Загорій Ю.В.
Полякова Е.І.
Донецький національний технічний університет

Источник: на данный момент не опубликована

Формування і розвиток відповідної інноваційної інфраструктури в Укра-їні є визначальними умовами, оскільки в країні в даний час відсутня єдина, ско-ординована з урахуванням регіональних особливостей, інноваційна структура.

Інноваційні процеси повинні містити напрями: вдосконалення менедж-менту і упровадження науково-технічних новацій у виробництво.

Сьогодні необхідна структурна перебудова економіки і великомасштаб-ний перерозподіл ресурсів і вихід на якісніше новий рівень ресурсозбереження. Без збереження і примноження науково-технічного потенціалу, упровадження досягнень сучасної науки, успішне проведення економічних реформ і вихід з економічної кризи - нереально. Додання науки на нинішньому етапі інновацій-ного статусу вимагає якісніше іншого підходу до розвитку інноваційної діяль-ності в Україні. В той же час інноваційна діяльність повинна бути віднесений до пріоритетної і на регіональному рівні. Необхідно відновити контур «кваліфі-ковані кадри – нові ідеї – високі технології – нова продукція – управління інно-ваціями».

Принципи реалізації державної політики щодо реформування та розвит-ку вугільної промисловості визначені Програмі "Українське вугілля", затвер-дженій постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. N 1205; Концепції розвитку вугільної промисловості, схваленій розпорядженням Кабі-нету Міністрів України від 7 липня 2005 р. N 236. Проте на теперішній час не забезпечено необхідні темпи реформування вугільної промисловості. Розвитко-ві галузі перешкоджає, зокрема, відсутність ефективного власника, розбалансу-вання цін на товарну вугільну продукцію та продукцію, що використовується у її виробництві, недостатній обсяг інвестицій. Для усунення зазначених чинни-ків необхідно застосувати нові концептуальні підходи.

Вугільна промисловість втрачає своє значення як одна з галузей, що за-безпечують енергетичну безпеку держави. Динаміка основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Стрімке зменшення кількості діючих шахт, виробничих потужностей та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підпри-ємствами посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.

Більшість підприємств вугільної промисловості фактично є банкрутами, які продовжують функціонувати в ринкових умовах лише за рахунок надання державної підтримки. Знизився людський потенціал галузі. Основним чинни-ком, що заважає розвитку галузі, є недостатній обсяг інвестицій, який на сього-дні не дає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію ви-робничих потужностей. Так, протягом 2001-2007 років загальна потреба вугіль-ної промисловості в інвестиційних коштах становила 37,5 млрд. гривень, тоді як фактичний обсяг фінансування з державного бюджету становив лише 24,3 млрд. гривень, або 65 відсотків необхідного обсягу.

Украй негативно впливають на розвиток вугільної промисловості такі фактори, як недосконалість законодавства у відповідній сфері, низька ефектив-ність управління галуззю на всіх рівнях, недосконала структура шахтного фон-ду та зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, складні умови проведення гірничих виробок і низький рівень механізації гірничих робіт, знач-ний ступінь зносу стаціонарного обладнання і недостатня чисельність праців-ників, насамперед основних гірничих професій.

Відсутність системного підходу до реалізації державної політики у вугі-льній галузі є однією з визначальних причин її незадовільного стану. Намагання вирішити питання, пов'язані із зменшенням обсягів вуглевидобутку, збитковіс-тю державних вугільних підприємств, низьким технологічним рівнем виробни-цтва, нестачею інвестиційних коштів, без розв'язання первинних проблем, до яких належать відсутність ефективного власника, невідповідність динаміки цін на вугільну продукцію та продукцію, що використовується у вугільному вироб-ництві, а також відсутність необхідного обсягу інвестицій, до цього часу уне-можливлювало реформування галузі.

Вугілля є тим енергоносієм, застосування якого може забезпечити енер-гетичну незалежність та національну безпеку держави. Альтернативи розвитко-ві власної вугільної промисловості на сьогодні немає.

Для усунення чинників, що перешкоджають розвиткові галузі, необхідно вдосконалити відповідний механізм нормативно-правового регулювання, по-слідовно змінити підхід до державного управління, провести реформування відносин власності, покращити економічне середовище та фінансово-економічне становище підприємств галузі, а також забезпечити належну органі-зацію виробництва

Література

1. Реструктуризация угольной отрасли Украины – путь к корпоративному управлению: Монография / Б.А.Грядущий, С.Я.Петренко, В.ААгеев, В.Б.Грядущий, Н.А.Алиев, В.А.Чернова; Под ред.. В.С.Тополова.- Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 384с.