|
Про себе:
Cередній бал під час навчання склав
4,78.
Отримала диплом бакалавра з відзнакою.
Вересень
2008 г. – поступила до магістратури, де й навчаюсь зараз .
Вільно володію російською, українською мовами.
Добрі знання з усної та писемної англійської. Розмовна польська.
Маю навички роботи з програмами:
Mathcad Professional,
Mathematica, Adobe Photoshop, 1С: Бухгалтерия 7.7
3ds max 7, МS Project, Project
Expert.
Біографія
Дитинство
Народилася 30 жовтня в місті Стаханові Луганської області. Як і в кожному місті нашої колишньої безмежної, а нині суверенної та незалежної батьківщини є вулиця, що має ім’я вождя пролетаріату – Володимира Леніна. Саме на такій вулиці й розташовано дім під номером 17, в якому я прожила найбільшу частину свого свідомого життя. Оскільки моя родина жила в самісінькому центрі міста і за кілька кроків від нашого дому було розташовано басейн, музична школа, стадіон тощо, то більша частина мого часу проходила на репетиціях, тренуваннях, зайняттях в школі мистецтв. Моя мама, педагог не лише за освітою, але й за покликанням, не цуралася ідей всебічного виховання особистості. Тато (економіст за освтою, а за покликанням захисник, годівник й просто найкращий в світі татусь) підтримував її у всьому цілковито. Отож тепер я, як і троє моїх братів, є гордими володарями різноманітних схвальних листів, подяк тощо.
Школа
Як я вже і казала, дитинство моє було доволі різноманітне та бурхливе.
Що ж до школи... Вчилася я там скоріш за потребою, ніж за бажанням. Навчання було, мабуть, залегке для меня і не містило такого модного нині «челенджу» (себто "виклику"). Це призвело до того, що на уроки я приносила ыз собою цілі купи книжок, тому я завдячую школі хоча б деяким знанням класичної світової літератури, адже після ніщо вже не могло збити мене зі згубного шляху фентезі-фантастики. Але не дивлячись на доволі посереднє ставлення до навчання, після закінчення школи я все ж таки прикрасила цвях на стіні вдома медаллю поряд з братовою (хоча, на відміну від нього, моя була лише «срібною». Та хіба мені соромно?)
Після школи я поступила до місцевого педагогісного коледжу,
який закінчила з дипломом з відзнакою за спеціальністю «Вчитель молодших класів та англійської мови в молодших класах». Розповідь про роки навчання в
коледжі була б задовгою та й навряд цікавою для людей, які не знають специфіки навчання в жіночих колективах (гугли «серпентарій»). Проте не можу не згадати свого куратора, Найчук Раїсу Григоріївну. Тільки її незрівнянний метод викладання зміг втовкмачити в наші пусті голови основи англійської граматики, фонетики та іншого мовознавства.
Вибір спеціальності.
Університет
Після коледжа виявилося, що шкіл в місті все менше й менше, а вчителів все більше. Тоді доля у вигляді сімейних зборів, мого бажання стати «справжньою студенткою», вагомого слова мого старшого брата привела мене до дверей Донецького національного технічного університету, де я навчаюся і понині (в крайньому
випадку - до літньої сесії).
На мій вибір в значній мірі вплинула традиція моєї родини. У ДПІ (як тоді називався наш університет) навчався мій батько, його брат (мій дядько за сумісництвом , а також нині викладач в університеті), всі мої брати, а також двоюрідний брат та сестра. Так що для мене вибір навчального закладу не був несподіванкою. Спеціальність обирала виходячи із власного бажання наслідувати батькову професію, та прагнення старшого брата, щоб сестра навчалася перспективній галузі. Тож всім цим вимогам задовольняла спеціальність ЕКІ.
Найважчим для мене виявився перший рік навчання. Програма не була заважкою. Викладачі були прихильні і терплячі. Проте необхідність самостійно вирішувати свої проблеми, знаходити компроміс між навчанням й побутовими труднощами – ось із чим доводиться стикатися студентам, що потрапляють з-під маминого теплого крильця в суворі умови гуртожитку. Значним моїм досягненням є те, що не зважаючи на відсутність маминого плеча, гарячої води та наявність трьох сусідок у гуртожитку, я все ж таки зуміла вчитися в таких близьких до бойових умовах (і навіть непогано – все ж таки червоний диплом бакалавра).
Зараз, відкриваючи залікову книжку, важко уявити , як багато ми вивчили, і навіть ще важче, скільки залишилося того, що ми так і залишили «на потім». Проте я надзвичайно вдячна нашим викладачам за те, що нас навчили вчитися, самостійно шукати інформацію і користуватися нею.
На четвертому курсі надзвичайно гострою стала конкуренція за
місця в магістратурі: кожен розумів, що ми виходимо на
«фінішну пряму»
й має докласти усіх можливих зусиль, щоб отримати омріяне місце серед тих,
хто через півтора року може з гордістю називатися магістром. Якщо про мотиви
своїх одногрупників я можу лише здогадуватися,
то свій вибір я зробила цілковито свідомо. Я не вважаю, що
знання людей, які навчалися поруч протягом чотирьох років, можуть принципово
відрізнятися, проте потрапити в магістратуру для мене було дуже важливо.
Причини? По-перше, відбір за середнім балом передбачає, що відсіються зовсім вже
байдужі до навчання (я не вірю в наявність на нашому факультеті зовсім
необдарованих) студенти, які навчалися за принципом «доки
півень не клюне» і мають дякувати
цьому відповідальному птаху за те, що доучилися до четвертого
курсу. По-друге, магістр - це звучить гордо: з моєї точки зору,
магістр - це не тільки і не стільки показник рівня знань та підготовки (хоча
це,безумно, передбачується), а своєрідний індикатор особистих рис людини: її
наполегливості, активної соціальної позиції тощо. І нарешті магістратура - це
можливість якомога довше вчитися разом з моїми любими одногрупниками, які, як і
я, не спали вночі. вночі над «лабами»,
не спали під час іспитів і після них, коли святкували їх щасливе і не дуже
закінчення, які підтримували мене весь цей час, з якими я часом сварилася,
але завжди знов знаходила спільну мову, з якими мені зовсім не хочеться
розставатися.
Тепер я підійшла до найбільш важливої на сьогодні частини мого навчання: написання дипломної роботи. Вибір наукового керівника не став для мене дилемою. Мене зрозуміє кожен студент ЕКІ, який неодноразово стикався із Смірновим Олександром Івановичем. Цей безумовно вимогливий викладач має кілька вагомих переваг: він ніколи не кине студента напризволяще, він зможе змусити працювати і виконувати завдання вчасно навіть найбільшого ледацюгу. Теми дипломних робіт, що їх пропонує Олександр Володимирович, дійсно торкаються найбільш актуальних проблем української економіки та банківської справи. Олександр Володимирович – загально визнаний спеціаліст в цих питаннях.
Тему для дипломної роботи я обрала за пропозицією свого керівника:
«Порівняльний наліз методів динамічного
управління капіталом». Це
надзвичайно актуальний і цікавий напрямок: зараз кожен, хто має певний первинний
капітал, може брати участь у біржевих іграх, операції на біржах є важливим
джерелом доходів для багатьох фірм, проте так само можуть бути і причиною
великих збитків. Але, не дивлячись на це, багато трейдерів керуються майже
виключно своїми внутрішніми почуттями, не враховуючи всіх параметрів
торговельної системи, а методи керування капіталом, що застосовуються, часто
відповідають лише окремим випадкам і не є універсальними.
Окрім того, цей напрямок у незначній мірі досліджено в Україні. Тому робота над
запропонованою темою під керівництвом Олександра Володимировича є для мене
надзвичайно перспективною і цікавою.
Плани щодо майбутнього
Що ж стосовно планів на майбутнє, то в умовах теперішньої економічної кризи дуже важко робити хоч трохи надійні прогнози. Мені б дуже хотілося поєднати отримані в університеті знання з економіки, моделювання, прогнозування з тим творчим потенціалом (а я самовпевнено вважаю себе творчою людиною), який у мене є. Отож очікуйте на прорив на терені поєднання науки й сучасних модних трендів... (тричі плюю через ліве плече та стукаю по дереву).
ДонНТУ >
Портал магістрів ДонНТУ >
Реферат |
Бібліотека |
Посилання |
Звіт про пошук |
Індивідуальне завдання
|
