донецькій Торгово-Промисловій Палаті. Закінчив курси адміністрування WINDOWS 2003 base і курси по Photoshop. На другому курсі навчання я надійшов на військову кафедру Доннту, що і закінчив у званні молодшого лейтенанта. Навчальна робота зі студентами проводилася відповідно до програм підготовки офіцерів запасу й загальновійськових уставів ОС України. Вона спрямована: на тверде засвоєння студентами теоретичних положень, передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, і вироблення в них стійких командних і методичних навичок, практичних навичок у застосуванні й експлуатації озброєння й військової техніки, керівництві підрозділами, виконанні своїх посадових обов'язків; на формування в студентів моральної й психологічної готовності до захисту Батьківщини, вірності конституційному й військовому боргу, виховання дисциплінованості й почуття відповідальності за приналежність до ОС України. Труднощів у навчанні було не мало, але вони всі були успішно переборені.

Закінчивши 4 курс я одержав диплом бакалавра й вирішив продовжити навчання в магістратурі, тому що це дає велику перевагу при надходженні на роботу. Магістратура! Правда гордо звучить? Не всякому дано «дожити» до неї, але я «дожив» і дуже цьому радий. Ступінь «магістр» - це престижно. Однак, учитися в ній теж не просто: нові предмети, лектори майже всі професори, більше навчальне навантаження. Зате цікаво. Все-таки магістри - еліта університету! У цей момент активно займаюся науковою працею на тему «Термоанемометр з нестаціонарним режимом розігріву чутливого елемента».

Плани на майбутнє

У плани на найближче майбутнє в мене входить усього один пункт - це захист магістерської роботи. Після закінчення навчання мені б хотілося знайти таку роботу, що була б, насамперед творчої й цікавої, з можливістю професійного розвитку й наступного кар'єрного росту. Звичайно, мені хотілося б, щоб моя робота до того ж була високооплачуваної, для щоб я міг виконувати свої мрії, допомагати батькам.

Ну от це мабуть все, що стосується мене й того, що я хотів про себе розповісти, якщо вам усе ще цікаво можете також переглянути інші розділи мого сайту, сподіваюся інформація представлена там вам буде також цікава.