Біографія
Я народилася чудовим, сонячним ранком 20 травня 1990 року в 10 годин 40 хвилин в пологовому будинку № 24 м. Донецька. І трапилося це у вихідний день, в неділю. З моєю появою на світ все навколо розквітло: по-перше, тому, що весна за вікном, а по-друге - мої батьки, які чекали моєї появи вже як дев’ять місяців. Але як тільки я народилася, для батька стало несподіванкою, що у нього народилася донька, оскільки він чекав сина. Проте, після того, як він узяв мене на руки, його обличчя світилося від щастя та гордості, що у нього народилася красуня - донечка, майже як дві краплі води схожа на нього - блакитноока білявка.
Батько, Віталій Олександрович Храмогін, закінчив гірничий факультет ДПІ (зараз ДонНТУ). В даний час працює на шахті «Лідієвка» заступником директора з виробництва. Мій батько дуже розумний, добрий, енергійний, цілеспрямований і з дитинства прищепив мені такі риси, як чесність, працьовитість, чуйність, хороше відношення до навколишніх людей. Хоча я і народилася дівчинкою, а не хлопчиком, як батько чекав, проте, мене батько вчив і чоловічій роботі: пам'ятаю, ми завжди з ним щось ремонтували, будували залізницю, з іграшкового пістолета стріляли. Напевно тому надалі я вибрала не дуже-то жіночу професію.
Мати, Ірина Леонідівна Храмогіна, закінчила хімічний факультет нинішнього ДонНТУ. Зараз працює в приватній фірмі за фахом. З самого дитинства моя матуся була завжди поряд зі мною, саме вона впритул займалася моїм вихованням, прищепила мені відчуття прекрасного, давала слушні поради. Мама-це та людина, яка розуміє тебе з півслова, оскільки відомо, що у дитини з матір'ю є постійний невидимий зв'язок. Та і взагалі, щиро кажучи, вона присвятила мені все своє життя, за що я їй щиро вдячна.
Дитинство
Незабаром мене віддали в дитячий сад «Ягідка». Я дуже любила ходити в садок, оскільки з самого дитинства була енергійною і товариською дівчинкою. Пам'ятаю було кілька разів, що коли мама приходила мене забирати, я зовсім не хотіла йти додому. Мені подобалося малювати, співати, танцювати. Тут у мене з'явилося багато друзів, з якими я потім вчилася в школі.
Шкільні роки
Ось такою дружною компанією ми пішли в школу №78 1 вересня 1997 року. Шкільна форма, білі банти, квіти, перший дзвоник. Так почалося нове життя. У нас з'явилася друга мама - наша перша вчителька. Впродовж всього навчання в школі я була старанною ученицею, відмінницею. Під час навчання в школі я займалася вокалом, театральним мистецтвом. У старших класах я була старостою, на мені була додаткова відповідальність, з якою я бездоганно справлялася, оскільки я завжди прагнула досягати поставленої мети. Я вчилася у фізико-математичному класі, тому що у мене завжди були здібності стосовно вивчення точних наук, таких як математика, фізика, хімія.
Студентські роки
Коли прийшов час обирати куди поступати, я однозначно знала одне, що саме в ДонНТУ, оскільки мої батьки там вчилися і взагалі, на мою думку, це ВНЗ № 1. І вибрала я можна сказати «пальцем в небо», дуже мені сподобалося, як звучить спеціальність «Електротехнічні системи електроспоживання». Вже в травні я знала, що вступила за підсумками рейтингових випробувань, і рекомендована до зарахування до лав студентів на бюджет. Потім був останній дзвоник і випускний вечір, «прощання» з однокласниками, вчителями, і, звичайно, з дитинством!
Але турбуватися я не збиралася, оскільки знала, що мене чекають найкращі роки в моєму житті - студентські. Тепер я носила горде звання «студент». Вчитися було мені достатньо легко, тому що мені подобалося пізнавати щось нове. Група, в яку я потрапила, була найдружнішою на нашому потоці, часто їздили відпочивати на море, на природу. В університеті я знайшла найкращого друга та найкращу подругу, дві найрідніші мені людини. На заняттях було дуже цікаво. Окрім відвідувань лекцій, семінарів і лабораторних, брала участь в олімпіаді з «Основ інформатики та обчислювальної техніки», була нагороджена грамотою за зайняте перше місце у вузівській олімпіаді з «Електричні машини», друге місце у вузівській олімпіаді з «Основ вимірювальної техніки та метрології» і друге місце у вузівській олімпіаді за фахом «Електротехнічні системи електроспоживання».
Найбільш мені подобалися лекції Апухтіна Олександра Сергійовича та Васильєва Леоніда Олександровича, вони вміли зарядити оптимізмом, прагненням і бажанням розбиратися в тому, чим збираєшся займатися по життю, завжди готові прийти на допомогу. Шевченко Ольга Андріївна була нашим куратором, вона чудовий, вимогливий та справедливий спеціаліст. Шлепньов Сергій Володимирович не тільки гарний, кваліфікований спеціаліст, що займає почесне місце заступника декана нашого електротехнічного факультету, але для мене він ще став тією людиною, з яким я готова йти по життю, моя друга половинка. Після тривалих залицянь, він зробив мені пропозицію стати його дружиною, я погодилася і вийшла за нього заміж.
Тепер окрім моїх батьків, моїх друзів і моїх близьких ще мене підтримує мій рідний і люблячий чоловік. Звичайно ж, усі викладачі заслуговують теплих слів і визнання. Їм я вдячна за одержані знання. Загалом, студентське життя було як най можна краще. Одержавши диплом бакалавра з відзнакою, я вступила до магістратури, і моїм науковим керівником став завідувач кафедри Електропостачання промислових підприємств та міст
, доктор технічних наук, професор Ковальов Олександр Петрович. Він мені запропонував тему магістерської роботи: Оцінка живучості вузлів навантаження системи електропостачання напругою 6 – 10 кВ
. Ця тема мені здалася дуже актуальною і просто необхідною для нашої країни, оскільки дуже мало людей, особливо в Україні, займається цією проблематикою.
Плани на майбутнє
Що стосується планів на майбутнє, то я хочу, знайти таку роботу, щоб приносила мені задоволення, допомагала втілювати в життя мої ідеї, і щоб люди ходили на роботу не заради зарплатні, а заради творчості та самореалізації. Входить в мої плани ще отримання другої вищої освіти. Ну а також я хочу, щоб в найближчому майбутньому в нашій сім'ї що вже сформувалася, з'явилися діточки, які своїм дзвінким голоском радували б нас, своїх батьків.