Логінов Вадим Олександрович

Факультет: комп´ютерних інформаційних технологій і автоматики

Спеціальність: автоматизоване управління технологічними процесами

Тема випускної роботи: Автоматизація процесу збагачення вугілля на пневмовібраційному сепараторі

Науковий керівник: к.т.н., доц. каф. ГЕА Гавриленко Борис Володимирович

Автобіографія

Дитинство

Я народився вранці 26 жовтня 1987 року в місті Вінниці в родині інженера-еколога та вчителя-художника. У дитинстві був слухняним милим малюком і... дуже діловою ковбаскою! Цей кудрявий світловолосий карапуз, яким я був у той час, постійно ходив з таким серйозним (майже науковим) виразом обличчя, що мимоволі дарував оточуючим яскраві спалахи радості на стабільному фоні гарного настрою. Ще до школи я навчився читати. Якщо вірити мамі, то я постійно ходив з якоюсь книжечкою й навіть без сторонньої допомоги вивчився бігати по буковках. Не дуже віриться, але... повірю, адже хочеться відчути себе хоч трішечки талановитою людиною! Ще я постійно проводив дослідження з вивчення пристрою іграшок, різних механізмів тощо. Радує те, що часто при збиранні навіть зайвих деталей не залишалося.

У цілому, пам'ятаю з дитинства мало. Окремі уривки, від 3..5 років.

Головне: початок земного життя; милий, слухняний і допитливий малюк; настав час йти до школи.

Школа

Тут до вміння читати почали додаватися нові уміння та знання, а я все це, наче губка, вбирав у себе. На одному з уроків фізики вчителька сказала: «Лишень подивіться на Вадима, в його очах горить інтерес, навіть приємно розповідати!». А мені й справді все було цікаво. А зараз ще цікавіше! Дійсно, чим більше дізнаєшся, тим менше знаєш, і все цікавіше стає. Загалом, нудьгувати ніколи не доводиться, завжди можна знайти цікаве заняття. На щастя, Всесвіт надає нам для цього нескінченні можливості.

Але повернемося до школи. Процес навчання не проходив безрезультатно, кожен навчальний рік, окрім 9-го класу, приносив мені похвальний лист за успіхи в навчанні (спеціально хвалюся). Ще я брав участь в олімпіадах і змаганнях, звідки також приносив заохочувальні листочки.

Учився в трьох школах, у зв'язку з переїздом з Вінниці в Донецьк. А саме: школа №2 у Вінниці, школа №3 у Докучаєвську та школа №44 у Донецьку (подивіться, хто ще з магістрантів учився в 44-й школі). У школі я поводився добре, радував учителів. Був до неможливості зразковим учнем. От така я людина: спокійна, неконфліктна, урівноважена. Ну що ще додати... В 11-му класі я одержав срібну медаль за успіхи в навчанні.

Головне: відмінник навчання, зразкова поведінка, до неможливості білий та пухнастий.

Університет

Початок того, що вже можна назвати розвитком. Розглянемо, наприклад, навчання. Якщо в школі я не замислювався, учився тому, що так треба, то в університеті все по-іншому, приходить осмислення.

Опишемо корінні зміни в цей період. По-перше, під час переходу «школа-університет» у мене з'явився комп'ютер, і я на нього буквально накинувся. Мене цікавило все, я просто не міг відірватися від монітора та книг: учився програмувати на Turbo Pascal, вивчав 3DMax, Autocad, потім зацікавився Flash, робив якісь мультики... Освоювали різні програми-редактори та ін. Тобто відбувалося інтенсивне наповнення мозку вже самостійно відібраною інформацією. На щастя, отримані навички потім згодилися.

На першому курсі я вже відчув, що університет – дещо якісно інше, нове. Університет змушує розвивати в собі здатність творчо вирішувати поставлені завдання, чи то курсова робота, робота на конкурс, стаття або щось інше (яскравий приклад – цей вебсайт). І нехай ці завдання до мене вже 100 разів вирішували інші студенти. Я все одно вирішу їх по-своєму. При цьому доводиться не просто повторювати завчені фрази, а шукати шляхи вирішення, фантазувати, творити. У цьому бачу величезний плюс.

Саме на етапі навчання в університеті в мене почали виникати питання типу: «чому?», «яким буде результат?», «як краще?». А від цього сіра речовина, що раніше спокійно дрімала в коробочці, починає невдоволено ворушитися. Зрештою, виникає питання: «що є світ і як у ньому жити?». Починає формуватися власний світогляд, світовідчуття.

Чому Доннту й АУП? За порадою однієї чудової людини – другого чоловіка моєї матері (з часом він став мені більше батьком, ніж вітчимом). Порада виявилася дійсно гарною у цілому спеціальність прийшлася мені до вподоби. АУП надає знання в широкому діапазоні, дозволяє комплексно дивитися на задачі та вирішувати їх правильно. Дуже подобається ставлення до практики, освітлюються питання практичної реалізації теоретичних положень. Адже гарно намалювати щось на папері це добре, але не менш важливо вміти вирішити задачі, які обов'язково виникнуть, коли ти в руках замість олівця тримаєш, наприклад, теоретично правильно зібрану непрацюючу схему. На жаль, нічим особливим не похвалюся, але дещо нескладне зробити можу. Цьому, до речі, і присвячений мій індивідуальний розділ.

До магістратури вступив без проблем, адже отриманий за попередні роки бал дозволив потрапити на перші місця в рейтингу. Але навіщо мені це потрібно? Зараз представляється така відповідь: продовжую вчитися в університеті тому, що магістратура - це сходинка вище. Підіймешся, і для тебе відкриються більш широкі краєвиди та можливості.

Головне: життя стає простішим і все більш заплутаним. Якщо підсумувати кількома словами, то скажу так: посаджене в цей період дерево розвитку й пізнання починає зростати. І чим більше воно виростає, тим міцнішим стає, та в той же час на ньому з'являється усе більше листочків-питань. Але найголовніше те, що воно посаджено.

Плани на майбутнє

Всі ми для чогось живемо, майже всі чогось прагнемо. У кожного своя мета (або її відсутність). Хтось іде до мети впевнено, а хтось, навпаки, не бачить її й все життя запитує в інших поради.

Настав час і мені почати створювати своє світле майбутнє. Для початку потрібна мета.

Моя поточна мета: здоров'я, щастя, процвітання, розкриття всіх своїх можливостей (в першу чергу інтуїції).

Як можна досягти мети? Я бачу це так:

Людина створює свою реальність власними думками. Для досягнення мети, необхідно на неї настроїтися, повірити в неї. Після цього, підключивши силу волі, необхідно придбати знання, уміння, виховати в собі такі якості, переплавити/доробити свій характер таким чином, щоб життя повернулося потрібною стороною й надало можливість домогтися мети.

Якщо більш конкретно, то зараз я ставлю перед собою такі завдання:

• мислення, настрій, воля: я успішний; я здоровий; мені усе вдається; моє життя наповнене щастям, любов'ю, радістю; все навколо відбувається мені в благо;
• знання, уміння, можливості: я успішно закінчив магістратуру, я молодий і перспективний, моя російська, українська та англійська постійно вдосконалюються, мої можливості та чуття постійно підсилюються й загострюються;
• характер: я комунікабельний, я вільно спілкуюся з людьми, людям із мною комфортно, мені затишно виступати перед аудиторією будь-якої чисельності, я оптиміст, я вірю в себе та свої можливості. Кожен мій крок, кожен подих наближає мене до поставленої мети.

Ну що ж, шлях намічено, тепер можна ступати. Дорогу подужає той, що йде.

Я обіцяю собі бути надто великим, щоб хвилюватися, надто шляхетним, щоб злитися, надто сильним, щоб боятися та надто щасливим, щоб дозволити з'явитися неприємності
Christian D.Larson

Я обіцяю собі думати лише про найкраще, працювати тільки задля кращого та очікувати лише найкращого
Christian D.Larson

І бути одним із кращих
;)