Лоскутова Катерина Миколаївна

Реферат

ВСТУП

Донецька область, яка має найвищу в країні та Європі щільність населення і найбільшу насиченість потужними про­мисловими підприємствами, за оцінкою основних показни­ків небезпеки (техногенної, гідрометеорологічної, небезпе­чних геологічних явищ) визначається як регіон України з критичним рівнем небезпеки виникнення надзвичайних техногенних і природних ситуацій.

Інтенсифікація суспільного виробництва призвела до виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища, порушення природних взаємозв'язків.  Видобувальна промисловість є однією з важливіших галузей виробництва в Україні, вона є вагомою складовою частиною її паливно-енергетичного комплексу. Тому  проблеми цього виду промисловості є  невід’ємною частиною нашого життя, роботи та науки, особливо в Донбасі.

Видобуток вугілля неодмінно супроводжується відкачуванням шахтних і кар'єрних вод, видачею на поверхню порожніх порід, викидами пилу і шкідливих газів, а також деформацією вуглевміщуючих порід і земної поверхні, і тим самим приводить до забруднення водних ресурсів, атмосфери і ґрунтів, істотно змінює гідрогеологічні, інженерно-геологічні, атмосферні і ґрунтові умови в зонах підземних гірських розробок, утворюються депресивні воронки площею від десятків до сотень квадратних кілометрів, міліють, а іноді і повністю зникають річки і струмки, затопляються або заболочуються підроблені території, зневоднюється і засолюється ґрунтовий шар, що, у свою чергу, завдає великої шкоди водним і земельним ресурсам, погіршується склад повітря, міняється зовнішність поверхні землі. Підприємства, які ведуть розробку родовищ корисних копалин, займають близько 20 тис. га площі земель Донецької області. Під породні відвали і промислові площі шахт зайня­то близько 25 тис. га. Ця величезна територія — дже­рело постійного забруднення атмосфери, підзем­них і поверхневих вод, ґрунтів. Зважаючи на глибоку ураженість земель об­ласті небезпечними екзогенними екологічними процесами (зсуви, карст, абразія, підтоплення та ін.), вся її територія визначена як ділянка першої категорії. У старих гірничодобувних регіонах протягом останніх десятиріч набули масштабного характеру техногенно-екологічні проблеми. Внаслідок тривалого інтенсивного процесу видобувних робіт виникла потреба освоєння ґрунтів на великий глибині, що робить цю діяльність нерентабельною на сьогодні. Значне зниження виробництва у вугільній про­мисловості не приводить до істотного поліпшення екологічної ситуації в області.

Метою даної роботи є  вибір та обґрунтування екологічних та технологічних рішень щодо раціонального використання породи як ресурсу в умовах шахти «Щегловська-Глибока».

Для виконання поставленої мети необхідно виконати наступні задачі:

1. Проаналізувати кліматичну, геологічну та екологічну ситуацію в Донецькій області.

2. Охарактеризувати породу як ресурс та напрямки її використання.

3. Надати екологічну характеристику шахти «Щегловська-Глибока», встановити джерела утворення породи.

4. Обґрунтувати екологічні напрямки щодо раціонального використання породи як ресурсу.

На основі вище викладеного, можна сказати, що шахта – це джерело отримання вугілля, газу, води, породи. Гірнича промисловість є основою, тобто аналіз та наукові дослідження в цій галузі неодмінно актуальні в Донецькому регіоні, а особливо актуальні дослідження в сфері зменшення негативного впливу вугільної промисловості на навколишнє природне середовище.

 Вплив вугільного виробництва на навколишнє природне середовище

 Внаслідок тривалого інтенсивного процесу видобувних робіт виникла потреба освоєння ґрунтів на великий глибині, що робить цю діяльність нерентабельною на сьогодні. Значне зниження виробництва у вугільній про­мисловості не приводить до істотного поліпшення екологічної ситуації в області.   За статистичними даними з доповідей про стан навколишнього природного середовища (далі НПС) Донецької області, які друкуються у журналі «Земля тривоги нашої», триває невпинний процес техногенного навантаження на НПС. Аналіз цих даних зведений до таблиці 1, а у вигляді діаграм на рис. 1 представлено вплив вугільних підприємств на НПС.

Таблиця 1  – Аналіз екоситуації в Донецькому регіоні за 1998-2005 роки за даними журналу «Земля тривоги нашої»[1, 2, 3].

Примічання: 

1) ^* - загальні дані щодо вугільної енергетичної та металургійної промисловості;

2)  - ^** - немає даних.

З таблиці 1 видно, що шкідливі викиди промисловості від стаціонарних джерел складають в середньому 1590 тис. т щорічно (при чому цей показник зростає), а викиди вугільної промисловості складають майже 30% загальних викидів промисловості. Водоспоживання промисловості складає 1239 млн. м³, з них вугільна промисловість споживає близько 4 %, а скидає в природні водні об’єкти близько 16% від загального об'єму скидів промисловості по області (1370млн. м³ на рік).

Щорічно в промисловості виникає близько 43 млн. т відходів, з яких    60 % припадає на вугільну промисловість. На території До­нецької області розташовано близько 600 відвалів порід вугільних шахт та вуглезбагачувальних фабрик, з яких 130 таких, що горять. Те­риконами, яких нині 125, зайнято 0,2 % всієї території області, що складає 53 км². Не торкаючись великих витрат трудових та матеріальних ресурсів на транспортування та складування такої кількості породи, її розміщення на поверхні потребує відчудження земель, а наявність в породі горючої маси оказує дуже  негативний вплив на НПС.

Вплив на атмосферу

Слід зазначити, що різні прояви дискомфорту у зв'язку з забрудненням повітря (неприємні запахи, зниження освітленості та інші) психологічно негативно впливають на людей, погіршують загальний стан здоров’я: виникають головні болі, нудота, відчуття слабкості, зниження або втрата працездатності, падіння опірності організму інфекціям.

Промислові викиди завдають надзвичайно великої шкоди рослинності, особливо деревинної. Вони викликають порушення функцій асиміляційного апарату, опадання листя, пригнічують кореневу систему. Найбільш схильні до шкідливої дії хвойні дерева: сосна, ялина, ялиця, кедр.

Проблема забруднення повітря має крім гігієнічного ще й економічний аспект. Разом з промисловими викидами втрачається маса цінних речовин, які могли б бути повернуті у виробничий оборот. Шкідливі викиди призводять до псування матеріалів шляхом корозії (забруднення атмосферного повітря збільшує швидкість корозії заліза в 10 - 20 разів), зниження міцності низки будівельних матеріалів, знебарвлення фарб. У результаті потрібен більш частий ремонт будівель, прискорюється їх амортизація, зменшується надійність будівельних конструкцій, технічних засобів.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин і рівнів шкідливих фізичних впливів на атмосферу.

Шкідливі викиди в атмосферу на підприємствах вугільної промисловості відбуваються в результаті:

- Підземного видобутку вугілля, включаючи виробничі процеси технологічного комплексу поверхні шахт, створення відвалів;

- Відкритого видобутку вугілля;

- Збагачення твердого палива та брикетування вугілля;

- Теплопостачання вугільних підприємств за допомогою промислових і комунально-побутових котелень.

Джерела викидів шкідливих речовин в атмосферу підрозділяються на організовані і неорганізовані; стаціонарні та пересувні; точкові, лінійні і майданні.

Основні шкідливі речовини, що викидаються в атмосферу стаціонарними та пересувними джерелами, розділяються на газоподібні (оксиди вуглецю со_х, оксиди азоту NO_х), діоксид сірки SO₂, вуглеводні С_mН_n, а також сірководень Н₂S, що виділяється палаючими породили відвалами) і тверді (вугільний та породний пил, зола, сажа).

В даний час найбільш значним джерелом забруднення повітряного басейну у вугільній галузі є відвали, що горять. На їх частку доводиться близько 51% всіх викидів в атмосферу.

Вплив на гідросферу

Негативні наслідки впливу гірничих робіт на гідрогеологічну обстановку в регіоні полягає в наступному:

1) внаслідок відпрацювання вугільних пластів з повною руйнацією покрівлі в очисних виробках деформоване з порушенням суцільності понад 600 км³ породного масиву, на території майже 8000 км відбулося просідання денної поверхні (в середньому на 1,5-2 м, а місцями, наприклад, в Західному Донбасі в заплаві р. Самара, вона досягає 7,5 м) з одночасним збільшенням проникності масиву і посиленням взаємодії поверхневих і підземних вод. Найбільше просідання денної поверхні з урахуванням кількості розроблюваних пластів і їх потужності спостерігається в районах пологого залягання порід карбону і слабкому ступені їх літіфікаціі.

2) ведення гірничих робіт у значних масштабах при прийнятих технологіях протягом багатьох років різко змінило геодинамічну обстановку в масиві басейну, що ще більше зменшило його цілісність і стійкість. Сумарна площа, на якій ведуться в даний час гірські роботи -11500 км², що складає 75% площі басейну (близько 15000 км²). Коефіцієнт порушення виробками в середньому дорівнює 0,26, тобто 26%. Внаслідок виїмки вугільних пластів, вилучення породи при проведенні підготовчих виробок сталося порушення рівноважного стану масиву, утворення порожнеч і тріщин. Останні поширюються в породи покрівлі на значні відстані (в середньому, на величину, рівну 30-40 значень потужності вугільного пласта) і є водопровідними, тобто сприяють міграції підземних вод з водоносних пластів в гірничі виробки. Одночасно тріщини збільшують порожнистість гірського масиву, яка характеризується коефіцієнтом порожнистості (відношення обсягу пустот, що утворилися при веденні гірничих робіт, до обсягу витягнутої гірської маси). Коефіцієнт порожнистості залежить від призначення виробки (в капітальних і підготовчих може досягати 1,0; очисних - 0,1 глибини залягання і щільності навколишніх порід, а також ступеня повторного ущільнення, тобто від часу, що пройшов після виробництва гірничих робіт. У цілому для шахтного поля він змінюється від 0,3 до 0,5.

3) гірські роботи викликають інтенсивне дренування водоносних горизонтів покривних і кам'яновугільних відкладень. Вироблений простір і тріщинуваті зони заповнюються підземними водами, утворюючи техногенний водний басейн. У верхніх і середніх зонах вони формуються за рахунок атмосферних опадів, поверхневих вод, а також забруднених вод з різних техногенних об'єктів (накопичувачі шахтних вод, рідкі відходи та ін.) Нижня зона має морське походження і характеризується застійним режимом.

Наявність перелічених не рівноважних процесів зумовило в міру збільшення глибини ведення гірничих робіт (до 900-1400м) наростання обсягу шахтних вод, їх провідний техногенний вплив на розвиток локальних і регіональних депресій рівнів підземних вод і подальші зміни природних і гідрологічних умов. У зв'язку з цим у Донбасі у верхній зоні геологічного середовища під впливом безперервного відкачування (водовідливу) вод наростали регіональні порушення в системі «мінеральний скелет гірських порід - підземні води», що призвело до зміни конфігурацій та напрямків потоків підземних вод, джерел формування їх ресурсів і виникненню в кінцевому підсумку квазірівноважних системи «шахтні води - мінеральний кістяк». Наслідком цих процесів стало:

1) розвиток локально-регіональних депресій поверхні підземних вод, поглиблення зон активного водообміну з 150-250 до 450-550 м з посиленням інфільтрації атмосферних опадів і надходження за рахунок дренування у водоносні горизонти поверхневих вод з річок, водосховищ, ставків та інших водних об'єктів;

2) вирівнювання гідрологічних умов формування шахтних вод за рахунок змішування поверхневих і підземних вод;

3) зміна якості та гідрологічного режиму вод поверхневих водних об'єктів.[4]

Вплив на земельні ресурси

Розрізняють пряме (безпосереднє) і непряме (опосередковане) вплив гірничих робіт на землі (ландшафт). До першої групи відносяться дії, пов'язані з виникненням деформацій земної поверхні в зоні гірських виробок при підземному способі розробки родовищ, зведенням відвалів пустих порід, спорудою хвостосховищ, будівництвом промислових будівель. Пряме дія приводить до порушення грунтового покриву, зміни режиму грунтових і підземних вод, зміни вигляду території, скорочення площ сільськогосподарських і лісових угідь, тобто до утворення нового техногенного ландшафту в зоні гірничого виробництва.

До другої групи належать впливи, пов'язані зі зміною стану і режиму грунтових вод, що виникають внаслідок прямого впливу гірничого виробництва, осадження пилу та хімічних сполук з викидів в атмосферу, а також накопичення токсичних речовин при інфільтрації мінералізованих шахтних вод з хвостосховищ, виносу і осадження продуктів ерозії порушених земель, підтоплення і заболочення ділянок земель внаслідок зміни стану і режиму грунтових вод на деформованих ділянках гірського масиву, і нарешті, погіршення якості вод поверхневих водоймищ і водотоків. Непряме дія приводить до погіршення якості грунту, зниження продуктивності земель, умов зростання рослин і мешкання тварин, тобто до деградації природних територій.

У загальному випадку, наслідком прямого і непрямого впливу гірничих робіт на землі є виникнення несприятливих екологічних факторів: скорочення площ ландшафтів, водна та вітрова ерозія, руйнування грунтової структури, мінералізація (засолення), перезволоження (підтоплення) і, навпаки, осушення грунтів у зв'язку з освітою депресійних воронок, їх ущільнення.

У процесі широкомасштабної видобутку вугілля впродовж більше 200 років у Донбасі порушувалися природні геодинамічні умови, що викликало обвалення порід гірського масиву. Зона обвалення коливається залежно від геологічних і технологічних факторів у межах 20-60-кратної потужності відпрацьовуються пластів. Сумарна площа, на якій ведуться гірські роботи в Донбасі, дорівнює 11500 км², що складає 75% площі басейну (близько 15000 км²). Внаслідок відпрацювання вугільних пластів з повною посадкою покрівлі в очисних виробках деформоване з порушенням суцільності понад 600 км³ породного масиву, через що на площі близько 8000 км² відбулося просідання денної поверхні (в середньому на 1,5-2,0 м, але місцями, наприклад, в Західному Донбасі в заплаві р.Самара, вона досягає 7,5 м) з одночасним збільшенням проникності масиву і посиленням взаємодії поверхневих і підземних вод. Найбільша просідання земної поверхні з урахуванням кількості розроблюваних пластів і їх потужності спостерігається в районах пологого залягання порід карбону слабкому ступені їх літіфікаціі.[4]

Внаслідок зсовування і деформацій гірських порід на поверхні шахтних полів утворилися провали, прогини, мульди зсовування заповнюються грунтовими підземними водами з верхніх водоносних горизонтів, а також паводковими водами і атмосферними опадами, що призводить до обводнення і заболочування великих територій, особливо в околиці шахт Львівсько-Іолинского басейну і Західного Донбасу.

Зсовування і деформації земної поверхні при підробці, затоплення її окремих ділянок або зневоднення завдають значної шкоди природним об'єктам (ріллі, лісу тощо) регіону, його населеним пунктам, промисловим спорудам, викликають зсуви, обвалу, обвали, а пластичні течії природних масивів скорочують площі придатні для будівництва і сільського господарства.

Негативний вплив підземних гірничих робіт полягає також у засміченні і відчуженні землі породними відвалами.

Разом зі зростків породи, вуглистих і сірчистими породами вугілля утворює масу, схильну до окислення, в результаті якого відбувається її самонагрівання і самозагоряння у відвалах.

Слід мати на увазі, що не тільки склад, але і будова відвалів впливає на самозаймання маси. Найбільш сприятливі умови для цього створюються на териконах і хребтових відвалах, у яких при сегрегації горючі речовини накопичуються в верхній частині відвалу і є достатній приплив повітря. Самозаймання може виникнути і від зовнішніх причин (джерела вогню).

Атмосфера забруднюється шкідливими газами (СО, SO₂, NO_х, Н₂S, та ін.) Горіння породи на діючих відвалах носить вогнищевий стійкий характер і може тривати роками і навіть десятиліттями. При цьому температура в зоні горіння може досягати 800 - 1200 ° С, а в атмосферу виділяються щорічно тисячі тонн оксидів вуглецю, сотні тонн діоксиду сірки і сірководню, десятки тонн оксиду азоту, утворюється багато золи, до складу якої входять оксиди фосфору, миш'яку і більше 60 мікроелементів, серед яких одні (ртуть, берилій, кобальт, титан) несуться в атмосферу, інші збагачують тіло відвалу (фосфор, молібден, хром, миш'як, свинець, літій та ін), треті вилуговують атмосферними опадами, забруднюють грунт та інші природні середовища. Забруднення грунту викидами в атмосферу відбувається також у зв'язку з осіданням твердих частинок викидів (зола, пил, сажа), поглинанням газів грунтом захопленням забруднень хмарами з подальшим вимиванням опадами і залежить, від особливостей джерел забруднення, метеорологічних особливостей регіону, геохімічних факторів ландшафтної обстановки в цілому .

У ході переносу промислових викидів техногенним потоком має місце трансформація матеріалів-забруднювачів. Речовини забруднювачі, створюючи техногенні потоки, можуть поширюватися на значні відстані від джерела (до 40 км), утворюючи при взаємодії з опадами кислотні дощі. Пірит, службовець основним джерелом надходження в грунт сірчаної кислоти, швидко окислюється і впливає на грунт безпосередньо біля джерела забруднення.

Розчини, які проникають в грунт з відвалів, нерідко мають високі концентрації сірчаної кислоти, сульфатів, що сприяє переходу окремих елементів в рухливі форми. Більш стійкі до вивітрювання вугілля і углефіцірованная порода переносяться на значні відстані і служать джерелом надходження в грунт сірки і важких металів. Це пояснюється тим, що в результаті впливу на поверхню відвалів температури, опадів, вітру, внутрішнього тепла великі шматки породи розсипаються до розмірів пилу, яку і суху погоду здуває вітер, і забирає на значні відстані, забруднюючи атмосферу. Має місце вітрова ерозія. У 150 м від відвалу концентрація пилу при швидкості вітру 3,5 м/с і вологості повітря 90% може досягати 10-15 мг/м³.

Ерозійні процеси сприяють оползновенія відвалів, що виникають внаслідок їх горіння, перезволоження порід опадами, перевантаження підстав. При цьому розкриваються порожнини вогнищ горіння, місця скупчення перегоріли породи, тонкої дисперсної пилу і шкідливих газів. Вітрової ерозії піддаються більшість відвалів, розташованих на території Донбасу, що збільшує запиленість і загазованість атмосфери регіону.

За характером і мірою техногенного забруднення викидами в атмосферу в зоні дії вугледобувної промисловості виділяються три зони:

- Зона максимального безпосереднього забруднення, 0,1-0,5 км від джерела забруднення (навколо відвалу, наприклад, концентрації діоксиду вуглецю та оксидів, сірки на відстані 300 м від палаючого відвалу можуть досягати 125 і 1,65 мг/м³ відповідно. Чорнозем втрачає по всіх параметрах властиві йому свойства до глибини 60 см);

- Транзитна, 0,5-2 км; характерно підвищений вміст сірки, декальцинації поглинаючого комплексу до глибини 40 см;

- Акумулятивна, 2-5 км; виділяється підвищеним вмістом вуглецю важких металів в орному горизонті грунту.[5]

«Кислотні» дощі, які утворюються при надлишку в атмосфері сполук сірки, азоту та вуглецю, поступаючи в грунт регіону, сприяють вимиванню катіонів кальцію і появі поглиненого водню, що призводить, перш за все, до погіршення фізичних властивостей цих і без того бідних кальцієм грунтів. Чорноземи Донбасу, які зазнали техногенному забрудненню, набувають нехарактерну для них кислу реакцію. Відомо, що грунти мають здатність депонувати забруднюючі речовини і можуть бути тривалий час вторинним джерелом забруднення. Забруднення атмосфери і грунтів позначається на стані водного середовища. Крім того, підземні і поверхневі води мають гідравлічну взаємозв'язок, в результаті чого забруднення поверхневих вод токсичними і шкідливими хімічними речовинами тягне за собою забруднення підземних вод і навпаки.

Відходи вугільної промисловості і їхні джерела утворення.

Відходами вугільного виробництва є залишки виробничої діяльності шахт і збагачувальних фабрик: тверді - порода; рідкі - шахтна вода й промислові стоки; газоподібні - метан, вуглекислий газ, сірководень, окис вуглецю й ін. Надходячи в навколишнє середовище, вони впливають на    природний ландшафт і здоров'я людини. Зростає захворюваність трудящих, знижується продуктивність сільськогосподарських угідь, забруднюється гідрографічна мережа.

У результаті погіршуються техніко-економічні показники, знижується ефективність діяльності як окремого підприємства, так і галузі в цілому. Підприємства змушені мати значні витрати для компенсації економічного збитку, який завдається навколишньому середовищу. Тому важливо знати сучасний стан і динаміку зміни надходжень забруднювачів у навколишнє середовище, їхньої властивості.

 До твердих відходів видобутку, збагачення й використання вугілля відносяться: свіжо видобуті й перегорілі шахтні породи; відходи вуглезбагачувальних фабрик і теплових електростанцій - золошлаки. Основними джерелами одержання породи на шахтах Донбасу є: проведення вироблень із підривкою покрівлі, ґрунту (від 86 до 45 % усього обсягу) і по породах (6 %); відновлення й ремонт гірських вироблень (від 39 до 42 %); видобуток багатозольних і із присічкой бічних порід вугілля. Тільки за рахунок проведення, відновлення й ремонту гірських вироблень щорічно видається із шахт до 50 млн. т породи. Питомий обсяг породи, яка видається із шахт Донбасу, склав більше 0,4 т на 1 т вугілля. Вуглезбагачувальні фабрики складують близько 70 млн. т відходів у рік .

Основними     факторами, що    обумовили    збільшення видаваної породи із шахт, є: залучення у відпрацьовування багатозольних, некондиційних шарів; присічка бічних порід (покрівлі, ґрунту); погіршення гірничо-геологічних умов (слабка, нестійка покрівля, що обдимає ґрунт і т.п. ); обвалення помилкової покрівлі; розширення польової й перехід на бесцелікову підготовку вугільних шарів; збільшення перетину основних гірських вироблень й ін. Внаслідок цього зольність вугілля, що добувають і відвантажують шахтами споживачам,  збільшилася. Це у свою чергу привело до росту обсягів переробки гірської маси на збагачувальних фабриках і підвищенню виходу породи як відходів вуглезбагачення. Питомий вихід її у відвали при збагаченні вугілля становить у середньому 18 %, досягаючи на окремих фабриках 20 % від загального обсягу.[6]

Видобуток вугілля підземним способом у Донбасі, порівняно невеликий обсяг породи, що залишається у виробленому просторі шахт, розробка все більшого числа досить тонких і багатозольних шарів з кожним роком збільшують обсяг породи, складованої у відвалах. У Донбасі найбільша кількість відвалів зосереджена в  у великих містах: Донецьку, Макіївці, Горлівці й ін.

Класифікація джерел одержання породи при видобутку вугілля наведена на мал. 2, що дозволяє визначити загальну кількість одержуваної породи залежно від  розвитку підготовчих робіт.

Класифікація джерел одержання породи при видобутку вугілля приведена на рис. 2.1 і дозволяє визначиться з загальною кількістю одержуваної породи в залежності від розвитку підготовчих робіт.

Рис. 1 - Джерела отримання породи та їх питома вага в загальному обсязі.

Напрямки зниження впливу породних відвалів на НПС

 Можливими напрямками зниження впливу породних відвалів є:

1) гасіння відвалів, що горять;

2) переформування конічних відвалів в плоскі;

3) ізолювання шарів та поверхні відвалів інертними речовинами;

4) рекультивація поверхні відвалів;

5) використання відвальних порід в народному господарстві.

Локалізація цього впливу при гасінні і рекультивації відвалів, перехід на плоску форму складування породи не забезпечує необхідну ступінь екологічної безпеки, хоча і ці роботи ведуться рідко.  Приведені факти вказують на  важність та народногосподарську значимість  пошука технічних рішень щодо зниження витрат на породні роботи, об’ємів її видачі та складування.  Нестабільність породи по якості та об’ємні лабораторні роботі по її визначенню  практично виключає потрібність породи як ресурсу для виробництва будівельних матеріалів та інші.  Тому технічна політика шахти повинна базуватися на використанні породи для своїх потреб, практична реалізація чого  ефективно виконується методом  повного закладання виробленого простору, чим забезпечується зменшення кількості породи, що видається, а також повернення її в надра.

Анімація «Повне закладання виробленого простору»

(кількість кадрів - 10, об'єм - 160 Кб, затримка кадрів - 0,75 секунди)

1- Закладний комплекс «Титан»;

2 - конвеєр СП-202;

3 - прохідницький комбайн;

4- бутова смуга.

Дослідження з даного напрямку проводяться й будуть закінчені в грудні 2010 року.

Література:

1. Куруленко С.О. Земля тривоги нашої / С.О. Куруленко - Донецьк: Новый мир, - 2001, 136 с. 

2. Третьяков М.А. Земля тривоги нашої / М.А.Третьяков - Донецьк: «ЦЭПИ «ЭПИЦентрЛТД»», - 2004, 152 с.

3. Третьяков М.А. Земля тривоги нашої / М.А.Третьяков  - Донецьк: «ЦЭПИ «ЭПИЦентрЛТД»», - 2005, 120 с.

4. Гребенкин С.С. Сохранение ОПС на горных предприятиях: монография/ С.С. Гребенкин, В. К. Костенко, Е.С.  Матлак. - Донецк: «ВИК», 2009, 505 с.

5. Янукович В.Ф. Решение геоэкологических и социальных проблем при эксплуатации и закрытии угольных шахт / В.Ф. Янукович, Н.Я. Азаров, А.Д.Алексеев, А.В.Анциферов, Е.И.Питаленко.  – Д.: ТОВ «АЛАН», 2002

6. Дузь А. И. Охрана среды и использование отходов угольного производства / А.И.Дузь, Б.В. Пичугин, И.И Дуденко. - Донецк: «Донбасс», 1990, 111 с.

7. Макарова Т. В. Автореферат магистерской работы на тему: «Выбор и обоснование технологических решений по рациональному использованию породы в условиях шахты «Украина»».Електроний ресурс. – Режим доступу: http://masters.donntu.ru/2008/fgtu/makarova/diss/index.htm

8.  Чудновец В.Л. Автореферат магистерской работы на тему: «Обоснование направлений комплексного использования шахтной породы в качестве вторичного сырьевого ресурса» Електроний ресурс. – Режим доступу: http://masters.donntu.ru/2009/fgtu/chudnovets/diss/index.htm

9. Соловьева Е.А. Автореферат магистерской работы на тему: «Оценка влияния породных отвалов шх.«Горняк» ПО «Селидовуголь» на окружающую среду и прспективы их рекультивации». Електроний ресурс. – Режим доступу: http://masters.donntu.ru/2008/ggeo/solovyova/diss/index.htm

10. Козырь Д.А. Автореферат магистерской работы на тему: «Снижение вредного воздействия породных отвалов угольных шахт на окружающую природную среду за счёт разработки и обоснования изменения их параметров». Електроний ресурс. – Режим доступу: http://masters.donntu.ru/2007/fgtu/kozyr/diss/index.ht

11. Лоскутова К.М. Вибір напрямків зниження впливу вугільної промисловості на навколишнє природне середовище / К.М.Лоскутова, О.О. Ломакіна , В.М Артамонов.

12. Ломакина О.А. Рациональное использование угля - как основного природного ресурса Украины / О.А. Ломакина , Е.Н. Лоскутова , В.Н Артамонов.

13. Лоскутова К.М. Обгрунтування напрямків використання породи на вугільному підприємстві / К.М.Лоскутова, В.М Артамонов.