ХХ століття. 1988 рік. Мої батьки, Дмитро Юрійович Пащевський і Тетяна Костянтинівна Пащевська, дуже любили одне одного, а ще більше любили свого майбутнього первістка. Може, тому я і народився завчасно, щоб швидше порадувати їх і влитися до дружнього колективу сім'ї Пащевських. Але чомусь замість радості моя передчасна поява на світ не на жарт стурбувало всіх, мене якийсь час «дозрівали» в палаті недоношених, але потім все-таки, коли я набрав необхідну вагу для немовляти, відпустили на «вільні хліби». Пізніше, коли я почав намагатися ходити, стало зрозумілим, що не все так добре, як хотілося б. І тепер я маю проблеми з опорно-руховим апаратом та II групу інвалідності.
Дитиною я ріс тямущою. У 2,5 роки знав всі цифри, букви, читав нескладні слова і знав, що таке паралельні прямі. У 6 років я полюбляв грати з відривними календарями. На питання дорослих: «А яким днем тижня у такому-то році було таке-то число такого-то місяця ..?»я, не замислюючись, називав цей день тижня, а також яким днем тижня він був два або один рік тому, і яким буде у наступному році. Дорослим мої здібності здавалися неординарними.
У віці від чотирьох до семи років відвідував дитячий садок № 167, де в 1996-97 р.р. освоював програму першого класу загальноосвітньої школи. З вдячністю і любов'ю й зараз згадую всіх педагогів і співробітників дитячого саду, які дарували нам, дітям, своє тепло і увагу.
У 1997 році вступив на навчання до другого класу загальноосвітньої школи № 13, яку свого часу скінчили і мої батьки. У цих стінах відбулася головна зустріч мого отроцтва. Завдяки прекрасному викладачеві Зінаїді Павлівні Дубодєловій я захопився математикою і став поглиблено її вивчати. Дуже пощастило і з іншими викладачами. Любов до мов мені привили викладач російської мови та літератури Ніна Володимирівна Шапченко (на жаль, її вже немає серед нас) і викладач англійської мови Олена Анатоліївна Покладова. Засвоєні в шкільні роки базові знання з цих предметів, тепер вважаю своїм безцінним багажем.
Закінчилось навчання в школі. До якого ВНЗ вступати я довго не розмірковував. Донецький політехнічний інститут скінчили мої батько, дідусь і бабуся. І я не сумнівався, що вступати вчитися потрібно до ДонНТУ. Ось на яку спеціальність - було питання. Знав одне, що профільною дисципліною повинна бути улюблена математика. Зупинив свій вибір на спеціальності «Інформаційні управляючі системи та технології», факультет КІТА.
На першому курсі було багато яскравих вражень: викладачі, одногрупники, та все в університеті було знов і на радість. Але й труднощі не змусили себе чекати. Не завжди виходило вчасно захищати практичні роботи, отримувати заліки, складати модулі. Не все було зрозумілим, від чого не залишало відчуття паніки і думка: «тільки б не відрахували».
Відчуття радості від навчання прийшло на другому курсі. Методика викладання професора Лаздиня Сергія Володимировича (нескінченно шкода, що немає більше серед нас цієї людини) відрізнялася своєю наочністю і дохідливістю. Завдяки цьому, прийшло розуміння матеріалу, з'явилася впевненість у своїх силах, я полюбив свою спеціальність.
У 2010 році отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури. Вчитися нелегко, але дуже цікаво. Мій науковий керівник доцент, кандидат фізико-математичних наук Жукова Тамара Порфирівна допомогла мені визначитися з темою магістерської роботи. Вибір теми «Розробка комп'ютерної підсистеми планування та прогнозування випуску продукції в умовах ТОВ “СВ-Пласт» дає мені можливість розширити діапазон задач, що вирішуються і підвищує актуальність виконуваної магістерської роботи. Планування та прогнозування випуску продукції на сьогоднішній день має вирішальне значення для успішної роботи підприємства ТОВ "СВ-Пласт". Більше того, уміле планування і прогнозування - запорука успіху роботи будь-якого підприємства, що виробляє яку-небудь продукцію, і стратегічно важливо для України в цілому.
У недалекому майбутньому я повинен виконати і гідно захистити магістерську роботу і одержати диплом магістра. Далі мені належить знайти цікаву, перспективну роботу, на якій я б міг реалізувати знання та навички, набуті за час навчання в університеті, і отримати можливість постійно удосконалюватися як фахівець. Моя мета - стати висококласним фахівцем, отримувати задоволення і радість від своєї професії і бути завжди затребуваним.