Сьомик Марія Сергіївна

Автореферат по теме: «Инновационная деятельность предприятия»

ВСТУП

Актуальність теми. Реалії сучасного розвитку економіки доводять, що основними чинниками розвитку є інновації – високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, нова мотивація підприємницької діяльності, а також можливість забезпечити високі показники економічного росту. Саме інновації забезпечують економічну стійкість мікро- і макросистем, їх конкурентоспроможність, надають можливість підвищити експортний потенціал, розв'язати певні економічні, екологічні, соціальні проблеми.

Проблеми визначення і дослідження інновації та інноваційних процесів, а також економічної оцінки інноваційних рішень були і залишаються дискусійними, що знаходять відображення у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Однак, багато питань теоретичного і методичного характеру щодо комплексного дослідження проблем управління та оцінки ефективністю інноваційної діяльності потребують поглибленої розробки.

В Україні поки що не існує комплексного підходу стосовно дослідження проблеми оцінки інноваційної діяльності. В роботах, як правило, розглядаються загальні проблеми інноваційної діяльності, а при оцінці капіталовкладень (інвестицій) не враховують ступінь інноваційності розробок та потреби у них споживачів. Тому особливого значення в сучасних умовах господарювання набуває вивчення, аналіз (з погляду можливої адаптації до української економіки) чинних зарубіжних теорій та практики в оцінюванні інноваційних рішень, а також уточнення і визначення деяких категорій інноваційної сфери.

Проблемам управління інноваційною діяльністю присвячено багато робіт, в яких досліджено зміст, чинники, напрями, стратегії і методи забезпечення організації інноваційної діяльності, визначено її вплив на розвиток держави і регіонів, окремих галузей і підприємств. Провідними українськими дослідниками напрямів інноваційного розвитку економіки є О.І.Амоша, І.О.Александров, С.С.Аптекар, В.М.Геєць, М.І.Долішній, В.І.Ландик, М.М. Лепа, О.В. Савчук, М.Г.Чумаченко, В.М.Хобта, О.Ю.Попова,С.І.Кравченко та ін.

Проте залишаються недостатньо розробленими питання управління інноваційною діяльністю в контексті дослідження механізму управління ефективністю інноваційних рішень підприємств, що поєднує їх функціональні сфери, зокрема маркетинг, виробництво, організаційну структуру. Обмеженість інвестиційних ресурсів підприємств на тлі високої ризиковості інноваційної діяльності посилює актуальність питань управління ефективністю інноваційних рішень.

Принциповим є оцінювання ефективності за кожним з інноваційних рішень і вибір таких проектів, що дозволяє найбільш повно у комплексі задіяти власні ресурси підприємства та забезпечити скорочення термінів упровадження зі збереженням або зростанням запланованої прибутковості.

Таким чином, актуальність теми визначається дослідженням передумов, напрямків та розробкою організаційно-економічного механізму управління ефективністю інноваційніх рішень підприємства.

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є узагальнення і розвиток науково-методологічних основ, розробка інструментарію та практичних рекомендацій щодо механізму управління ефективністю інноваційних рішень.

Для досягнення поставленої мети поставлено і вирішено комплекс теоретичних, науково-методологічних і практичних завдань:

- проаналізувати поняття "інновації" використовуючи традиційні теоретичні (фундаментальні) підходи і нові прикладні точки зору з цього питання;

- виявити оптимальні класифікаційні ознаки інноваційних рішень, які є найбільш необхідними при аналізі ефективності інноваційного проекту;

- розробити механізм оцінки ефективності інноваційного рішення;

- провести аналіз стану інноваційної діяльності досліджуваного підприємства;

- визначити засоби стимулювання інноваційної активності досліджуваного підприємства;

- розробити методи підвищення ефективності інноваційних рішень досліджуваного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес оцінки ефективності інноваційних рішень, які плануються і здійснюються на промислових підприємствах України.

Предметом дослідження в магістерській роботі є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти управління ефективністю інноваційних рішень.

Наукова цінність магістерської роботи полягає в теоретичном обґрунтуванні організаційно-економічних механізмів управління ефективністю та напрямів підвищення ефективності інноваційних рішень на промислових підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в магістерській роботі, спрямовані на створення умов ефективного функціонування промислових підприємств шляхом вдосконалення організаційно-економічного механізму управління ефективністю інноваційних рішень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми магістерської роботи, визначена мета, об'єкт, предмет і методологічні основи дослідження, сформульовано завдання. Відображено наукову цінність й практичне значення отриманих результатів і висновків.

У першому розділі – “ Теоретичні основи ефективного управління інноваційними рішеннями ” - розглянуто систему категорій та понять, пов’язаних управлінням інноваційною діяльністю; визначено поняття “інноваційне рішення ”, проаналізовано та обґрунтовано необхідність введення нових класифікаційних ознак інноваційних рішень; запропоновано нову класифікаційну схему інноваційних рішень; розкрито сутність управління економічною ефективністю інноваційних рішень, розкрито сутність оцінки економічної ефективності інноваційних рішень як основної складової управління, визначена сутність механізму управління ефективністю інноваційних рішень.

Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких інноваційних рішень, які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції, досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності. Особливості прийняття рішень в управлінні інноваціями залежать від ступеня невизначеності досягнення бажаних результатів, передбачених кінцевою і проміжною цілями інноваційного процесу. Кожному етапові інноваційного процесу притаманні своя конкретна мета і ситуація під час її досягнення, що потребує адекватних рішень у процесі управління. В одній ситуації інноваційні рішення спрямовані на зменшення комерційного ризику інвесторів, в іншій — на подолання впливу численних змін конструкторської документації при виготовленні дослідних зразків нових виробів. Досягнення кінцевої мети потребує рішень щодо зменшення не тільки загальних витрат, а й прискорення в часі виходу на ринок з новим товаром. Тому під час прийняття інноваційних рішень важливим є цілісне уявлення про всі без винятку роботи, що виконуються в межах інноваційної діяльності.

Особливу увагу в магістерській роботі зосереджено на оцінці ефективності впровадження інновацій, оскільки саме оцінка економічної ефективності впровадження інновацій є основою управління ефективністю інноваційних рішень.

Природно, виникає питання про ступінь новизни й відповідності подібних рекомендацій реальним економічним умовам і можливості їхнього використання для оцінки інноваційних рішень. Тому необхідно переглянути не тільки методики оцінки інноваційних рішень, але й теоретичну основу розвитку інноваційного процесу для того, щоб розробити більш досконалий метод оцінки ефективності інноваційних рішень, таким чином, оптимізувати процес управління інноваційною діяльністю.

У другому розділі – “Аналіз та оцінка інноваційних рішень на промисловому підприємстві” - проведено аналіз основних принципів оцінки ефективності інноваційних рішень; уточнено аспекти комплексної оцінки ефективності інноваційних рішень; визначено та досліджено взаємозв’язок між методами оцінки економічної ефективності інноваційних рішень та теорією довгих хвиль М. Кондратьєва; проаналізовано методи визначення часу тривалості життєвого циклу проекту.

В економіці існують різні види показників, що характеризують процеси господарської діяльності, які умовно можуть бути поділені на три великі групи: народногосподарську, комерційну й бюджетну. Але, проаналізувавши таку класифікацію оціночних показників інноваційних рішень можна зробити висновок, що вона є умовною, оскільки головним критерієм оцінки інноваційного рішення є його ефективність.

Проте питання ефекту необхідно розглядати, наголошуючи на комплексній оцінці науково-технічного, соціального й економічного ефектів. Підсумовувати окремі складники цього ефекту або встановлювати співвідношення між ними є неправомірним, оскільки ці ефекти різноякісні, проте взаємозалежні. Вони характеризують результат інноваційного рішення окремо або разом, але завжди тільки за властивими їм критеріями й показниками.

Ефективність — це відносна величина, яка може вимірюватися такими показниками: індекс рентабельності інновацій; облікова норма рентабельності; внутрішня норма рентабельності; ефективність використання власного і запозиченого капіталу; бюджетна ефективність тощо.

На сучасному етапі ми маємо справу з соціально орієнтованою економікою, тому підхід до визначення ефективності рішень щодо науково-технічних нововведень (інновацій) перш за все повинен здійснюватися через призму трьох головних етапів. Алгоритм визначення ефективності інноваційних рішень наступний:

1. Проведення ранжирування цілей розробки експертним методом. До вищого рангу відносять соціальні цілі і вимоги екологічної безпеки, до нижчого - максимізацію економічної ефективності.

2. Перевірка можливих варіантів технічних нововведень функціонального призначення на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, які зафіксовані в державних (міжнародних) стандартах, що діють.

3. Порівняння і вибору найкращого варіанту. Найкращі з допустимих визначаються по економічному критерію.

Рис.1. Алгоритм визначення ефективності інноваційного рішення (анімація: об'єм - 72 932 байт; розмір - 794х559; 9 кадрів; затримка між кадрами - 1с; затримка між останнім та попереднім кадрами - 5с; кількість циклів повторення - 0)

Багато моделей для визначення ефективності інноваційних рішень, по суті, є статичними. Вони розглядають інноваційне рішення як втручання, яке спричиняє за собою визначені, незмінні на всьому протязі її існування витрати і прибутки. Економічний ефект - єдиний узагальнювальний показник економічної ефективності будь-якої групи інноваційних рішень. Він характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних результатів над сумарною витратою ресурсів за розрахунковий період.

У роботі висвітлено проблему визначення і дослідження інновації та інноваційних процесів, а також економічної оцінки інноваційних рішень. Запропоновано алгоритм визначення ефективності інноваційних рішень, що надає можливість аналізувати і контролювати показники ефективності інноваційної діяльності та впливати на підготовку й ухвалення рішень у процесі управління нею, що є визначальним при обґрунтуванні вибору інноваційного рішення.

У третьому розділі – “Оптимізація механізму управління економічною ефективністю інноваційних рішень на різних стадіях його розробки на промисловому підприємстві” - запропоновано спосіб оптимізації управління економічною ефективністю інноваційних рішень за рахунок вдосконалення методів їх оцінки на кожній стадії розробки проекту; розроблено методичні рекомендації щодо використання матриці БКГ; впроваджено в дію коригувальний показник „коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора”.

Аналіз існуючих методів оцінки економічної ефективності дозволив зробити висновок про те, що доцільно проводити оцінку інноваційного рішення за його стадіями: передінвестиційною, інвестиційною, експлуатаційною. При цьому кожній з них відповідають свої методи. Це, з одного боку, спрощує й систематизує процес управління ефективністю, а з іншого боку, це охоплює всі фази життєвого циклу інноваційного рішення. На передінвестиційній стадії інноваційного рішення важливим є проведення маркетингових досліджень з метою визначення стратегії організації. Метод, що використовується найчастіше - побудова матриці БКГ (Бостонської консалтингової групи), в її класичному виді неможливо застосовувати для підприємств України з таких причин: більшість українських підприємців мають традиційну лінійно-функціональну систему управління, тому окремі напрямки діяльності оцінюються за порівняльною економічною ефективністю; відсутність достовірної ринкової інформації робить систему координат БКГ доступною лише на якісному рівні. Для сучасного стану економіки України з величезним 50% - тіньовим сектором одержання цієї інформації практично неможливе, а дослідження власними силами вимагає додаткових ресурсних витрат; методика поділу на базові квадранти неприйнятна, тому що “низький” і “високий” параметри не мають чітких числових обмежень.

Тому в роботі запропоновано використовувати модифіковану матрицю БКГ.

ВИСНОВКИ

У дипломному дослідженні наведено підходи до методів оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, що має пряме відношення до управління інноваційними процесами на рівні підприємства. На підставі проведених досліджень розроблено комплекс заходів, які дають змогу проводити аналіз інноваційних проектів, сприяючи їхній реалізації й поліпшенню інноваційного клімату в країні.

Основні наукові й практичні результати надано в наступних висновках:

Класифікаційні ознаки й схеми, що використовуються в цей час в економіці, не повною мірою відображають сутність інновацій та інноваційного процесу, тому їх необхідно переглянути. Розроблено нову класифікаційну схему, в основу якої покладено дію інноваційного мультиплікатора. Це дало можливість виявити взаємозв'язок теорії циклічного розвитку економіки з оцінкою ефективності інноваційного проекту. У результаті було аргументовано необхідність вибору методу оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з урахуванням теорії циклічного розвитку економіки, розробленої М.Д. Кондратьєвим;

Обґрунтовано доцільність використання комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів та проаналізовано такі наступні показники оцінки інноваційних проектів: абсолютні, відносні, які бувають статичними й динамічними. Підсумком проведеного дослідження стала пропозиція автора щодо можливості застосування статичних і динамічних показників на стадіях депресії, спаду й підйому.

З метою аргументації вищезазначеної пропозиції була проаналізована логіка поворотних точок в економіці, внаслідок цього: подальшого розвитку набуло питання про динаміку інвестицій, пов'язаних із принципово новими технічними напрямками; зроблено висновок про те, що динаміка інвестицій нерозривно пов'язана з рухом загальної норми прибутку, яка визначена основним критерієм при оцінці ефективності інноваційних проектів; обґрунтовано доцільність проведення оцінки інноваційного проекту за його стадіями: передінвестиційною, інвестиційною, експлуатаційною.

Розроблено методичні рекомендації щодо проведення маркетингового аналізу на передінвестиційній стадії інноваційного проекту й набуло подальшого розвитку спосіб застосування вдосконаленої матриці БКГ.

Інвестиційна стадія передбачає фінансову оцінку. З цією метою проведено аналіз кожного методу оцінки з урахуванням фаз економічного розвитку. Аналіз статичних методів показав, що вони зовсім незастосовні на фазі депресії або зросту, оскільки їхній часовий лаг носить довгостроковий характер, у той час як статичні методи застосовуються для оцінки короткострокових проектів. Вони можуть бути рекомендовані для застосування на ранніх стадіях експертизи інноваційних проектів, а також для проектів, що мають відносно короткий інвестиційний період.

Удосконалено методичні рекомендації з використання динамічних методів оцінки інноваційних проектів. Був розроблений і запропонований до застосування коригувальний показник - коефіцієнт дії інноваційного мультиплікатора, що характеризує співвідношення між базисними й поліпшуючими інноваціями. Коефіцієнт впливу інноваційного мультиплікатора впливає не меншою мірою, ніж відсоток інфляції на норматив дисконтування й NPV. Це обумовлено тим, що запропонований нами коефіцієнт, так само як і інфляція, коливається залежно від фази економічного розвитку. Його застосування дає змогу більш вірогідно визначати економічну ефективність інноваційного проекту на стадіях економічного розвитку (спаду, підйому, депресії).

Перечень джерел

Закон України "Про інноваційну діяльність" (ст. 16) від 4 липня 2002 року № 40-IV Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посіб. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. – 278 с.

«Криза руйнує інноваційний розвиток в Україні» Статья: «Криза руйнує інноваційний розвиток в Україні» Автор: Кузнецов К. Газета «Економічна правда».

Моисеева Н. К., Анискин Ю. П. «Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление: том 1», — М.: Внешторгиздат, 1993.-350 c.

Хмель Ф.І. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища шк., 1995. — 351 с. А.В. Батаршева, А.О. Лукьянова. Психология управления персоналом:Пособие для специалистов, работающих с персоналом .–М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 624 с

Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Організація праці менеджера:Навч. посібник для студ. економ. вузів. – К.: Кондор, 2003. – 414 с Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с

Робертсон Т., Гатиньон Г. Новая технология и организационные структуры: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1990. — 269 с.

Нововведение в процессе производства / Г.Л. Таукач, А.П. Галена, Н.А. Лифинцев и др.; Под общ. ред. Г.Л.Таукача, А.П.Галена. — К.: Техника, 1990. — 234 с.

Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент / За ред.. В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

Лисенко Л. А. Підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства. // Науково-технічний збірник. – 2007. – № 78. – С. 97 – 98.

Чулок А. А. Аналіз показателей эффективности инноваций на микро-и макроуровне //Инновации – 2004. – №5 (72). – С. 29.

Хавренек П., Берем В. Руководство по оценке эффективности инвестиций. — М.: АОЗТ Интерэксперт «Инфра-М», 1995.- с.130

Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.:Либра, 1996.-c.280

Афанасьев Н.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия:учебник – Х.: ИД "ИНЖЭК" 2004,- c.365

Хотяшева О.М. Инновационный менеджмент: Учеб. пособ. – СПб: Питер, 2005. – 318с

Остапенко И.Н. Методы оценки инновационного проекта интегрированного маркетинга //Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці і освіті // Зб. н. п. –Кривий Ріг: КЕІ ДВНЗ КНЕУ ім. В. Гетьмана, 2008. – С. 119-1204.

Сухарев О.С. Стратегия эффективного развития фирмы: уч. – М.: Экзамен, 2008.- c.320 Василенко В.О. Проблемы развития предприятия и пути их решения // Економіка України - 2001. - №3 - C.45-48

Шакура О.А. Методы управления инновационным развитием субъекта хозяйственной деятельности // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 11. – Донецк: ДонНУ, Каштан, 2005. – С. 228-231.

Шакура О.А. Инновационный механизм управления организационно-коммуникационным развитием субъектов хозяйствования // Вісник Донецького університету економіки та права: Зб.наук.пр. – Донецьк.: ДонУЕП, 2006. - №2. – С. 93-100.

Шакура О.А. Проблема концептуального обоснования управления инновационным развитием субъектов хозяйствования в Украине // Сборник научных трудов по материалам научно-практической конференции «Научные иследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития 2006». Том 6. - Одесса: Черноморье, 2006. – С. 83-84.

Колоколов В.А. Инновационные механизмы функционирования предпринимательских структур//Менеджмент в России и за рубежом. – 2002. - №1. – с.95 – 104.

Трифилова А.А. Анализ инновационного потенциала предприятия // Инновации. - 2003. - №6. – C. 30

Дагаев А.А. Рычаги инновационного роста // Проблемы теории и практики управления. – 2000. - №5. – с. 70-76.

Економіка виробничого підприємництва: Навч.посіб./ Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. – 3-тє вид., випр. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 405с.

Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М. Петровича. – Львів: "Новий світ-2000", 2004. – 680с.

Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: - К.: КНЕУ, 1997. – 192 с.

Примітка

При написанні даного автореферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення - 1 грудня 2010 Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.