:: вернуться в библиотеку ::
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОГРАМНИМИ РЕСУРСАМИ
Авторы: Резник Е.С., Кравченко С.И.
Источник: Современные тенденции менеджмента в Украине: правовые и экономические аспекты/ Материалы IV Межвузовской студенческой конференции. - Донецк, ДонНТУ, 2009. - 138-139 c.
ІТ-інфраструктура більшості українських підприємств характеризується великою кількістю застарілих, неліцензійних програмних продуктів, необґрунтованістю політики закупок і складністю процесу ліцензування. Програмне забезпечення — це повноправний актив підприємства, який не тільки підвищує загальну ефективність бізнесу, а й потребує інвентаризації і планування. Проблема управління програмними ресурсами набуває актуальності у зв’язку з відсутністю єдиних стандартів щодо корпоративного програмного забезпечення.
Отже, важливим питанням є визначення конкретних шляхів підвищення ефективності управління програмними ресурсами, які дозволять уникнути юридичних і економічних ризиків в процесі функціонування, мінімізувати витрати на придбання і утримання програмного забезпечення.
Оскільки придбання програмного продукту передбачає отримання не матеріального носія або коду програми, а саме права володіння, принциповим моментом є процес і умови ліцензування, правила і принципи експлуатації. Відмова від нелегальних програмних продуктів є ключовим моментом на шляху до стабільності функціонування організації.
Таким чином, в сучасній практиці управління програмним забезпеченням поширення отримали два основні підходи:
1)легалізація програмного забезпечення;
2)підтримка ліцензійної чистоти.
Процес управління програмними ресурсами може складатися виключно з легалізації програмного забезпечення, але в той же час має місце і використання вищезазначених підходів в комплексі.
Під легалізацією програмного забезпечення розуміється усуненні нелегальних програмним продуктів і закупка необхідних ліцензій на певний термін. Основні завдання даного підходу:
- зниження юридичних ризиків, що виникають при використання неліцензійного програмного забезпечення;
- визначення максимального переліку програмних продуктів, що встановлених на комп’ютерах підприємства для формування оптимального пакету програм;
- підготовка для впровадження системи управління програмним забезпеченням.
В основі другого напряму полягає політика впровадження технологій управління активами програмного забезпечення, основна мета якої — підтримка ефективного використання програмного забезпечення. Досвід вітчизняних і іноземних організацій характеризується негативною тенденцією в сфері самостійного впровадження і утримання власних інформаційних систем і, як наслідок, на сучасному етапі більшість з них здійснюють процеси інтеграції і підтримки за допомогою сторонніх зусиль. Найбільше розповсюдження в західній практиці отримала методологія Software Asset Management (SAM), яка дозволяє досягнути певного рівня безпеки і надійності зберігання інформації, обґрунтувати інвестиції в інформаційні технології, налагодити облік програмного забезпечення, мінімізувати юридичні ризики тощо.
Методологія SAM в загальному вигляді складається з наступних елементів:
- збір і обробка інформації;
- розробка плану управління ліцензіями;
- перехід на нові стандарти;
- проведення регулярної інвентаризації програмного забезпечення;
- управління централізованими закупками програмних активів.
Перехід до повної відповідності стандартам не може бути здійснений моментально. Впровадження може торкатися багатьох процесів в організації, тому необхідний певний план дій. З цього виходить, що універсальної стратегії не існує, комплекс заходів для кожного підприємства повинен розроблятися індивідуально, в залежності від обсягу бізнесу (малий, середній, великий) і завдань ІТ-інфраструктури.
Таким чином, можна зробити висновок, що процес підвищення ефективності управління програмними ресурсами уявляє собою комплекс поступових заходів, за допомогою яких на першому етапі визначаються і усувається причина, на всіх наступних — забезпечується стабільність функціонування обраної системи. При цьому, доцільним є використання ІТ-аутсорсингу, як методу концентрування керівництва підприємства на профільних завданнях і передачі повноважень щодо здійснення політики в сфері інформаційних технологій кваліфікованим спеціалістам аутсорсингових фірм.
:: вернуться в библиотеку ::