Тема: Удосконалення контролю якості товарів народного споживання у взаєминах торгівлі і виробництва.
Автор: Чеботарьов Артем
Цілі і завдання роботи:
- Визначити поняття якості продукції та її показники.
- Вивчити систему управління якістю на підприємстві та необхідність її впровадження на підприємствах України.
- Вивчити систему контролю якості на підприємствах і необхідність відділу технічного контролю на підприємствах будь-якого виду виробництва.
- Дослідити якість товарів народного споживання на українському ринку.
- Визначити існуючі проблеми якості продукції на прилавках українського ринку.
- Знайти шляхи з усунення цих проблем.
Введення
Сьогодні, виходячи на вільний ринок в Україні, товар придбав нову властивість, про яку в умовах державного монополізму було не прийнято говорити. Мова йде про конкурентоспроможність товару, тобто здатності товару конкурувати серед собі подібних. Конкуруючі між собою, фірми прагнуть, як можна повніше задовольнити потреби споживачів і забрати у них як можна більше грошей. Всесвітньо відомі фірми прагнуть отримати максимум грошей споживачів за свій якісний товар, але на ринку є і фірми, які шляхом обману споживачів бажають отримати з покупців гроші за не якісний, а іноді і фальсифікований товар.
Тому проблема багатогранного вивчення властивостей товарів на сучасному етапі формування вільного ринку в Україні, встановлення їх натуральності, виявлення фальсифікаційних товарів є надто актуальною. Незважаючи на те, що в Україні прийнятий закон «Про захист прав споживачів», а в кожній області створені товариства споживачів, фактично індивідуальний споживач залишається один на один в протистоянні з виробниками та підприємцями різного рівня. [1]
Актуальність
Одним з найважливіших чинників зростання ефективності виробництва є поліпшення якості продукції, що випускається або послуг, що надаються. В умовах ринкової конкуренції якість є головним критерієм вибору товару. Адже багатогранне поняття якості є одним з ефективних шляхів виживання і подальшого розвитку в сформованих економічних умовах.
Висока якість продукції і послуг є найвагомішою складовою, що визначає їх конкурентоспроможність. А щоб продукція була конкурентоздатною, необхідна постійна, цілеспрямована, копітка робота товаровиробників щодо підвищення якості, систематично здійснюваний контроль якості, іншими словами можна сказати, що будь-яке підприємство, що бажає зміцнити свої позиції в жорсткій конкуренції та максимізувати свій прибуток, має приділяти більшу увагу процесу управління і контролю якості. Все вищесказане і обумовлює актуальність вивчення теми «контролю якості продукції у взаєминах торгівлі та виробництва» в сучасних умовах.
Якість продукції, показники й оцінка його рівня
Сучасний світовий ринок являє собою арену жорсткої боротьби постачальників продукції, які використовують різні методи і засоби для придушення конкурентів і забезпечення собі додаткових переваг. Головним у цій боротьбі є посилення ролі технічного рівня і якості продукції, що випускається, найбільш повно відповідає потребам конкретних споживачів. Досліджуючи товар, покупець порівнює, «зважує» його конкретні властивості, вираженні у фізичних, електричних, хімічних та інших одиницях, з конкретними показниками своєї потреби, що мають певні межі. У цьому випадку слід говорити про наявність якісних показників продукції, що визначають потреби покупця.
Якість продукції відповідно до Міжнародного стандарту ІСО 9000:2005 - це сукупність властивостей і характеристик продукції або послуги, які надають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.
Показник якості продукції - це кількісна оцінка одного або декількох властивостей продукції. Основні показники якості продукції відображені в стандартах (міжнародних, національних, галузевих) підприємств і технічних умовах.
Для оцінки якості продукції використовується система показників-лий, яка включає наступні групи.
- Узагальнюючі, що характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випусці, сортність (марочні) продукції (у легкій, цементній галузях промисловості), економічний ефект і додаткові витрати, пов'язані з поліпшенням якості.
- Комплексні, що характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, пов'язані з розробкою, виробництвом і експлуатацією.
- Поодинокі, що характеризують одну із властивостей продукції. Вони підрозділяються на показники:
- Призначення;
- Надійності та довговічності;
- Технологічності вироби;
- Ергонометричні;
- Естетичні;
- Стандартизації та уніфікації;
- Патентно-правові;
- Транспортабельності;
- Економічні;
Технічний рівень продукції - система показників, що характеризують якісні властивості вироби та їх відповідність кращим світовим зразкам.
Оцінка технічного рівня продукції повинна вестися на протязі усього життєвого циклу виробу: дослідження і конструкціювання (проектування), виробництво, обіг і реалізація, експлуатації і споживання. [2]
Система управління якістю продукції
Робота із забезпечення якості продукції здійснюється в рамках діючої на підприємстві системи якості. У блешні-шаруватих випадків при укладанні зовнішньоекономічних контрактів оговорюються вимоги наявності і документованого оформлення положень системи якості у постачальника, а також право її контро-ля в будь-який час споживачем або третьою стороною.
Наявність у постачальника сертифікаційної системи якості, основаної на застосуванні міжнародних стандартів, - запорука забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу товару і успіху в конкурентній боротьбі.
- — маркетинг і вивчення ринку;
- — проектування і розробка продукції;
- — планування та розробка процесів;
- — закупівлі;
- — виробництво або надання послуг;
- — перевірка;
- — упаковка і зберігання;
- — реалізація і розподіл;
- — установка і введення в експлуатацію;
- — технічна допомога і обслуговування;
- — післяпродажна діяльність;
- — тилізація або переробка в кінці останнього терміну служби.
Рис.1-Типові етапи життєвого циклу продукції. (Анімація. Кадрів: 7. Повторенням: не обмежена. Розмір: 24,8 кб. Для створення анімації використовувалася: Photoshop)
Система якості являє собою сукупність організаційної структури, відповідальності, методів, процесів і ресурсів, що забезпечують проведення певної політики в області якості. Вона розробляється з урахуванням орієнтації на споживача, конкретного продукту, охоплення всіх стадій життєвого циклу продукції (принцип «петлі якості», рис 1), поєднання забезпечення управління і поліпшення якості, попередження проблем.
Система якості повинна:
- - забезпечувати управління якістю на всіх етапах життєвого з'явилась продукції;
- - забезпечувати участь в управлінні якістю всіх працівників підприємства;
- - встановлювати відповідальність на всіх етапах управління;
- - забезпечувати безперервність діяльності за якістю з діяльності зниження витрат;
- - забезпечувати проведення профілактичних перевірок з попередженням невідповідностей і дефектів;
- - забезпечувати обов'язковість виявлення дефектів і перешкодувати їх допуску у виробництво і до споживача;
- - встановлювати порядок проведення періодичних перевірок, аналізу та вдосконалення Системи;
- - встановлювати і забезпечувати порядок документального оформлення всіх процедур системи.
Управління якістю продукції - це встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві, обігу або експлуатації або споживанні шляхом систематичного контролю якості і цілеспрямованого впливу на умови і фактори, що впливають на якість продукції. [2]
Організація технічного контролю на підприємстві
Якість продукції багато в чому залежить від зусиль у виробничі середовищі - на її підвищення повинна бути націлена вся виробничих система.
Одним з елементів системи управління якістю є організація технічного контролю на підприємстві.
Під технічним контролем розуміється перевірка дотримання вимог, що пред'являються до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, і всіх виробничих умов, що забезпечують його.
Основним завданням технічного контролю є забезпечення випуску високоякісної і комплектної продукції, відповідність-нього стандартам і технічним умовам.
Технічний контроль за якістю продукції виробляється па підприємствах централізовано, через відділ технічного контролю (ВТК) - самостійний структурний підрозділ.
Начальник ВТК безпосередньо підпорядковується директору підприємства, а його працівники - лише начальнику.
Апарат ВТК складається з бюро, груп чи виконавців (в Залежно від розмірів підприємства): технічної приймання матеріалів, напівфабрикатів і виробів, що надходять від постачальників; цехового контролю (ВТК цеху); контролю знарядь виробництва; випробування і здачі готової продукції; з обліку та аналізу браку.
У функції ВТК входять:
- контроль вступників па підприємство з боку сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива;
- контроль стану обладнання і технічного оснащення;
- контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції; контроль якості продукції; попереджування, виявлення та облік браку: встановлення причин браку;
- розробка заходів щодо усунення браку, рекламацій і поліпшенню якості продукції. [2]
Контроль якості продукції в торговельній сфері
Контроль якості традиційно починається ще на заводі виробника. Великі постачальники проходять зовнішній аудит, під час якого підприємство оцінюється на предмет відповідності продукції заявленому якості. Коли починається робота з абсолютно новим постачальником, а не просто вводиться нова позиція, аудит проводиться ще до першої поставки.
Основні моменти, які перевіряються під час аудиту виробництва:
- - Контроль сировини, яка використовується для виробництва продукції;
- - Відповідність технології на виробництві міжнародним і національним стандартам;
- - Контроль дотримання температурних режимів та інших вимог до зберігання продукції до вивозу з заводу.
Нарешті, не в останню чергу дивляться на те, як виробник працює з рекламаціями, тобто наскільки вона здатна швидко виявити проблемні моменти, оперативно вжити заходів щодо їх усунення і надалі вдосконалювати систему менеджменту якості
Наступний крок контролю якості продукції - організована система внутрішньої логістики групи. Вся продукція надходить у магазини через розподільчі центри або за допомогою прямих поставок безпосередньо в магазин. Кожен склад формату «крос-докер» має свій температурний режим, необхідний для окремих груп продуктів: стелажний, заморожених і охолоджених продуктів, охолодженої свіжої риби і для свіжої групи овочів та фруктів.
Як тільки машина з продукцією прибуває на склад, здійснюється приймання товару за якістю і за кількістю. Розроблено ряд вимог, яким доставлена продукція повинна відповідати:
- наявність всієї необхідної документації;
- правильна маркування;
- цілісність упаковки товару;
- відповідність термінів виробництва продукції на загальній і одиничною упаковці дат, які вказані в документах;
- дотримання потрібного температурного режиму при доставці товару.
У всіх виробників в договорах ретельно прописані всі ці вимоги, а крім того, працівники департаменту якості регулярно надсилають пам'ятки про параметри якості продукції. [3]
Проблеми якості товарів народного споживання на ринку України
Проблема №1. Пом'якшення вимог законодавчої бази.
Постановою Кабінету Міністрів з 1 червня 2010 Управлінню захисту прав споживачів заборонено накладати штрафні санкції на виробників неякісної продукції. У кінці документа вказується: привести законодавство у відповідність протягом місяця.
Дана постанова Кабміну вигідно підприємствам-виробникам. Але ніяк не споживачам, у яких тепер з'явиться значно більше шансів отруїтися.
Проблема №2.На лабораторні дослідження грошей немає.
Виявлення неякісних товарів в супермаркетах проводиться шляхом органолептичної експертизи. При цьому оцінюється зовнішній вигляд, форма, смак, колір, запах товару.
Лабораторій, які могли б робити таку експертизу, в Україні достатньо. Тільки держава не виділяє на це гроші.
«Раніше ми брали аналізи за рахунок господарюючого суб'єкта - платив магазин. Наприкінці 2007 року внесли поправку до закону, відповідно до якої всі дослідження повинні проводитися за рахунок державних коштів. [4]
На черговій сесії обл. ради повинні були прийняти рішення про виділення грошей на лабораторію, яка б працювала при обл. раді і займалася дослідженнями продуктів харчування, у тому числі і на ГМО. Однак це питання сесією не розглядалося.
Проблема №3. Продати «за всяку ціну»
Дуже часто в супермаркетах виправляють дату виготовлення продукції, якщо термін реалізації вже закінчився. Тому варто звертати увагу на те, що дата повинна бути обов'язково пробитий або нанесена фарбою. Краще не купувати ковбасні вироби з прикріпленим стікером, який можна легко поміняти.
Проблема №4. Тепер українським і зарубіжним виробникам продуктів харчування не потрібно отримувати сертифікат якості, щоб постачати свій товар у магазини.
Багато експертів вважають, що незабаром на наших прилавках може з'явитися ще більше низькоякісної ковбаси, сиру і консерв.
Після ейфорії, яка виникла у зв'язку з вступом нашої країни до Світової організації торгівлі (СОТ), поступово наступає протверезіння. Адже, намагаючись прорватися до СОТ, наші політики і чиновники йшли на будь-які поступки, часом даючи обіцянки, виконання яких навряд чи піде на користь жителям країни. Одним з цих обіцянок стало скасування обов'язкової сертифікації цілого ряду продуктів харчування.
23 грудня 2009 Кабінет міністрів скасував наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації" від 1 лютого 2005 року щодо обов'язкової сертифікації 17 груп харчових продуктів, зокрема, чаю, кави , шоколадних цукерок, рослинного масла, маргарину, твердих сирів, вершкового масла, консервів, ковбас напівкопчених та інших. Щоправда, у списку товарів, які повинні бути сертифіковані, залишаються алкогольні напої та продукти харчування для дітей. Зважитися на такий крок урядовців змусив Світовий банк. Однією з умов виділення Україні чергового кредиту в розмірі 500 мільйонів доларів стала саме скасування обов'язкової сертифікації вищевказаних продуктів.
Багато експертів вважають, що таке рішення може вдарити по споживачах. Не виключено, що на наших прилавках з'явиться більше низькоякісних ковбас, сирів, консервів та інших продуктів. Причому не тільки вітчизняних, а й імпортних.
На жаль, на цьому перелік існуючих проблем якості товарів, що надаються споживачеві, не закінчується. Його можна перераховувати безкінченно.
Шляхи щодо усунення проблем якості товарів на українському ринку.
- Перегляд та удосконалення нормативної бази країни
- Посилення покарань за недотримання відповідностей з нормативною базою
- Технічне переоснащення лабораторій.
- Підготовка висококваліфікованих фахівців в області якості.
- Допомога з боку державних органів.
Важливе зауваження:
При написанні даного автореферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2010 р. У своїй магістерській роботі я спробую найширша представити накопичені проблеми якості продукції на вітчизняному ринку і запропонувати шляхи щодо їх усунення.
Література
