- Середній бал у період навчання в університеті - 4,89.
- Вільно володію українською та російською мовами. У достатній мірі для читання та листування володію англійською й польською.
- Професійні навички: Microsoft Word, Excel, Access, Power Point, GIMP 2.
- Мої переваги та особисті якості: старанність, комунікабельність, здорова амбіційність.
- Ціную в людях: оптимізм, професіоналізм, чесність.
- Захоплення: музика, кіно, сучасне мистецтво, фотографія.
- Девіз: «Завтра починається сьогодні».
Автобіографія
Перша сторінка життя
Я ніколи не вірив у випадковості, але за фактом і долю не вважав чимось безсуперечним. Саме тому все, що зі мною трапляється називаю поєднанням цих двох полюсів сутності буття. Завдяки доленосному випадку я з'явився на світ в той час, коли багато людей очікують на дива, здійснення своїх найпотаємніших світлих бажань. Таким своєрідним дивом для своєї сім'ї став я. У другий день 1989 року мені вперше посміхнувся світ та приголубив ніжними, міцними обіймами матері.
Стосовно свого дошкільного життя, багато спогадів не маю, але деякі дуже виразні та яскраві, як накшталт «перше кохання», «виступ перед гостями вдома на стільці», «одежина та мешти крейзі-зайця на новорічному святі у дитсадку» та, звичайно, «дитячі мрії», що так сподівалися на втілення у життя.
Увесь дошкільний час мені здавалося, що ніби наявний світ з'явився разом зі мною й існує тільки для мене одного. Інших вважав «акторами моєї вистави». Саме тоді усі, інколи божевільні, прояви своєї особистості, задля вирізнення із загальної маси, почали приносити мені неймовірне відчуття свободи та щастя (будь-то дії, поведінка, вигляд).
Певен, що ті фантазіі та прояви стали підгрунтям для розвитку творчого потенціалу, зробили мене тим, ким я є насьогодні.
Друга сторінка життя
У цей час починали вибудовуватися усі мої головні особистісні характеристики та риси поведінки. Почуття відповідальності за себе, свої дії, близьких людей вперше відпускало до дії унітрішні табу. Слова «сім'я», «друзі» оновили свою змістовність, перейшовши з словникового (фізичного) розуміння до більш духовного.
У старших класах я зрозумів, що суспльство має чітке розподілення, а кожен свою роль. Лише на другому році навчання в університеті я знайшов свою роль, позбувшись перепадів настрою та деяких проявів підліткової дипресії.
Вважаю, що період свого становленння, як особистості, пройшов гідно. Охрактеризувати його можу наступним:
- У 2002 році закінчив Донецьку обсласну «Школу лідерів» (у складі «золотої двадцятки»).
- У 2003 році закінчив Ігрову навчальну програму «Академія Успіху» (при Донецькій облдержадміністрації).
- У 2005 році отримав атестат випускника ЦДЮТ Петровського району міста Донецька (вокаліст ансамблю естрадної пісні «Задоринки»).
- У 2005 році закінчив ЗОШ №100 міста Донецька (з золотою медаллю). Нагороджен на зустічі з мером Донецька, як один з 11 кращіх випускників 2005 року.
- Приймав активну участь у творчому житті школи, району, міста. Улюбленими предметами були географія, хімія, музика.
Велику подяку за виховання та розвиток у стінах школи позитивного мислення та якостей висловлюю класним керівникам (Старинець Л.М., Гордієнко І.О., Миколаєнко А.Г.), усім вчителям, а також розвиток творчого потенціалу - Поляковій І.В.
Третя сторінка життя
Історія цієї «сторінки» ще не дописана, але саме зараз прийшов час підбивати підсумок та робити висновки.
Беручи до уваги усю сукупність досвіду, інформації, навичок, контактів і, в решті решт, знання, що надало мені студентське життя, я приходжу до висновку - раціональність, своєчасність і значущість - це головні принципи, які я беру з собою за межі стін вишу.
П'ятирічний період життя студентом ДонНТУ навчив мене багатьом (раніше неявим, але безсумнівно важливим) речам: здатності казати «ні», «буди в опозиції», бачити сутність людини, розуміти принципи існування індивідууму в суспільстві.
Нещодавно мене запитали: «Що я згадаю зі своїх студентських років?». Певен, що моя пам'ять залишить лише добрі, веселі, а іноді, навіть, кумедні миттєвості. Улюблена група УПЕП 05б та усе студентське товариство, справжні друзі, любі серцю викладачі… так, - це не можливо забути…
01.09.2005 р. - це той день, коли я став студентом Донецького національного технічного університету, факультету менеджмента, спеціальності «Управління персоналом та економіка праці». За ці п'ять років виконував обов'язки старости групи, приймав активну участь у творчому та науковому житті університету:
- 4 роки був членом студентської профспілки.
- Приймав участь у студентських наукових конференціях.
- 3 роки був редактором та журналістом студентської газети «Полный АбзацЪ».
- Приймав участь в загальний та тематичних концертних заходах вишу.
- Паралельно з навчанням, вивчаю польську мову на однойменному факультеті при ДонНТУ.
- Являюсячленом міжнародної студентської організації AIESEC.
На сьогодні, трохи відчуваючи втому від навчання та маючи велике бажання працювати, знаю - буду сумувати… сто відсотків…
Ненаписані сторінки
Не маю звички надумувати наперед, тому й не буду писати забагато.
З «наполеонівськими» планами йду в майбутне. Певен, що знайду роботу, в яку зможу «закохатися» та самореалізуватися за її допомоги. Крокуючи світом, хочу пізнати стародавню та сучасну культури. Мрію про велику та міцну родину.
© ДонНТУ 2010 Воробйов Олексій
