Коротке резюме

Середній бал за період навчання у бакалавраті– 4.98

Вільно володію російською та українською мовами, а також розмовною англійською

Професійні знання та навички:

• мови програмування: HTML, PHP, Delphi, С/C++, Visual С++
• робота з базами даних: Access, MySQL
• математичні та статистичні програми: Matlab, MathCAD, Statistika
• робота з графікою: Macromedia Flash, Corel Draw, Photoshop, Arc View GIS, MapInfo, Auto CAD
• робота з програмними продуктами: 1С Бухгалтерия, Rational Rose

Захоплення: фотографія, відео монтаж, їзда верхи.

Особисті дані:

• Дата народження: 12.12.1986
• Родинний стан: заміжня

Особисті якості: цілеспрямованість, зібраність, відповідальність, уважність, бажання набувати нових знань.

Автобіографія

Дитинство

Я народилася 12 грудня 1986 року у місті Донецьку. Моє дівоче прізвище - Кияниця. Моя мати, Кияниця Наталя Анатоліївна, 1960 року народження, працює вчителем російської мови та літератури в ЗОШ №44 міста Донецька. Батько, Кияниця В’ячеслав Васильович, 1956 року нарождення, працює електрослюсарем на підприємстві «Техніка». Я маю старшу сестру, Кияницю Дар’ю В’ячеславівну, 1982 року народження, яка закінчила українське відділення філологічного факультету Донецького національного університету и зараз працює у газеті «Московский комсомолець в Донбассе» випускаючим редактором.

Родина завжди була для мене прикладом у всьому. Я прислуховувалась до перших порад своїх рідних, вбирала в себе нові знання з казками моєї матусі, переглядала разом із сестричкою абетку, засинала під колискові, які мені наспівував татусь. Вже з раннього дитинства мені подобалися цифри, саме тому моєю улюбленою книжкою була «Математика». А доброті мене навчав, якщо можна так сказати, мій ласкавий та пухнастий кіт Барсік. Я була спокійною та допитливою дитиною, тому у свій перший колектив – дружню групу дитячого садка №1 «Волошка» - я влилася швидко. Ніколи не забуду, як кожного четверга наша вихователька розмовляла зі всіма дітками тільки українською мовою. Ми вчили вірші, пісні, дізнавалися багато про культуру нашого народу. Саме в дитячому садочку я вперше відчула себе маленькою вчителькою, коли розповідала малятам, як правильно поєднувати склади, щоб отримувати слова.

Школа

«Перший раз у перший клас» з великими білими бантами і яскравим портфелем я пішла в 1994 році в ЗОШ №31 міста Донецька. Моєю першою вчителькою була Ісаченко Ганна Василівна, добра та чудова людина. Вона вміла пояснити кожному першокласнику, як вирішити найскладнішу задачку, прочитати довге слово та красиво написати слово «мама». Саме завдяки її уважному ставленню я полюбила навчання і закінчила третій клас на «відмінно».

У п’ятий клас я перейшла у 1997 році в ЗОШ №44. Приходилося звикати до нового колективу – було складно, але у мене швидко з’явилися справжні друзі, з якими я йду життям до сьогодні. У цьому ж році я зі своєю подругою записалася до вокального гуртка дома дитячої та юнацької творчості Ленінського району, де нас вчили не тільки вокалу, але й вмінню вільно триматися на сцені.

У восьмому класі я захопилася точними науками. Порадившись з батьками, я вирішила вступити на курси програмування при обласному палаці дитячої та юнацької творчості. Набравши під час вступного тестування достатньо високий бал, я заглибилась у цікавий світ програмування. Він і став моїм новим захопленням. Споглядаючи за тим, з якою старанністю я осягаю ази мов програмування Pascal, Delphi та інших, батьки купили мені комп’ютер. Саме тоді я і визначилася з майбутньою спеціальністю.

Роки йшли швидко. Я не помітила, як стало старшокласницею. Прийшов час відстоювати свої знання на шкільних та районних олімпіадах. Не проходила повз мене і творча складова шкільного життя: зі своїми однокласниками я брала участь у всякого роду театралізованих постановах. Не забувала я і про те, що не за горами вступ у вищий навчальний заклад. Але вагатися з вибором закладу мені не довелося – я одразу визначилася з університетом і факультетом, правда, були сумніви щодо спеціалізації. Як би там не було, у мене була мета стати студенткою і я все зробила для її досягнення – займалася на курсах при ДонНТУ математикою та інформатикою, сумлінно виконувала всі завдання та читала додаткову літературу, щоб гідно написати рейтингові випробування. Це був складний час для мене, потрібно було думати про майбутнє, але і не забувати про те, що ще треба закінчити школу і отримати атестат. Завдяки моїм зусиллям, увазі та терпінню батьків, наполегливості та завзятості викладачів я успішно склала рейтинги і пройшла на бюджетне відділення на спеціальність «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг». А у червні 2004 року я закінчила школу із золотою медаллю.

Університет

З першого дня мого студентського життя я зрозуміла, скільки у світі всього цікавого і пізнавального, того, чого я ще не знаю. Я намагалася не пропустити жодної лекції, жодного практичного та лабораторного заняття. Дуже скоро я опанувала вищу математику, мови програмування та всі премудрості комп’ютерної графіки. Дійшла черга філософії, психології, культурології, релігієзнавства. Не скажу, що ці гуманітарні дисципліни давалися мені, людині з технічним складом розуму, легко. Але в цій ситуації, як в дитинстві, мені на допомогу прийшла сестра. З нею ми розібралися у складних філософських теоріях та поняттях психології.

У вільний час я займалася їздою верхи. Спілкування з конями, цими розумними та шляхетними тваринами, до сьогодні дає сили йти вперед, не дивлячись ні на що.

На четвертому курсі я вийшла заміж за Гриценко Олександра Віталійовича. Тепер у мене своя сім’я, яку я будую на довірі, коханні, взаєморозумінні та на найкращих традиціях двох родин наших батьків.

У 2008 році я отримала червоний диплом бакалавра і за середнім балом пройшла на бюджет у магістратуру. З напрямком магістерської роботи і майбутнім керівником я визначилася ще на четвертому курсі. Мене завжди захоплював схід і захід сонця, перші краплини літнього дощу, гуркотіння грому та раптовий снігопад навесні. Тому я вирішила свою роботу присвятити саме метеорології. На жаль, ті прогнози, які ми чуємо кожного дня з екранів телевізорів, зрідка втілюються в життя. Зрозуміло, що прогнози – річ невдячна і в ідеалі, найвірніший прогноз дається тільки на добу. Я вважаю за потрібне з цим розібратися. Бо ж так хочеться, готуючись до поїздки на море, знати, чи не підведе погода. Сподіваюсь, що мої розрахунки стануть корисними не тільки у моїй подальшій праці, але і тим, хто задумається над темою ще коли-небудь.

Плани на майбутнє

Найближчим часом я планую успішно захистити магістерську роботу та працевлаштуватися в компанію з розробки програмного забезпечення. Також я буду вдосконалювати свої знання в області метеорології та астрономії, збираюся вивчити німецьку мову, оволодіти майстерністю малювання, відеомонтажу та фотомистецтва.

Якщо говорити про особисті плани, я хочу мати дітей, радіти їх першим успіхам та відчувати гордість за їх досягнення. Мрію вирушити з чоловіком у подорож до Європи.

Я люблю життя таким, яким воно є, і вважаю: все, що з нами відбувається, не марно.