Автобіографія
Середній бал в період навчання у бакалавраті: 4,92
Володіння мовами: українська, англійська, французька на високому рівні.
Навички:
- — Adobe Photoshop, Adobe InDesign, Adobe DreamWeawer, Flash, 3D MAX, CorelDRAW;
- — Microsoft Office (Access, Excel, PowerPoint, Project, Word, Visio);
- — Assembler, Pascal, Visual C, C++ Builder, Visual Basic, Matlab;
- — Visual FoxPro, Microsoft SQL Server, Cache;
- — BPwin, ERwin, Rational Rose;
- — NetCracker, NetSim;
Дитинство
Говорять, що з самого народження володіла замисленим, вивчаючим поглядом. Вже в день свого народження, 17 січня 1988 року, з декількох шарів ковдр і пелюшок за метушнею дорослих уважно спостерігали два чорні ока. Спокійне, не капризне, мовчазне дитя, я не влаштовувала сцен з криками «хочу!», я глибоко і сумно зітхнувши, говорила «А у мене немає велосипеда.» І наступного ж дня все було.
Домосідка, батькова дочка, не любила відлучатися далеко і надовго від батьків. Нудьгувала і плакала в літніх оздоровчих таборах. Чомусь дуже боялася дорослішати. Дитинство здавалося таким ідеальним, безтурботним, теплим і ясним. Але якась дивна, зовсім не дитяча, заклопотаність відвідувала мене підчас думок про доросле життя. Природженим рисам характеру і якостям допомогли розвинутися рідні. Спасибі величезне моїм батькам за вивчення іноземних мов, спорт, рукоділля і безліч інших розвиваючих заходів. Мої мама (Жукова Лариса Анатоліївна) і папа (Жуков Костянтин Вікторович) — освічені, мудрі, цікаві люди. Вони для мене стали чудовими прикладами міцної люблячої пари, справжніх друзів, цікавих співбесідників. Особливе спасибі папі за філософствування вечорами за чашкою чаю і розвитку в мені розсудливості. Спасибі бабусям і дідусям за вихідні на дачі, пиріжки і булочки, і просто за те, що вони є в моїй біографії. Спасибі навіть молодшому брату за досвід сваритися й миритися, за уміння приймати людей такими, які вони є, за той нелегкий шлях, який зазнали наші з ним стосунки.
Школа
Будучи ще дошкільницею, жила зовсім близько до шкільного двору і спортивного майданчика. Але хотілося б розповісти не про турніки і щаблину, з якою управлялася на диво легко для 5-6 літнього дитяти. Згадується шкільний бал, маленьким глядачем якого я була. Краща учениця школи в красивому платті танцювала на майданчику як королева вечора. І так вона мені сподобалася, що я вирішила бути першою, бути кращою, як вона.
У наступному вересні пішла в школу №48. Вчилася добре, любила похвалу, на яку заслужила. За невдачі більше корила себе сама, чим це могли зробити батьки або вчителі. Згодилися в досягненні цілей сильні сторони характеру: завзятість, посидючість, обов'язковість, старанність, кмітливість. Але, як виявилося надалі, не в п'ятірках щастя. Любила колись малювати. (Можливо, і зараз люблю, але не беруся чомусь.) У школі малювала стінгазети, малювала гуашшю — великі, яскраві, барвисті. Це заняття приносило дійсне задоволення.
Примітні шкільні роки пошуком себе в спорті. Ніколи не ставилося за мету зробити спортивну кар'єру. Проте без фізичних навантажень (і моральних розвантажень на додаток) життя не представлялося. Так після занять з папою на турніках в дошкільному віці, я відправилася танцювати в кружок народного танцю при школі. Потім були плавання, хореографія, айкидо, тренажерний зал. І вже ось два роки як я відкрила для себе йогу. На ній і зупинилася.
Закінчила навчання я в ліцеї. Нас, учнів, там було мало на той період, тому час провели затишно, дружно, по-родинному. Там склалися уявлення про майбутню професію і деякі погляди на світ. Улюблений вчитель — вікладач російської мови і літератури — стала добрим другом і наставником, навчила бути психологом в повсякденному житті і любити класичну літературу. В лицеї я дізналася, що таке туризм. Завдяки чудовому викладачеві фізики — Поступаеву А. А. — побачила Крим та Карпати «зсередини». Запевнилася в тому, що краще за гори можуть бути... тільки гори біля моря.
Університет
Філософія і психологія, французька і англійська мови, математика і інформатика, література і спорт — з таким багажем інтересів я вийшла в доросле життя — вступила на спеціальність ІУС кафедри АСУ Донецького національного технічного університету. Куди поступати і на яку спеціальність, вирішилося само собою, інші варіанти не розглядалися, не пам'ятаю навіть, як це відбувалося.
Складно описувати і оцінювати значущість навчання у ВУЗі в своєму житті, будучи ще студентом. Додам через рік-два :)
Із спогадів приходять на згадку думки суботнім ранком в період навчання на 1му курсі про те, що незабаром понеділок, а щопонеділка ми здавали вич. практикум. У всіх по-різному, хтось не повірить і стане сперечатися, але я вчилася старанно, напружено, вкладаючи сили і емоції. Позначаються дитячі устремління, напевно. Хочеться вірити, що зусилля не марні. Ну а в тому, що мрії збуваються, я впевнена.
Я також знаю, що нічого не буває даремно і не шкодую про години, проведені за конспектами або на лекціях. Хто знає, що і коли нам згодиться: будь то фактичні знання й уміння, або просто навики вчитися, працювати з інформацією, сприймати її, швидко обробляти і використовувати, приймати рішення, реагувати на ситуацію. Я вважаю, що навчання в університеті в першу чергу є доброю школою життя.
Плани на майбутнє
Робота, кар'єра, успіх… для чого? Задовольнити амбіції. Сім'я, будинок, діти..? Нормальні потреби нормальної людини. Машина, шуба, діаманти, інші цінності... зовсім дурнощі, якщо дивитися як на глобальні цілі. Добре, коли всі наші бажання, плани і мрії втілюються в життя. Все потрібно і все буде (якщо дійсно потрібно). Такі мої погляди. А на даному етапі свого життя я мрію про подорожі: про Париж і Рим, про Венецію, про Індію. Хочу поглянути якомога більше, взнати багато нового про людей і традиції, про релігії і історії і про багато що інше. Світ такий величезний і різноманітний. Не можна упускати його із виду.
Сьогодні я не лише студентка, але і зажаданий верстальник та веб-дизайнер, захоплена фотографією, поліграфією і комп'ютерним дизайном в цілому. Бути хорошим фахівцем — застава реалізації цілей. У моїх найближчих планах визначитися все ж, чим займатися надалі і рухатися швидко і продуктивно у вибраному напрямі. А вибір нелегкий, оскільки всьому можу навчитися і скрізь досягти успіху. Були б бажання і цілі. Важливо не обманутися в своїх відчуттях і робити те, що дійсно подобається.