Загорій Ю.В.
Полякова Е.І.
Донецький національний технічний університет

Источник: Современные тенденции менеджмента в Украине: правовые и экономические аспекты — 2009 / Материалы межвузовской студенческой конференции . — ДонНТУ, Донецк — 2009, с. 98-99.

У зв'язку з відсутністю єдиної національної програми економічного розвитку України на довгостроковий період не представляється можливим визначити потреби країни у вугіллі на перспективу. Для встановлення оптимальних обсягів виробничих потужностей по випуску різних видів продукції необхідне серйозне наукове опрацьовування і на її основі - складання довгострокової програми економічного і соціального розвитку в Україні .

Сьогодні масово закриваються вугледобувні підприємства. За рахунок цього вже безповоротно втрачена третина виробничих потужностей галузі. Процес цей продовжується, і при відношенні держави до розвитку вугільної промисловості, яке склалося, Україна може через декілька років позбутися свого вугілля. Довгострокова програма економічного розвитку країни дозволить чітко визначити напрями і встановити конкретні обсяги і терміни реструктуризації промислових підприємств з тим, щоб вивести їх на рентабельну роботу. У зв'язку з тим, що за роки реформування економіки в Україні підприємства і цілі галузі доведені до критичного стану і грошові кошти уряду обмежені, програма, на нашу думку, повинна передбачати поступове входження України в ринок.

Кажучи про необхідність підвищення ролі держави в управлінні процесом економічних реформ, не можна обійти питання про посилення управлінської ролі виконавчої влади, яку при уряді України здійснюють відповідні органи. Слід зазначити, що за роки реформування інститут цієї влади зазнав істотних змін, а його конкретна дія на усунення негативних сторін в секторах економіки країни явно слабшала.

Протягом багатьох років в галузі практично не відбувалося оновлення шахтного фонду. Реконструкція, нове будівництво фактично згорнуті. Не відбувається і технічне переозброєння шахт. Гірничошахтне устаткування морально і фізично застаріле. Низька заробітна платня і затримка її виплати останнім часом призведуть до падіння престижу шахтарської праці, який намічався два роки потому.

В наслідок припинення фінансування науки з галузевого національного фонду і припинення надходження засобів з бюджету, галузева наука тягне жалюгідне існування і не в змозі вести розробки по створенню нових засобів і технологій ведення гірничих робіт, підвищенню конкурентоспроможності видобутку вугілля.

В довгостроковій програмі державного розвитку вугільної галузі, під час подолання фінансової кризи, головна увага повинна бути приділена будівництву нових і реконструкції діючих шахт, технічному переозброєнню очисних і підготовчих вибоїв, підземного транспорту і стаціонарних установок. При цьому важлива роль з боку держави повинна відводитися підготовці кваліфікованого менеджменту і виконавчого персоналу.

Слід також якнайскоріше укріпити науковий потенціал галузевих науково-дослідних інститутів. Без технічного прогресу ніяка конкурентна боротьба в ринкових умовах неможлива. Вирішенням проблеми може стати не тільки реструктуризація, але і планомірний перехід вугледобувних підприємств на корпоративне управління.

На думку вітчизняних учених корпоративна форма управління повинна будуватися з урахуванням національних особливостей країни. При цьому проблеми полягає не в виборі конкретної моделі, а в розробці механізму, заснованого на принципах історичних, економічних і соціальних особливостей розвитку України.

На думку українських учених всі реформи, що проводилися останнім часом, були засновані на зарубіжних рекомендаціях, які не відбивають національну специфіку, що історично склалася в Україні. Реформи у вугільній промисловості здійснювалися без теоретичного обґрунтування. Для позитивного результату з подолання підприємствами добувної промисловості фінансової кризи в Україні, необхідно шукати нові прийнятні підходи, які засновані на концепції реструктуризації підприємств базових галузей промисловості. Без рішення цієї задачі неможливо добитися конкурентних переваг вугільної продукції на зовнішньому ринку.

При розробці механізму слід враховувати думки і пропозиції не тільки учених, але і працівників промисловості базових галузей України про причини незадовільного здійснення економічних реформ і їхньому подальшому поліпшенню.

Важелі нового механізму повинні відповідати наступним вимогам:

- економічні перетворення в країні повинні запобігати подальшому необґрунтованому падінню обсягів виробництва в базових галузях і забезпечувати їхній перспективний розвиток. Одночасно слід керуватися законами ринку, тобто виробляти те, на що є попит;

- подальша зміна форм власності повинна відбуватися після виконання робіт по реструктуризації підприємств, тобто їхньої перепідготовки до приватизації;

- оскільки процес реструктуризації підприємства може включати значні обсяги робіт капітального характеру, тобто реконструкцію, модернізацію і оновлення зношеного і морально застарілого устаткування, впровадження технологічних ланок по збільшенню випуску і поліпшенню якості продукції, а також враховуючи, що фінансування цих робіт може стримуватися з різних причин, зміна власності може охоплювати значний період часу;

- не можна формально приватизовувати нерентабельні підприємства, оскільки в разі продовження незадовільної роботи їм загрожуватиме неминуче банкрутство;

- для підприємств особливої важливості може бути застосована процедура реприватизації з тим, щоб забезпечити їхню реструктуризацію за рахунок засобів держави. Державному підприємству банкрутство не загрожує, оскільки йому може бути надана держпідтримка у вигляді дотацій.

Тому для можливості здійснення в майбутньому реприватизації необхідно підготувати відповідну правову основу.

Література

1. Реструктуризация угольной отрасли Украины – путь к корпоративному управлению: Монография / Б.А. Грядущий, С.Я. Петренко, В.А. Агеев, В.Б.Грядущий, Н.А.Алиев, В.А.Чернова; Под ред.. В.С.Тополова.- Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384с.