Ярош Ольга Володимирівна

Середній бал за період навчання в університеті: 4,98.
Володіння мовами: російська, українська. B обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою.
Маю навички роботи з наступними додатками: Microsoft Office, STATISTICA, Project Expert 6 Holding, MathCAD, «1С: Предприятие 7.х», «Парус-Предприятие», 3D Max, BP Win 7.0.

     Народилась я 23 жовтня 1988 року у Донецьку, у зв'язку з цим число «23» - моє улюблене. Сталося це в дружній сім'ї фізиків та математиків - як мінімум за освітою, а на мою думку - і за покликанням. Ще в мене є старша сестра Женя.

     Проходило воно чудово і безхмарно, повністю завдяки вже згаданій родині: мамі - Ярош Інзі Георгіївні, татові - Ярошу Володимиру Івановичу, сестрі і двом бабусям та двом дідусям, рівно половина з яких - фізики-математики. І при цьому всі ці фізики і математики - педагоги за освітою і всі, окрім мого тата, викладають. Зовсім не дивно, що в такій сім'ї я швидко зрозуміла радість, яку може дати гарна книга, і задоволення від розмов зі старшими та значно більш розумними людьми. Дуже складно описати весь той затишок і розумну, не надмірну турботу, якою оточили нас з сестрою батьки.
     Я із задоволенням пішла до школи у 6 років, більше завдяки тому, що в ній вже вчилася сестра. І, звичайно, Ковалевській Олені Фоківні, яка стала нашим родинним першим вчителем. Свій шкільний шлях я почала з загальноосвітньої школи № 115, в якій перевага віддавалася вивченню іноземних мов. З першого класу почалося моє знайомство з англійською, на кілька років пізніше - з французькою.
     На початку першого класу до нас на урок прийшли представники школи мистецтв № 4 та запропонували прийти до них вчитися. Сама не знаю як, але з безлічі привабливих музичних інструментів я обрала саме скрипку. Батьки цілий рік перевіряли твердість мого рішення, і в другому класі я почала вчитися грі на скрипці. Тепер прийшла черга розповісти ще про одну чудову людину, яка вклала у мене душу. Це моя вчителька музики - Морозова Ольга Михайлівна. Кожне заняття з нею було для мене радістю, з такою любов'ю вона ставилася до скрипки і своєї професії, що не заразитися нею було неможливо. Сім років навчання в музичній школі залишили слід у моєму житті, я отримала музичний смак і величезне задоволення від гри на такому тонкому інструменті, як скрипка. А Ольга Михайлівна стала для мене еталоном вчителя. Сьогодні вона грає в оркестрі Донецької обласної філармонії.
     У той же час тривало моє навчання у школі. Виділити улюблений предмет мені складно - мені подобалася гармонія між точними, природними та творчими. З часом я зрозуміла, що ця рівновага зникає, і все більше уваги приділяється мовам - тоді я поміняла школу. Це сталося після 8 класу, у 2002 році. Я перейшла до школи № 26, де знайшла нових друзів. Окрім музики, займалася ще танцями: сучасною хореографією, джазом та естрадними танцями (перераховані починаючи з улюблених), а також легкою атлетикою. З того ж часу почалася і безперервна участь в олімпіадах і конкурсах, причому практично з усіх предметів, включаючи роботу на конкурс Малої академії наук України з української літератури.

     Поступово почали з'являтися думки про майбутнє, але явних переваг не було, тільки виключалися деякі варіанти, наприклад, філологія. До 11 класу я для себе визначила, що вищу освіту я буду отримувати у ДонНТУ, і повинна отримати знання в галузі комп'ютерних наук та економіки, тому що професійна діяльність без достатнього рівня кваліфікації в цих науках неможлива. Я вирішила піти на підготовчі курси з математики та інформатики. З математики - щоб упорядкувати свою підготовку, а з інформатики - щоб дізнатися ази програмування і визначити, наскільки мені це цікаво. Тут на мене очікував сюрприз - програмування виявилося дуже захоплюючим. За це треба сказати «Спасибі» моєму викладачеві Дорожку Леоніду Івановичу, який вміє поєднувати серйозне викладання суті з тонким гумором. Там же я познайомилася з Оксаною Кислян, причому ми випадково опинилися в одній групі відразу на двох курсах.
     Тепер вже вибір спеціальності напрошувався сам. Економічна кібернетика об'єднала дві мої переваги: економіку та елементи програмування. Залишалося тільки вступити, і це мені вдалося на рейтингах. Одержуючи у червні 2005 року золоту медаль, я знала, чого прагну далі - диплома бакалавра з економічної кібернетики.

     Влитися до нового колективу виявилося нескладним, бо такий досвід у мене вже був після зміни школи. Допомогла мені у цьому і дружба з Оксаною Кислян, яка зробила той самий вибір спеціальності, що і я. Дуже швидко все стало настільки звичним: лекції, семінари, лабораторні, сесія, що тепер вже важко уявити життя без такої її розміреної та впорядкованої течії. Швидко визначилося коло любимих предметів - усе, що пов'язано з моделюванням економіки.
     Обираючи тему випускної роботи, я враховувала можливість подальшого навчання, тому тема потрібна була бути ємкою та, звичайно, цікавою. Вибір наукового керівника був також простий - хто ж ще може так допомогти розібратися в усьому невідомому і розкласти його на такі прості елементи, які будуть зрозумілі навіть дитині, як не Дмитрієва Ольга Анатоліївна?

     Першим пунктом у списку життєвих планів, звичайно, стоїть отримання диплома магістра. Одночасно з цим - підготовка до вступу в аспірантуру. (Думаю, кожен, хто уважно прочитав мою біографію, мій вибір зрозуміє). І паралельно - продовження підготовки студентів моєї спеціальності до олімпіад. Як бачите, на мене чекають ненудні роки, наповнені новими цілями та справами, знаннями та враженнями.
     Якщо ж говорити про більш далекі плани, то вони включають:
- професійне зростання, яке пішло би на користь рідному університету і його студентам;
- насичене життя поза професією - я продовжую грати на скрипці для душі, танцюю час від часу в усіх освоєних мною стилях і відкриваю для себе нові.
- і, звичайно, родина.