|
UKR
| 
|| ДонНТУ
Портал магистрів
ДонНТУ
Актуальність теми: В даний час проблема пошуку шляхів розвитку галузі, виходу з тривалої кризової ситуації найбільш актуальна, це пов'язано з тим, що вугільна промисловість потребує модернізації, технічного переоснащення. Держава не в змозі реалізувати програму розвитку, вугільна промисловість потребує у приватному капіталі. Але проблема полягає в тому, як привернути увагу інвестора до збиткової шахті?
Наукова значимість роботи полягає в розробці оцінки інвестиційної привабливості вугільних шахт України. Оскільки на даному етапі розвитку, ця проблема виводиться на перший план.
Практична цінність результатів роботи у тому, що найближчим часом проблема оцінки інвестиційної привабливості стане однією з головних у галузі.
В ДонНТУ цією проблемою займалися такі автори: А.А. Кравченко, И.К. Демин, И.О. Митрошечев
Незважаючи на позитивні макроекономічні зміни, що відбулися за останні роки, більшість вугледобувних підприємств досі перебувають у кризовому стані. В той же час, для стабільного економічного розвитку суспільства необхідно забезпечити стійку роботу підприємств галузі на довгий час, за умови максимально можливого підвищення ефективності їх роботи. Одним з основних напрямків вирішення цієї стратегічної завдання є підвищення якості шахтного фонду, що може бути досягнуто за рахунок поліпшення роботи окремих підприємств і зміни структури галузі. В умовах трансформації національної економіки державна підтримка галузі необхідна для збереження вуглевидобувних підприємств. Проблемою залишається обмеженість виробничих ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави. Завдання менеджменту якраз і полягає в тому, щоб забезпечити оптимальне їх розподіл і отримати максимальний ефект від їх використання. Для вирішення такої управлінської завдання необхідно створити комплексний критерій оцінки стану шахти як економічної міні системи[1] Однією з передумов сталого розвитку національної економіки є ефективне використання наявних ресурсів на всіх стадіях промислового виробництва. Неефективна робота багатьох підприємств вугільної промисловості, яка є базовою для інших галузей і стратегічним з точки зору енергетичної безпеки держави, знижує ефективність функціонування економіки України в цілому. Реструктуризація шахтного фонду повинна забезпечити при мінімальній кількості шахт максимальну концентрацію виробництва і високу ефективність працюючих вуглевидобувних підприємств. Однією з центральних проблем в умовах обмеженості інвестиційних коштів залишається забезпечення адресності інвестування в просте і розширене відтворення виробничої потужності. Дотримання принципів адресного інвестування дозволить підвищити рівень освоєння виробничих потужностей і здійснити модернізацію перспективною групи шахт, які мають значний потенціал і хороші шанси залишитися конкурентоспроможними. Проблемами управління виробничими ресурсами і параметрами роботи гірничих підприємств, інвестування в просте і розширене відтворення у вугільній промисловості займалися багато вітчизняних і російських учених: Амоша А.І., Астахов А.С., Бурчаков О.С., Галушка А.С., Кабанів А.І., Нейенбург В.Є., Пасічник Н.В , Райхель Б.Л., Резніченко С.С., Решетілова Т.Б., Саллі В.І. та ін. Разом з тим, в процесі реструктуризації вугільної промисловості з'явилася необхідність вдосконалення інвестиційної політики для забезпечення адресного інвестування в окремі вугільні шахти. Це вдосконалення неможливо без об'єктивної оцінки рівня інвестиційної привабливості вугільних шахт і розробки інструментарію управління параметрами, що її визначають. Остання обставина свідчить про актуальність теми, присвяченої теоретичних і практичних аспектів управління параметрами, що визначають інвестиційну привабливість вугільних шахт. [2] Основними положеннями нещодавно розробленої програми реформування вітчизняного вуглепрому стали приватизація інвестиційно привабливих шахт, організація державно-приватного партнерства для перспективних і нарешті, закриття збиткових. Крім того, вона передбачає скасування ДП "Вугілля України", а також скорочення дотацій галузі на 80%. В останні два місяці Міністерство вугільної промисловості України закінчується попередній етап розподілу шахт, що перебувають у держвласності, по категоріях і оприлюднило відповідні списки. За результатами аналізу 63 шахти віднесені до перспективним і визначена загальна необхідна сума інвестицій - 47,3 млрд грн. У перелік збиткових вугледобувних держпідприємств, які передбачається закрити, увійшли 103 шахти, два шахтоуправління, один вугільний розріз і одне ДП у складі виробничого об'єднання по видобутку бурого вугілля. Кабмін виділив Мінвуглепрому зі стабфонду державного бюджету 286 млн грн для фінансування процесу їх ліквідації, який повинен завершитися вже в поточному році. І, нарешті, опублікований попередній список шахт, що відносяться до категорії інвестиційно привабливих. Він включає 38 підприємств, рекомендованих до приватизації. Таким чином, відомство вже виконала основну частину роботи, передбаченої нещодавно створеної програмою реформування вугільної галузі на нинішній рік.[3]
Наведемо рекомендації щодо підвищення інвестиційної привабливості шахти:
1. Для отримання прибутку підприємство має найбільш повно використовувати ресурси, які знаходяться в його розпорядженні, і в першу чергу воно повинно використовувати виявлений резерв з виробництва на наявному у нього обладнанні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток.
2. Зниження собівартості також може значно збільшити одержуваний прибуток підприємством. Як зазначено в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу виробленої продукції. Іншими факторами є:
- поліпшення рівня організації виробництва, що має своєю метою звести до мінімуму або взагалі ліквідувати нераціональні витрати;
- злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва);
- оптимізація потокових процесів на підприємстві;
- підвищення якості продукції.
3. Важливим чинником отримання додаткового доходу є оптимізація структури збуту.- підвищити у складі реалізації питомої ваги дрібнооптової продукції;
- здійснювати своєчасну уцінку виробів, що втратили первісну якість;
- здійснювати ефективну цінову політику, диференційовану відносно окремих категорій покупців;
- удосконалювати рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів;
4. Вдосконалити управління підприємством, а саме:- виділити у складі структурних підрозділів та структурних одиниць підприємства центри витрат і центри відповідальності;
- впровадження на підприємстві системи управлінського обліку витрат в розрізі центрів відповідальності, центрів витрат і окремих груп товарної продукції;
- здійснювати систематичний контроль за роботою устаткування і робити своєчасне його налагодження з метою недопущення зниження якості та випуску бракованої продукції;
- при введенні в експлуатацію нового обладнання приділяти достатньо уваги навчання і підготовки кадрів, підвищення їх кваліфікації, для ефективного використання устаткування і недопущення його краху через низьку кваліфікацію;
- підвищення кваліфікації працівників, що супроводжується зростанням продуктивності праці.
5. Враховуючи першорядну важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і фахівці всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві охоплюють наступні етапи:- вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і по окремих видах праці зокрема;
- пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, отриманої під час вимірювання і оцінки;
- розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни та заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи і очікуваний економічний ефект від впровадження, визначати відповідальних виконавців;
- розробка систем мотивації працівників до досягнення необхідного рівня продуктивності;
- контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всієї програми, і регулювання їх виконання;
- вимірювання та оцінка реального впливу можливих заходів на зростання продуктивності праці.
Дотримання всіх цих рекомендацій допоможе підприємству вийти з кризи, налагодити свою діяльність, отримувати прибуток і досягти значного рівня інвестиційної привабливості. Управління матеріальними ресурсами на шахті, до яких відносяться і енергетичні, необхідно звести до пошуку шляхів зниження витрат на матеріали. Цей пошук треба організувати за наступними напрямками:- удосконалення нормування витрат матеріалів;
- поліпшення організації приймання матеріалів і забезпечення їх збереження до початку виробничого споживання;
- економія матеріалів у процесі виробничого споживання;
- продовження термінів служби матеріалів довгострокового використання;
- повторне використання матеріалів;
- організація матеріального заохочення працівників за економію.[4]
Необхідним чинником для залучення інвестора є можливість придбання контрольного пакету акцій вугільної шахти в процесі приватизації. Слід мати на увазі, що промисловий інвестор переслідує мету управляти виробництвом і отримувати від цього прибуток, а не спекулювати акціями. Основним напрямком роботи по залученню інвесторів має стати зміна законодавчої бази (щодо законів, що регламентують питання видобутку вугілля). Право використання інвестором корисних копалин у межах гірничого відводу має бути винятковим, тобто не може одночасно надаватися та іншим особам. Серйозним кроком по залученню інвестицій в держава для буріння свердловин з метою широкомасштабної дегазації вугільних пластів стало прийняття Закону "Про газ (метан) вугільних родовищ", прийнятий 21 травня 2009 року, який визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади діяльності у сфері геологічного вивчення газу. У тому числі промислово-дослідницької видобутку, використання та вилучення при дегазації. [5] Приватний капітал у більшості випадків переконливо доводить свої переваги. Серед них - оптимізація бізнес-процесів, зниження витрат, збільшення інвестицій у придбання обладнання. Наприклад, на "Павлоградвугіллі" з моменту приватизації придбали шістнадцять видобувних і одинадцять прохідницьких комбайнів (в цьому році планується закупити ще 16 комбайнів), що дозволило підвищити видобуток, конкурентоспроможність продукції, знизити частку ручної праці.
Без передачі шахт у приватну власність і включення їх в вертикально інтегровані ланцюжка перспектив у галузі буде небагато. Мабуть, розуміючи це, Мінвуглепром намагається виробити механізм, за яким почне приватизувати шахти, що добувають коксівне вугілля, для створення зв'язки "шахта-збагачувальна фабрика-коксохімзавод-металургійний завод". Якщо цей механізм запустять, приватизацією таких шахт, можливо, зацікавляться і металурги, які є одними з найбільших споживачів коксівного вугілля в країні. А значить, у вугільну галузь прийдуть додаткові інвестиції, які допоможуть поліпшити її розвиток. [6]
Таким чином, робимо висновок, що сучасний стан вугільної промисловості України має кризовий характер, це обумовлено багатьма факторами, описаними в роботі. Проте останнім часом починає складатися певний сприятливий інвестиційний клімат, пов'язаний з кон’юнктури світових ринків і змінами в законодавчій базі. Одним з важливих напрямів державної політики має стати продовження роботи по підвищенню інвестиційної привабливості шляхом зміни законодавчої бази, подальшої приватизації і грамотного прогнозування попиту на вугілля.[7]
ПРИМІТКИ
При написанні даного автореферату квалiфiкацiйна робота магiстра ще не завершена. Дата остаточного завершення роботи: 15 грудня 2011р. Повний текст работи та матеріали на тему роботи можуть бути отриманi у автора або його наукового керiвника.