Стисло про себе

Середній бал у період навчання в бакалавраті

3,69

Володіння мовами

російська та українська — вільно,
англійська — в достатній мірі для читання і листування.

Професійні вміння та навики

мови програмування — PHP, Delphi, С/C++, Assembler, JavaScript, Perl
робота з базами даних — Access, MySQL
інтернет-технології — HTML, CSS, XML
математичні та статистичні програми — Matlab, MathCAD
програми для роботи з графікою — AutoCAD, Adobe Photoshop

Особисті якості

аналітичний склад розуму, комунікабельність, енергійність, допитливість, ініціативність, старанність, орієнтація на результат.

Інтереси

Комп'ютери, дизайн, малювання, читання, кінематограф.



Автобіографія


Дитинство

    Я народилася в м. Горлівка 25 листопада 1987 року і ощасливила своєю появою матусю — Міщук Марину Анатоліївну, татуся — Міщук Костянтина Васильовича, бабусь-дідусів і напевно, ще багатьох людей. Я погано пам'ятаю цей період свого життя, тому напишу з розповідей близьких. Так от, я народилася майже взимку, але осінь цього року затрималася, і на вулиці була чарівна, тепла погода. З першого дня перебування вдома, батьки часто не висипалися через мої нічні концерти. Але! Вони знайшли моє слабке місце — тато брав мене на руки, ходив по кімнаті гудучи, немов машина, і через декілька хвилин я вже спала, як ангел. Поступово я, як і всі діти, навчилась сидіти, стояти, ходити, бекати-мекали і з часом — говорити. А от коли я навчилася говорити ... батьки не знали куди подітися від моїх запитань. Але! Тут вони теж знайшли вихід — мама дуже барвисто і цікаво відповідала на них. Я ж, роззявив рота, слухала з круглими очима, наприклад, про те, як роблять папір з дерев. Спроба віддати мене в ясла закінчилася сльозами. Ну, а як же ... відірвали від матусі ... Такщо дошкільну освіту я отримала вдома з батьками і анітрохи не шкодую про це. Дитиною я була дуже посидючою, спокійною і, щоб урізноманітнити моє життя, в 1992 році мене віддали на бальні танці в Горлівський танцювальний колектив «Веснянка». Я була найменша в нашій групі, тому стояла завжди попереду і в парі з хлопчиками (далеко не всім так щастило). Я обожнювала, коли у нас були концерти — зачіски, красиві сукні, позолочені чешки.


Школа

    1 вересня 1995 року, з букетом піонів більше мене, в сукні і білому фартусі, з величезними бантами на голові, я пішла у перший клас у ЗШ № 18. Добре запам'яталася перша двійка, яку мені поставили за те, що зі мною розмовляв сусід. У 1997 році пішла з колективу «Веснянка» (з тієї причини, що покинув танці мій партнер, а без хлопчика танцювати не цікаво) і поступила в дитячу художню школу, яку до сих пір з теплом і тремтінням згадую. У шкільному класі я була менш за всіх, а в класі ДХШ крім того, ще і молодше всіх.
    У п'ятому класі я перейшла в ОШ № 65 м. Горлівки. І на першому ж уроці фізкультури, на побудові знову стояла в кінці строю. Я потрапила в клас з фізико-математичним ухилом, можливо завдяки цьому мене приваблюють точні науки. Саме в період навчання в цій школі в мені проявилася любов до читання художньої літератури, любила хімію, креслення, інформатику. Але алгебра і геометрія затьмарили практично всі інші предмети. Я з величезним інтересом вирішувала рівняння, завдання, знаходила боки пірамід і їх об'єми. За цю пристрасть я вдячна своїй вчительці — Лабинській Елеонорі Борисівні.
    У 2001 році я вже була у випускному класі художньої школи, і до кінця зими почала малювати дипломну роботу. Результатом моєї праці став триптіх — ілюстрації до казки «Мауглі» Джозефа Редьярда Кіплінга. Картини вийшли саме такими, як я уявляла їх, залишалась справа за малим — захист. Я до сих пір пам'ятаю, як хвилювалася, відповідаючи на питання про роботи та червоніла, вислуховуючи компліменти. В результаті я отримала диплом ДХШ з відзнакою. Ну а в школі так само чергувалися уроки з перервами, іноді розбавлені шкільними заходами, виступами, малюванням плакатів і банальними суботниками.


Університет

    Вибираючи майбутню спеціальність, я намагалася об'єднати свою любов до творчості та до математики, і вирішила, що програміст — найкращий варіант. У 2005 році я успішно здала вступні іспити на спеціальність «Програмне забезпечення автоматизованих систем. Спеціалізація — інтернет» на факультеті ОТІ. З цього моменту я стала студенткою Донецького Національного Технічного Університету. Група у нас була досить сильна, а недостатньо наполегливі поступово відсіювалися. До останнього року навчання нас стало на 7 осіб менше, ніж під час нашої першої зустрічі. Я вже напевно нікого не здивую тим, що і на своєму потоці я була найменша. Навантаження в університеті були набагато більші, ніж у школі, тому перший семестр я здала не вчасно. Потім же, навчена гірким досвідом, я намагалася уникати боргів.
    З першого курсу і до цього дня я живу в університетському гуртожитку № 9. У цьому є купа плюсів і мінусів. До позитивних сторін можна віднести в першу чергу близькість до навчальних корпусів. Так само, гуртожиток дуже хороша школа життя: я стала набагато самостійніше, відповідальніше і комунікабільніше за час, проведений в ньому. З'явилося багато гарних друзів, яких я дуже люблю і ціную. Ну а до негативних можна віднести дуже вже обмежений простір і вічних гостей, у розмовах з якими непомітно приходить світанок, і як наслідок — неймовірна втома і небажання вранці прокидатися.
     Після отримання диплома бакалавра я вирішила подати документи на магістратуру, де зараз і навчаюсь. Все більше вільного часу приділяю праці над своєю магістерською роботою, керівник якої — професор Фельдман Лев Петрович, а асистент — доцент Михайлова Тетяна Василівна.


Плани на майбутнє

    Найближчою ціллю на майбутнє є успішне закінчення університету. Після чого хотілося б знайти роботу, яка приноситиме мені не тільки грошовий прибуток, але і радість. Швидше за все, в будь-якому колективі я і надалі опинюся найменша, але в професійному сенсі буду прагнути бути вище багатьох. Це допоможе мені впевнено стати на ноги і зайняти гідне місце в сучасному суспільстві. Ну і звичайно, створити міцну, дружну сім'ю, де всі будуть допомагати один одному. Планую мати теплий і затишний будинок в якому будуть звучати тільки веселі голоси і сміх дітей. У цілому, хочу прожити гідне та щасливе життя.