Дитинство
31 грудня 1988 року в родині інженера-технолога й залізничника народилася найкраща дитина – це Я. Моя мама народилась у відомому місті Ростов-на-Дону, а тато – у Ковелі. Але, не дивлячись, на таку велику відстань між цими містами вони зустріли один одного. Мої батьки познайомилися в місті за назвою Ясинувата, куди потрапили по розподілу після закінчення своїх навчальних закладів. От так ми тепер утрьох і живемо в цьому місті. Як і небагатьох дітей мене віддали в ясла у віці 1,8 років. У настільки малому віці я вже непогано володіла ораторською майстерністю й тому вже у свої рік і дев'ять, стіючи на стільчику, я радувала своїх родичів «віршиками».
Школа
За роки навчання в школі я пробувала себе в різних напрямках. З першого класу займалася активною суспільною діяльністю. Не знаю, що б я робила без шкільної самодіяльності: концерти, КВК, конкурси, свята. Так само ходила до багатьох гуртків, які діяли в моїй школі. Кілька років очолювала шкільну редколегію. Школа допомогла розвити не тільки художні здатності (хореографію, спів), але й такі важливі якості, як уміння триматися на сцені, легко й невимушено працювати з великим колективом. Паралельно з навчанням у школі, я протягом 3 років займалася бальними танцями й рік – нижнім break-dance. Що також було школою, де загартовувався дух суперництва й колективної згуртованості.
Під час усього навчання в школі намагалася брати активну участь у її навчальній діяльності. Практично щороку брала участь в олімпіадах з різних предметів (українська мова, географія, математика, фізика). З 10-го класу я вчилася в спеціалізованому інформаційно-математичному класі. З найпершого ж дня навчання я вже точно знала, що подальше своє навчання не зв'яжу з гуманітарними наукам. Школу я закінчила в 2006 році й вступила до ДонНТУ на факультет «Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики».
Університет
Що стосується вибору університету, то я завжди знала, що буду вчитися в ДПІ, але батьки наполягали на вступі відразу до трьох ВУЗів. Вступила я до усіх ВУЗів, у які подавала документи, але пішла вчитися все ж таки до ДонНТУ. Тому що на час вступу робота мого тата була тісно пов'язана з комп'ютерами, то вибір, звичайно ж, упав на факультет «Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики», спеціальність «Інформаційні управляючі системи й технології» – як найбільш перспективний напрямок у наш час. Якщо чесно, то з факультетом усе було ясне відразу, а спеціальність «припала до серця» через свою гарну назву.
Правду говорять, що студентські роки найцінніші. У цьому плані мені дуже пощастило з групою, яка виявилася дуже дружною та веселою. Ми багато часу проводили разом поза університетом. Усі великі студентські свята обов'язково відзначалися з одногрупниками. І думаю, що вже точно ніхто з нашої групи не забуде цих чудових п'ять років.
З першого курсу багато зусиль віддавала навчанню, і завдяки викладачам нашої кафедри, я багато чого довідалася й змогла навчитися чималому.
Із самого початку я знала, що прикладу максимум зусиль, і буду вчитися в магістратурі. Коли я вчилася вже на четвертому курсі, то до моєї голови прийшла несподівана ідея, а чому б мені не піти ще куди-небудь вчитися, адже завдяки успішному навчанню в мене з'явився вільний час. Для поглиблення подальших знань та з метою більш розширити свій кругозір, одержавши диплом бакалавра в 2010 році, я вступила до другого вищого. Звичайно ж ніяких сумнівів про вибір ВУЗу не було. Я вступила до рідного ДонНТУ на факультет «Перепідготовки кадрів», спеціальність «Облік і аудит». Мені дуже подобається те, чим я займаюся. Я думаю, що дві вищі освіта надалі дозволять мені конкурувати на ринку праці й знайти гідну роботу.
Плани на майбутнє
Думаю, усі на даному етапі свого життя прагли б гідно захистити диплом магістра, знайти цікаву, високооплачувану роботу за фахом з можливістю професійного росту.
Також, що немаловажне, мені б хотілося створити щасливу, міцну, повну любові й поваги родину з коханою людиною.
Усе своє життя я бачу тільки в русі. При можливості, мені б хотілося частіше подорожувати, адже так багато цікавого ще є у світі. Адже ніколи не знаєш, що принесе тобі новий день.