НАРОДЖЕННЯ

Я, Стародубов Вадим Костянтинович, народився в 1987 році в м.Ліда тоді ще Радянської Соціалістичної Республіки Білорусь. Власне, республікою вона так і залишилася, а от різні соціальні елементи кудись поділись. Не дивлячись на це країна вийшла добра, дуже схожа на Кубу, але все в ній навпаки. Всі шляхи заставлені не давніми радянськими машинами, а цілком сучасними Фолькцами і Ауді років на 10-15 молодше зазначених вище Волг та Побєд. Та й море підкачало, і взагалі, (!) Коли я народився там стояв 20-ти градусний мороз.

Це в Донецьку 10го грудня тепло, а в Ліді погода сувора навіть влітку.

Більше про цю країну косметики, текстилю та соснових лісів нічого сказати не можу, і за умовою поставленої задачі не потрібно.

Безпосередньо після 1го свого ювілею я поїхав в Ленінград, тоді він теж ще був Радянський, більше нічого не пам'ятаю з причини малого віку. Кажуть, там красиво.

Потім, десь в районі 1994 року, мене привели в дивну будівлю, де бігали діти, і було дуже багато кімнат. Что-то темне і слизьке у грудях підказувале, що дитячий сад виглядає інакше.

ШКОЛА!

Це страшне слово завжди лякало дітей всіх віків і поколінь, починаючи з тотального лікнепу влаштованого в 20і роки ХХ-го століття. У моєму випадку відступати було вже не куди. Я навчався в тій же 76й школі, що і мій батько, і де, в свій час, працювала його мама. Так що мене туди взяли швидко і просто, косити під дурника було марно.

Мене там добре знали.

Хоча це не заважало отримувати іноді двійки і трійкі і довго їх перездавати, аж до переходу в середню школу. Тут уже справа пішла краще, мене завжди радувала наявність логічних предметів, де не треба запам'ятовувати гори нікому не потрібної інформації, а можна отримувати її шляхом роздумів.

У 5м класі я вперше замислився про велосипед.

Трійки в 5м кончились, напевно всі запаси витрачалися на сторону. Незабаром за ними попрямували і четвірки. На 11му класу залишилася тільки дві проблеми: пилові дороги 11го селища, і необхідність ними ходити в школу. Натомість з'явилася нова необхідність - їздити на підготовчі курси до інституту.

Ой, вибачте, університет. Навіть так; Донецький Національний Технічний Університет (Всі кажуть, що так писати не правильно, але мені подобається). Тут я вперше зрозумів, що місто не таке вже і велике, як здавалось раніше, бо мотатися доводилося багато. Особливо беручи до уваги кількість нових знайомих, с котримі можна, ... ні ...

Атож, в 2004м я таки поступив до Університету. Тільки не на КС як усі помилково вважають. Мені вдалося всіх обдурити і з неймовірними зусиллями вступити на СП

.

Ненавиджу математику.

Власне Університет

Хочу велосипед бо поза универа нудно.

А ось 2005 все розставив на місця, і швирнул мене в незабутню групу КС-04г. Вся принадність англійської групи полягає зовсім не в англійській мові, хоча це дало величезний плюс у вивченні технічної англійської, і не в трохи іншій програмі навчання (на це люблять вказивати ті, хто навчається в російських групах), а в маленькому, всього 10 чоловік, розмірі розміри рідний КС-04г. Так саме малі розміри дозволяють з гордістю говорить: «У нашій групі 30% відмінників», - і не важливо що це всього 3 людини, зате звучить хороше.

А ще Англійська група дає найбільшу кількість активістів. У нашій групі спостерігалися 10% активних профкомовцев, 20% активних членів самоврядування, і ще 30% групи просто брали активну участь у житті факультету поза органіцацій.

В часности під егідою самоврядування я брав участь в організації 2х конференцій ІКТ-2007 та ІКТ 2008, на ній ми вікористовували мої перші програмні кроки в PHP але їх я нікому більше не покажу

Також я входив до вченої ради університету та прійомну комісію

.

Треба сказати самоврядування - серйозно розважає і робить університет не просто нудною будівлею, а іноді веселим місцем проведення часу, правда мій напарник, якого я втягнув в цю справу, так не вважає, але дітися йому нікуди.

Взагалі другий - четвертий курси відзначилися пристрастю до заліза, а зовсім не до PHP. Всякі там ПТЦА, Схемотехніка, Автомати, аж до незабутніх МК-51 в найрізноманітніших комплектаціях. Власне, на МК-51 все й закінчилося - з'ясувалося, що тримати в руках паяльник і бітися головою об стіну при налагодженні, зовсім не те, що програмувати у дружньому середовищі MS Visual Studio. По правді сказати, одногрупники мене лають, за те що я і в програмі «Hello World» використаю 10 класів і купу об'єктів цих класів. І я думаю, що я прав, на сьогоднішній день ООП саме прогресивний напрямок в програмуванні, і так не тільки я думаю.

Ура. Я купив велосипед. Наконец-то блакитна мрія дитинства збулася.

В 19 років.

Правда довго радіти не вдалося.

ГОС.IСПИТ

Страшний не стільки він скільки те, що раптом з'явилися середній бал, диплом бакалавра (різнокольоровий) і магістратура.Все, сьогодні вивчатиму PHP

Про гос.іспит все.

5й курс він самий страшний

Він реально самий важкий, хоча і цікавий

.

Ніколи б сам не прочитав, як трансвормується звук для комп'ютера. І тут був найважчий курсовой. Вся сіль його була в можливості розгорнутися в плані об'єктно орієнтованого програмування під MS Windows. Я здав його в останній день.

А ось другий семестр йде зараз. Тут з'явився диплом, в рамках якого я і мій напарник розробляємо те, чого нам не вистачало весь період навчання в університеті - web-портал факультету з динамічним розкладом і можливістю зв'язку з викладачами. Також ми туди плануємо, якщо нам дозволять, звичайно, зробити можливість перегляду власних оцінок, і централізований файловий сервер з матеріаламі, належачими до навчального процеса.

Ось і прийшов час вчити PHP, JavaScript, HTML, він, * заборонено цензурою *, не передбачуваний.

Власне всі ці технології і входять в перелік занять, на які я планую витратити найближчі 5 років. А далі я сподіваюся зайнятися більш серйозними справами. Включаючи дружину і дітей.

З вами був