Мій середній бал за час навчання в университеті складає 4,98.
Я вільно володію російською та українською мовами. У обсязі, достатньому для читання та листування, володію англійською мовою. Маю досвід роботи з:

• Windows 98/2000/XP/Vista, Linux;
• Borland Pascal, C, C++, C++ Builder, Delphi, Visual Basic, Assembler;
• Access, Visual FoxPro, SQL Server, InterBase;
• MS Office 2000/2003,OpenOffice;
• BPwin, ERwin, NetCracker, MathCAD, Matlab;
• Flash, Corel, Photoshop.

Отримую другу освіту за фахом «Менеджмент організацій» спеціалізація «Організаційно-економічне і правове забезпечення господарської діяльності підприємств».

З'явився я на цей чудовий білий світ раннім морозним ранком 19-го квітня 1985 року. Саме морозним ранком тому що зробити це я вирішив у пологовому будинку № 1 міста Мірний, що знаходиться в республіці Якутія і середня температура повітря у квітні там складає близько -25. Активну допомогу в моїй появі на цей світ виявили мої батьки: Приходченко Галина Анатоліївна й Приходченко Валентин Миколайович, за що їм окреме й величезне спасибі! Батьки перебралися на північ відразу після закінчення Донецького політехнічного інституту, що став через якихось 20 років і для мене рідним місцем, але тепер уже в статусі національного технічного університету (ДонНТУ). У Мирному я ріс і формувався як особистість практично до 3- х років. Саме там я видав свій перший лемент, зробив свій перший крок і вимовив своє перше слово. Надалі мої турботливі (а іноді навіть занадто) бабусі переконали батьків у тому, чо морозний Мирний не дуже добре підходить для маленького мене і ми повернулися до рідного Донецьку. Дитиною я був вкрай непосидючою і саме тому відразу після переїзду закликав батьків відвести мене до дитячого садка. Батьки особливо не заперечували і на наступних 3 року я став резидентом дитячого садка № 37 м. Донецька. Саме там я пізнавав всю красу спілкування з друзями, метання подушками і котлетами, ігри в пасмочки з вихователями, самовільні екскурсії по місту, перша бійка і перший поцілунок – все це було саме в дитячому садку. Спасибі йому за це! Будучи надзвичайно активною дитиною я намагався максимально пізнати цей світ, багато читав і в 1992 році з кращими результатами вхідного тестування був зарахований в 1-А класу ЗОШ № 4 м. Донецька.

У школі мені теж відразу все сподобалося. Багато в чому завдяки моїй першій вчительці Юлії Василівні, для якої ми були першим набором і саме тому вона ставилася до нас дуже тремтливо. Спасибі їй за це! Клас у нас був дружним і в мене вийшло стати неформальним його лідером. Активна участь у всіх шкільних подіях і змаганнях плюс відмінне навчання - ось короткий опис мого шкільного життя з 1-го по 4-й клас. Саме по 4-й, тому що у зв'язку з відсутністю єдиних стандартів у системі шкільної освіти на той момент, я змушений був вчитися в 4-му класі, у той час як інші мої колеги перестрибували з 3-го відразу до 5-го класу. Отже, закінчивши 4-й клас і маючи в своїй колекції безліч похвальних листів, дипломів і медалей та у зв'язку з переїздом я перейшов до ЗОШ № 95. Розставання зі старими друзями було звичайно досить болісним, але процес адаптації в новому колективі пройшов практично миттєво й 5-Б клас радісно відкрив переді мною свої двері. Саме в цьому колективі і пройдуть наступні 7 років мого життя. Вони й були самими яскравими й насиченими різними приємними й цікавими подіями. Саме тут я зрозумів що таке справжня дружба, перший раз по-справжньому закохався, зумів здобути заслужений авторитет у класі й школі. Час від часу виникали певні проблеми з такими предметами як малювання й біологія, але тільки через те, що вони мені просто не були цікаві, але в потрібний момент я мобілізовував свої сили й закінчував кожний клас з похвальними листами та відмінними оцінками. Саме в цей час почав активно займатися спортом, грав у футбол, волейбол, настільний теніс, займався дзюдо. Але одного разу погравши в баскетбол, я назавжди закохався в цю гру й до кінця школи активно займався цим чудовим видом спорту. Брав участь і перемагав у районних і міських змаганнях. У старших класах став постійним ведучим усіх шкільних заходів, що стало ще одним моїм хобі й приносило величезне задоволення. Брав участь і посідав призові місця в районних олімпіадах по хімії, фізиці, математиці й українській мові. В останніх класах ми вчилися вже за дванадцяти-бальною системою, що втім ніяк не позначилося на моїй успішності, школу я закінчив з відмінними оцінками. Випускний бал після одинадцятого класу ми провели дуже яскраво й весело, чому є чимало документальних підтверджень у вигляді фотографій і відеозаписів. Хоч і було дуже смутно прощатися зі школою та «іти в доросле життя», позитивних емоцій від свята залишилося море. Шкільні друзі займають важливе місце в моєму житті, ми й зараз регулярно зустрічаємося з ними і дуже весело проводимо вільний час.

Варто відзначити, що вже на момент закінчення школи я де-факто був студентом ДонНТУ, тому що успішно подолав рейтингові випробування й був рекомендований для зарахування на бюджетну форму навчання спеціальності «Інформаційні управляючі системи й технології» (ІУС) факультету «Комп'ютерних Інформаційних технологій і Автоматики» (КІТА). Спеціальність я обирав усвідомлено, тому що ще з шкільних часів мене дуже сильно цікавило все, що було пов'язане з комп'ютерами, інформаційними технологіями та інтернет. В університеті почалося нове, цікаве та дуже бурхливе життя. У групі мене вибрали старостою, буквально відразу ж взяв участь у традиційному дебюті першокурсника, де ми із товарищами зайняли почесне друге місце і одержали перемогу в номінації “Кращій КВК”. Вступив до профспілкової організації й відразу став її активістом, але про це я більш детально розповім у своєму індивідуальному завданні. Одержав свою першу стипендію розміром 43 гривні й урочисто у колі одногрупників цю подію відзначив. Далі якось дуже швидко й зненацька прийшла сесія, але й це випробування я із честю подолав, максимально мобілізовувавши свої сили. Хочеться висловити величезну подяку всім моїм одногруппникам із групи ІУС-03а, найкращої й найдружнішої групи факультету. За 4 роки спільного навчання з неї було відраховано всього лише дві людини, і кожні канікули ми обов'язково куди-небудь разом вибиралися на відпочинок. За час навчання ми встигнули відвідати Ялту, Київ, Святогірськ, Щурово й Алупку, побачити безліч прекрасних місць і стати справжніми друзями. Далі університетське життя лише набирало оберти, відмінне навчання, активна робота у профспілковій організації, спрямована на благо студентів улюбленого факультету й факультету в цілому, веселий та завжди пам'ятний відпочинок у колі друзів. Саме таким я й прийшов до магістратури, також паралельно отримуючі другу освіту в ДонНТУ за фахом «Менеджмент організацій», спеціалізація «Організаційно-економічне і правове забезпечення господарської діяльності підприємств». Мені завжди подобалася юриспруденція, економіка та бізнес взагалі. І все це в комплексі я знайшов на цій чудовій спеціальності. Я познайомився з багатьма цікавими викладачами, з яким можна спілкуватися не лише на теми, які ми вивчали з певних дісциплін. Вони багато чого дають нам студентам у світоглядному, життєвому й стратегічному плані. У 2008 році я приймав участь у студентському чемпіонаті України з стратегичного менеджменту “Global management challenge”, за результатами якого наша команда поділила 9-16 місце з 512 команд зі всієї України. Іноді звичайно буває складно з пошуком вільного часу, але мій інтерес перемагає всі труднощі.

Плани й цілі на найближче майбутнє: отримати два дипломи (бажане із червоненькими літерками). Знайти перспективну й цікаву роботу, на якій я б зміг постійно прогресувати як фахівець і удосконалюватися як особистість. Далекі цілі: після того, як найближчі плани будуть реалізовані я прагну досягти серйозних кар'єрних вершин, одержувати задоволення від того, чим буду займатися. Створити міцну родину, зробити багато гарного й значущого для близьких людей, організації в якій буду працювати, для свого міста, своєї країни, можливо й для цілого світу. Я прекрасно розумію що для досягнення цих амбітних цілей мені треба багато працювати й багато чого змінювати, як у собі так і в навколишньому світі, але я відчуваю в собі достатньо сил і впевненості для цього та сподіваюся що в мене все вийде!!!

©ДонНТУ, Приходченко Б.В.