Коротко про себе

Середній бал за період навчання у бакалавраті: – 4.89.

Володіння мовами: російська та українська - вільно, англійська - у достатній мірі для читання і листування.

• мови програмування: PHP, Delphi, С/C++, Visual С++(WinAPI), LabView, JavaScript, GPSS;
• робота з базами даних: Access, MySQL, MS SQL;
• Інтернет-технології: HTML,CSS, XML, XSL, AJAX;
• математичні та статистичні програми: Matlab, MathCAD, Statistica;
• робота з графікою: AutoCAD, Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Adobe InDesign, Corel Draw, ArcView GIS, MapInfo, Adobe(Macromedia) Flash.

Особисті якості: Швидко вчуся, прагнення до нових знань, аналітичний склад розуму.

Автобиография

Дитинство

29 липня 1987 року стало важливим днем у моєму житті. У родині Хімки Сергія Івановича і Чернікової Юлії Валеріївна народилась я. Вся моя сім'я була дуже рада цій події, особливо радів тато. Дуже часто він розповідає історію про те, як, дізнавшись про моє народження, доїхав від роботи до пологового будинку за 10 хвилин. Причому, у кожній наступній розповіді цей час зменшується. Я виявилася не тільки єдиною дочкою в родині, але і єдиною внучкою, тому мене з самих перших днів з усіх боків оточили турботою і любов'ю. А в 2 роки безжально віддали в дитячий садок. Хоча вже через кілька тижнів цей вчинок перестав здаватися мені безжальним. У дитячому садку я була паінькой, брала участь у самодіяльності, була білочкою, кошеням, а в старшій групі часто сиділа і читала книжки. Читати мене навчив тато ще у чотири роки. Він ставив жорстку умову: прочитайте сторінку - підеш купатися. Це був єдиний спосіб відтягнути мене від води на пляжі. Але дуже скоро він перестав бути дієвим. Зате тепер мене і від книжок стало відтягнути також непросто.

Навчив мене читати, тато вирішив, що мені вже можна переходити до більш складних завдань і почав вчити водити машину. Мені тоді було 4 роки. До педалей я не діставала, тому моя задача полягала лише в тому, щоб вчасно крутить кермо татової «Волги». Я робила успіхи, і, швидше за все, стала б чудовим водієм, якщо б не одне НО. Будь-яка, навіть сама негарна кішка, з'явившись на обрії, тут же повністю забирала мою увагу. Папа кілька разів намагався пояснити мені, що кішки це не саме головне в житті. Але в 4 роки мені цього було не зрозуміти. З тих пір водити машину я так і не навчилася.

Школа

У початкових класах загальноосвітньої школи №58 було дуже весело тому, що майже всю нашу групу з дитячого садка визначили в один клас. Завдяки тому, що мама багато займалася зі мною перед школою, я відразу стала відмінницею. Однаково добре ставилася до всіх предметів, крім малювання.

Трохи адаптувавшись у школі, я виявила бажання вчитися грати на фортепіано. Дуже скоро це бажання відпало, але проходити в музичну школу довелося ще довгих три роки. Зараз, до речі шкодую, що не навчилася добре грати. Крім музичного минулого в мене ще є спортивне. У десятирічному віці я протягом року займалася синхронним плаванням. Завдяки цьому навчилася дуже впевнено триматися на воді і тепер ще більше, ніж у дитинстві, люблю плавати в морі. Крім цього, в першому класі я додатково займалася французькою мовою.

З перших днів навчання я зустріла свою найкращу подругу - Новікову Вікторію. З нею разом ми придумували неймовірні причини, щоб не йти в «музикалку», навчали плюшевих звірів математиці, за місяць прочитали всі розповіді про Шерлока Холмса та багато багато іншого. Зараз наші інтереси трохи змінилися, але ми продовжуємо дружити.

Зима 1995 року принесла мені дві важливі речі: кота і комп'ютер. Кіт незабаром виявився кішкою і через півроку відправився жити до бабусі у село. А ось комп'ютер затримався надовго. Сміливо можна сказати, що вже до 10 років я стала досвідченим користувачем Word і Paint. Але переходити до більш серйозних речей не поспішала, першу свою програму написала вже в 11 класі.

Ліцей

Влітку 2001 року я поступила у Донецький ліцей "Інтелект". Рішення це було практично спонтанним. Точніше ми з батьками планували, що я перейду вчитися в заклад такого типу, але після 9-го класу. А в «Інтелект» набирали після восьмого, тому мені довелося в прискореному темпі підтягувати свої знання. Я вирішила вступати в клас із економіко-математичним ухилом, бо моя мама за освітою - економіст-математик. Успішно склавши іспити, я занурилася в чудовий світ ліцейского життя. Керівництво ліцею, на чолі з Власова Володимиром Володимировичем, зуміло створити найкращі умови для навчання. Але найбільш запам'ятувалась велика кількість позакласних заходів, поїздки до Святогірська. Ці три роки я сміливо можу назвати найбільш цікавими і насиченими у своєму житті.

Університет

З вибором вищого навчального закладу ніяких сумнівів не виникло: технічну освіту потрібно одержувати в технічному закладі. Навесні 2004 року я вже знала, що стану студенткою ДонНТУ. Але цьому передували три напружених етапи рейтингів і місяці складних, але дуже цікавих підготовчих курсів. Особливо запам'яталися курси з інформатики. Я потрапила в дуже сильну групу. Де крім мене виявилося всього 3 дівчини. Спочатку нам здавалося, що завдання - це щось фантастично складне, а ті хлопці, які їх без проблем виконували - світлі уми людства. Але завдяки підтримці і досвідченому викладанню Сергія Васильовича Теплінського ми почали робити успіхи. А к третьому етапу рейтингів я вже відчула, що мої знання дозволять мені стати студенткою. Так і сталося.

Навчання в університеті дало мені дуже багато чого. Дуже порадувало те, що крім великої кількості корисних профільних дисциплін, у нашій програмі було достатньо загальноосвітніх предметів, таких як: філософія, педагогіка, культурологія та інші. Під час навчання в університеті я вперше побувала в Санкт-Петербурзі. Це місто зачарувало мене своєю старовинністю та величчю. Можна годинами ходити вздовж набережних численних річок та каналів і не знайти двох однакових будинків. Але ще більше враження справили на мене передмістя Санкт-Петергбурга. Про один з них, мій улюблений, можна прочитати в індивідуальному розділі. Але повернемося до навчання. Наприкінці 4 курсу мені довелося визначатися з темою диплома. Я вибрала інформаційну безпеки, тому що на мій погляд це дуже перспективний напрямок і до того ж мене цікавлять мережеві технології. Остаточна постановка теми пов'язана з моїм місцем роботи і з системою, яку я розробляю.

Плани на майбутнє

Більшість моїх планів пов'язано з самореалізацію, тому що саме це є для мене запорукою щасливого життя, до якого всі прагнуть. Хочу навчитися добре готувати, добре грати на піаніно, хочу зібрати величезну бібліотеку хороших книг і всі їх перечитати, хочу вивчити історію мистецтва.

У професійній діяльності збираюся досягти керівничої посади, тому що почуваю себе спроможнюю брати на себе відповідальність та організовувати людей. З недавніх пір почала цікавитися вільним програмним забеспеченням, цілком можливо, що в майбутнєм моя діяльність буде з цим пов'язана.