Я народився 1 вересня 1989 року в селищі міського типу Старобешеве, Старобешівського району, Донецької області. За точність інформації несе відповідальність головний лікар центральної районної лікарні с.м.т. Старобешеве, а також мама з татом. Моя мама, Носова Людмила Іванівна, 1958 року народження, працює бухгалтером комунального підприємства “Старобешівське” у с.м.т. Старобешеве. Батько, Носов Сергій Петрович, 1958 року народження, працює головним інспектором з охорони та використання земельних ресурсів у с.м.т. Старобешеве.
Свої перші місяці життя пам'ятаю слабо, уривками, хоча батьки переконували мене кілька разів у зворотньому. Швидше за все, це моя уява. Одне я знаю точно: перші 3 роки свого життя працював вдома охоронцем. Потім мене віддали в дитячий сад “Усмішка” села Василівка Старобешівського району, де почалося моє навчання з ясельної групи. Я почав цей шлях разом зі своїми двома друзями: Юрієм та Анатолієм. Коли мені було 6 років, я був переведений в старшу групу того ж дитячого саду, разом зі своїми друзями. Цю подію пам'ятаю слабо: пам'ятаю, що це було перше значна подія в моєму житті, щось на кшталт підвищення на роботі. Після цього дитинство виникає у мене в голові яскравими і більш чіткими картинами. Виходить, що дитинство було хорошим. Найкраще пам'ятаю весну, коли природа, що мене оточувала, оживала, все навколо розквітало. Це стало поштовхом до зміни мною сприйняття зміни однієї пори року іншою: я чекав кожен рік настання весни, коли тепло приходить на зміну холоду, а промені сонця стають яскравішими і будять вранці. Це дарувало мені певний заряд бадьорості на весь день. Коли йшов дощ, я дивився на розквітаючі за вікном дерева і смуток, спричинений негодою, проходив. Починаючи з цього віку, весна - моя улюблена року. Я відрізнявся особливим умінням підняти настрій оточуючим. Якщо хто-небудь з моїх друзів сумував, я розповідав смішні історії, які сам складав. Це піднімало настрій всім оточуючим мене людям. Я назавжди зберіг ці миті в тайниках душі, оскільки вони є одними з найбільш визначних миттєвостей мого дитинства, яке пройшло в селі.
1 вересня 1996 року я пішов у перший клас ЗОШ I-II ступенів с. Василівка. Ця подія охарактеризувалася появою нових друзів, знайомств, інтересів. Спочатку нічим не відрізнявся від інших. Але потім вчителі та однокласники помітили в мені надзвичайно допитливу людину. Завжди намагався отримувати хороші оцінки. Але не завжди мені це вдавалося, тому що я був непосидою і поведінка іноді відображалася у вигляді відміток у щоденнику. Батьків до школи не викликали, але на батьківських зборах мамі говорили, якщо я погано себе поводив. Одного разу, я вирішив взятися за розум і вести себе пристойно. Я усвідомив, що для досягнення успіху одних тільки знань мало. Потрібно розвиватися ще й як особистість. З тих пір моя допитливість була спрямована на пошук нових захоплень і інтересів, що сприятливо впливали б на мене. Відвідував гурток “Зроби сам”. Вчителі змінили думку про мене у кращий бік. У кінці кожного навчального року мене нагороджували похвальною грамотою, відзначаючи, таким чином, мої досягнення у навчанні, а також як особистості.
Починаючи з 6 класу, я брав активну участь у житті школи: шкільні та районні олімпіади з історії, географії, математики. Також я виступав на днях здоров'я як один з учасників естафети. Проте мене не влаштовували мої успіхи у спорті, оскільки вони були на середньому рівні. Тоді я й вирішив взятися за спорт, щоб не відставати від однокласників. На користь пішов тимурівський рух, який полягав у допомозі моїм класом літнім людям по будинку і присадибному господарству. Намагався вести різноманітний спосіб життя, також граючи у різні ігри з футбольним м'ячем. Ігри придумувалися мною і моїми друзями, багато з яких жили зі мною на одній вулиці. Іноді я з друзями домовлявся пограти в доміно, лото.
Так проходило моє життя з 1 по 9 клас, доки я не окінчив школу у 2004 році. Це змінило моє життя, адже я стояв перед вибором: або йти далі по життєвим шляхом зі своїми друзями або ж продовжити навчання в школі сусіднього села. Через деякий час, я обрав другий варіант. Це було моє перше серйозне рішення. У новому колективі відразу було важко. Я зовсім не знав нових однокласників, які були такими ж згуртованими, як і мій перший навчальний колектив. Доводилося йти їм назустріч, що було вірним шляхом влитися в новий колектив. Інший колектив - інші засади і спосіб мислення. Ця практика пішла мені на користь. Саме тоді я зрозумів, наскільки важливо спілкуватися з різними людьми, щоб накопичувати досвід спілкування і розвивати в собі нові здібності. Через 2 місяці після початку навчання в 10 класі, в новому колективі, я знайшов спільну мову з тими однокласниками, з якими спочатку виникали розбіжності. Йшов час, я вчився, спілкувався з друзями, відвідував шкільні заходи, іноді відвідував місцевий танцювальний клуб. Я почав поступово вникати у психологічні аспекти спілкування з людьми. Цьому сприяло спілкування не тільки з людьми, які навчалися зі мною в 10 і 11 класах, але і з “колишніми” на той момент однокласниками і новими знайомими, з якими зав'язалося спілкування підчас відвідування мною і моїми товаришами комп'ютерного клубу в місті Комсомольське. З тих пір я почав набувати досвід користувача ПК. Основними завданнями, які я вирішував на ПК в той час, були комп'ютерні ігри по локальній мережі. Іноді користувався ігровою консоллю. Але цим коло моїх інтересів не обмежувалося. Я захоплювався колекціонуванням зображень спортивних автомобілів, легкою та важкою атлетикою. Захопленням віддавав більшу частку вільного від навчання часу. Я розумів, що зі вступом до технічного університету вільного часу практично не залишиться. Після закінчення школи був нагороджений “золотою” медаллю, що була свідченням високих досягнень у навчанні. Продзвенів останній шкільний дзвінок, відбувся випускний вечір. Настав новий етап життя, тепер уже дорослого, - навчання в Донецькому національному технічному університеті.
Коли я був ще учнем школи, я думав про те, в якому з університетів буду отримувати вищу освіту. Був зроблений цілеспрямований вибір на користь ДонНТУ, який відомий найвищою, на мій погляд, якістю отримуваної в ньому освіти серед ВНЗ Донецької області та Україні. Крім того, в ДонНТУ, який відомий на весь СРСР, здобували вищу освіти деякі з моїх родичів. Вони також віддавали перевагу ДонНТУ (у минулому, Донецький політехнічний інститут) при виборі ВНЗ. Вступав до університету по рейтингах. Перші два рейтинги здавав на спеціальності “комп’ютерні мережі” (КМ) і “системне програмування” (СП). На жаль, не пройшов. Третій рейтинг здавав на спеціальність “комп’ютерний еколого-економічний моніторинг” (КЕМ), уважніше вивчивши список дисциплін, що вивчаються, хоча мені ближче було “залізо”, ніж програмування, як наслідок недостатнього рівня викладання (потрібного для вступу до ВНЗ) інформатики в школі. Внаслідок цього, відвідував підготовчі курси. Настав той день, коли я побачив себе в списках абітурієнтів, рекомендованих, за результатами рейтингів, для зарахування на перший курс спеціальності КЕМ. Переді мною стояли ще п'ять з половиною років навчання, але вчитися хотілося, тому що мета отримати якісну освіту була поставлена мною ще в школі. Досягнення даної мети було для мене принципом. У період навчання в університеті в мені відбулися кардинальні зміни, головними серед яких є зміна світогляду, переоцінка життєвих цінностей, придбання специфічних навичок і вмінь з обраної спеціальності. Особливими своїми успіхами вважаю двічі здані сесії на “відмінно”. Це пояснюється тим, що в сільських школах рівень викладання предметів є трохи нижчим, ніж у міських. Значить, до вивчення профільних предметів необхідно було докладати додаткові зусилля. Серед досягнень слід відзначити участь у конференціях.
Найбільшу користь принесло вивчення профільних предметів, серед яких цикл математичних дисциплін, програмування для операційної системи Windows. Самостійно вивчав програмування для ОС Windows Mobile, а також сучасну технологію веб-програмування ASP. NET.
Особливо необхідно відзначити наступних викладачів: Анопрієнко О.Я., Бєловодський В.М., Губенко Н.Є., Бабков В.С., Коломойцева І.О. - за найбільший внесок у придбання мною професійних навичок і вмінь
.У 2010 році, після успішної здачі державних іспитів одержав диплом бакалавра комп'ютерних наук. За середнім балу вступив до магістратури, продовжуючи навчання на спеціальності КЕМ, де навчаюся і сьогодні. Паралельно основній спеціальності вивчаю сучасні технології програмування, такі як ASP. NET, програмування для Windows Mobile (на мові C #), маркетингова політика провідних виробників процесорів і відеокарт для настільних ПК, з метою розширення придбаних технічних знань. Також самостійно вивчаю технічну та розмовну англійську мову.
В якості дипломного проекту була обрана тема “Розробка кінцевої математичної моделі динаміки метеопараметрів і прогнозування їх поведінки на її основі”. Керівником є кандидат технічних наук, доцент Бєловодський Валерій Миколайович.
Попередній досвід роботи з Інтернет-технологіями був на рівні користувача. Однак у середині 2010 року почалося самостійне вивчення технології ASP. NET для створення високопродуктивних веб-додатків, у порівнянні з класичним ASP і PHP.
Серед професійних планів слід виділити: успішний захист дипломного проекту, закінчення самостійно розпочатого вивчення технології ASP NET, поглиблення знань з технічного та розмовної англійської мови, створення веб-додатків з використанням технології Microsoft Silverlight. подальше проведення маркетингових досліджень в сфері політики провідних виробників процесорів і відеокарт для настільних ПК, робота та кар'єра в міжнародній компанії.