| RUS | UKR | ENG | ДонНТУ | Портал магістрів |
 |
Магістр ДонНТУ
Навчально-науковий інститут: «Вища школа економіки та менеджменту» (ІЕМ) Факультет: менеджменту (М) Кафедра: управління персоналом і економіка праці (УПЕП) Спеціальність: управління персоналом і економіка праці (УПЕП) Тема кваліфікаційної роботи магістра: Науковий керівник: к.е.н., доцент кафедри УПЕП |
| Автореферат |
|
Коротке резюме Дата народження: 7 жовтня 1988 року. Середній бал у період навчання у бакалавраті: 4,94. Володіння мовами: російська, українська, англійська (зі словником). Ділові якості: високий рівень самоорганізації, відповідальність, організаторські здібності, ініціативність, пунктуальність, швидко приймаю рішення, уміння і бажання працювати в команді, знання ділового етикету. Особисті якості: ініціативна, комунікабельна,
уважна, креативна, цілеспрямована. Захоплення: читання книг (улюблений автор Ден Браун); відвідування кінотеатрів, драматичного театру, спілкування з друзями та відпочинок на природі. Особисті данні: громадянка України, незаміжня. |
| Дитинство | Шкільні роки | Університет | Планы на майбутнє |
|
Я, Калошина Юлія Олександрівна, народилася 7 жовтня 1988 року в чудовому морському місті Маріуполь (у той час Жданов). Мої батьки, Калошин Олександр Дмитрович і Галина Вікторівна, з нетерпінням чекали народження дівчинки, ім'я якої придумали задовго до появи на світ. Мій старший брат Калошин Андрій також був радий поповненню в сім'ї, хоча сподівався на маленького братика. Звичайно, не буду вас обманювати, були у нас моменти, коли він вів себе зі мною саме як з молодшим братом: вчив битися, кататись на мотоциклі й таке інше... Тому завдяки брату я почала осягати життєві мудрості ще з раннього дитинства... Мама з дитинства намагалася навчити мене всьому, що знала сама і саме тому вона назавжди залишиться для мене еталоном жіночої мудрості й ласки... Дитинство проходило в оточенні тепла й турботи. У дитячий садок «Юний моряк» пішла досить рано (в 1,5 роки). У віці приблизно двох років я вже почала тягнутися до більш серйозних знань: самостійно брала шкільний ранець брата і відправлялася до школи, навіть незважаючи на те, що це міг бути й вихідний день. Звичайно, як кожна дівчинка любила красуватися перед дзеркалом і танцювати... Моїм коронним танцем була ламбада: пам'ятаю, як я ставила в центрі кімнати стілець, залазила на нього і розважала своїми танцями гостей. Невже було і таке? Зараз, я впевнина, вже так би не зробила... Завершуючи мій екскурс в дитинство, в пам'яті у мене залишилися тільки яскраві враження, дзвінкий сміх і багато пригод. Школа... Моя улюблена Маріупольська загальноосвітня школа № 15... Як багато для мене звучить в цьому слові: тут і перший дзвінок, і перша п'ятірка, і перші справжні друзі, з якими я до сих пір йду по життю. Мені пощастило і мені зустрілося багато гарних вчителів. Також у тому ж 1995 році я пішла в Маріупольську музичну школу № 1. Музика... Фортепіано... Я могла проводити за ним години безперервно і вставати з-за нього задоволеною і як після відпочинку. Думаю, саме в музичній школі я навчилася бути уважною і зосередженої в потрібні моменти, адже без цього там нікуди... Коли я стала випускником вузу, хочу зазначити, що мені завжди щастило з вчителями та викладачами протягом усього навчального періоду, як в школі, так і в університеті. Всі мої педагоги не тільки професіонали своєї предметної області, а й унікальні люди, кожен з яких прививає студентам щось своє. У шкільні роки, хочу віддати окрему шану нашому директору – Понаморчук Таїсії Василівні, яку я вважаю не тільки кваліфікованим вчителем, а й чудовим керівником. Висловлюю величезну подяку всім вчителям школи №15 без винятку. Завдяки Бабченко Ірині Володимирівні я не вважала математику нудним світом чисел, я бачила потужну базу знань, без якої неможливо вирішити жодну з задач дійсності, вивчати яку, до речі, було дуже цікаво. Видатна людина Яценко Валентина Василівна вчила мене грамоті російської мови і глибині російської літератури, й ділилася багатим життєвим досвідом. Відвідування її уроків завжди було цікавим і корисним, тим більше, що вони були чимось більшим, ніж просто шкільний урок. Ємельянова Лідія Петрівна – вчитель української мови та літератури привила в мені щиру любов до своєї країни та рідної мови, мови Шевченко та Котляревського. Завдяки своїм вчителям я не відчувала труднощів у подальшому вивченні науки у вищій школі. Дякую Вам, рідні мої, саме Вам в першу чергу я зобов'язана тим, що досягла зараз. Трохи подорослішав, я почала активно брати участь у веселих конкурсах «А ну-ка, девушки», «Міс школа». Саме там мені вдалося побувати і принцесою на світському балу, і чарівною Дездемоною і звичайно ж суворою вчителькою... Але й по-іншому бути просто не могло, адже я завжди була старостою класу, представником від учнів в раді шкільного самоврядування, тому саме в школі почали проявлятися мої лідерські здібності, комунікабельність, ініціативність, креативність, відповідальність за тих, що оточують і прагнення до позитивного кінцевого результату. Але ні веселе шкільне життя, ні заняття музикою не перешкодили мені бути старанною і відповідальною ученицею, і кожен навчальний рік для мене закінчувався з похвальним листом за відмінні успіхи у навчанні. І ось він той довгоочікуваний вечір... Вже пройшли хвилюючі випускні іспити, отримана золота медаль за відмінні успіхи у навчанні, а в душі вирує фонтан з почуття радості й хвилювання, трохи смутку і страх перед невідомістю майбутнього... Адже після десяти років школи так важко повірити, що скоро все буде зовсім по-іншому! А ось при виборі університету і почалася дилема... Справа в тому, що я спочатку вирішила спробувати свої сили у маріупольських вузах і мені пощастило: з трьох університетів я вступила в усі три... Але мені було цього «мало» і я вирішила: а чому б не перевірити свої знання в іншому вузі і мій вибір був зроблений звичайно ж у бік Донецького національного технічного університету. Адже це вуз з вісімдесятирічної історією і високою престижністю в Україні та за її межами. Але, чесно кажучи, я зовсім не сподівалася. І ось, несподівано мені приходить повідомлення про те, що я зарахована в ряди студентів ДПІ! Я була щаслива! Але батьки звичайно ж не хотіли відпускати доньку в чуже зовсім незнайоме місто. Моя наполегливість взяла гору: мені хотілося повноцінного студентського життя і в тому числі веселих спогадів про студентський гуртожиток... І ось я тут... Одна, без знайомих і друзів. Зізнаюся, було дуже важко, але саме завдяки цьому я стала самостійною і відповідальною особистістю. І тим більше наша дружна група УПЕП-05а подарувала мені справжніх друзів і гарних знайомих. Тому перший курс пройшов швидко і весело. Та й тим більше сама спеціальність «Управління персоналом і економіка праці» мені здавалася цікавою і дуже перспективною. Тому було прагнення і бажання досягти успіхів, що я думаю, і виконала на «Ура»! За п'ять років наша група стала дружною і веселою компанією, ми часто ходили відпочивати на природу, відвідували кінотеатри та вечірні клуби, щороку брали участь у Дні кафедри «УПЕП», так що про групу і студентські роки в пам'яті залишається тільки позитив. Як і в школі, я стала лідером в групі і протягом п'яти років була старостою групи. Завдяки професіоналізму наших викладачів процес навчання пройшов легко і цікаво. Особливо хотілося б відзначити таких викладачів як Усачьова Галина Михайлівна, Євсєєва Олена Геннадіївна, завідувач кафедрою УПЕП Швець Ірина Борисівна і звичайно ж мого наукового керівника Захарову Оксану Володимирівну. Але звичайно це не повний перелік викладачів... Просто хотілося б сказати величезне дякую всім викладачам вузу, з якими мені довелося зустрітися. Кожен з Вас дав мені основу, старт для подальшого професійного та особистісного розвитку! Головний мотив при вступі до магістратури – прагнення стати фахівцем з великої літери, висококваліфікованою і всебічно розвиненою особистістю. Ось тому я стала магістром спеціальності «Управління персоналом і економіка праці». Та ще мені пощастило і з науковим керівником – доцентом кафедри УПЕП Захаровою Оксаною Володимирівною. Вона чуйний, добрий, а головне висококласний спеціаліст. Разом з нею ми довго думали над темою магістерської роботи і я вирішила, що потрібно все таки зрозуміти та оцінити ефективність витрат на персонал, чи варто це взагалі робити і як часто... У найближчих планах, звичайно ж, знайти гідну й цікаву роботу зі спеціальності, яка дозволить мені проявити себе як творчу особистість, яка знає свою роботу та отримувати моральне і матеріальне задоволення. Безумовно, для мене, як для кожної жінки, важливо родинне тепло і затишок. Тому хочеться створити сім'ю, мати двох дітей: хлопчика і дівчинку, і радіти їхнім успіхам. Через п'ять років сподіваюся стати досвідченим менеджером по персоналу в якій-небудь великій компанії, можливо за кордоном. Через 10 років сподіваюсь стати власником або генеральним керівником сімейного підприємства. Буду успішною бізнесвумен і чудовою матір'ю... Головна мета на майбутнє – успішна кар'єра і яскраве веселе життя, щоб не було прикро за безцінне прожиті роки! | |||
| Автореферат |
| ДонНТУ | Портал магістрів |