Біографія
Дитинство
Народилася я в один прекрасний літній день, а саме 18 липня 1990 року в місті Горлівка. Мої батьки: тато – Ігор Петрович Непосідяка – інженер будівельник, мама – Вікторія Валеріївна Непосідяка – інженер I категорії Донбаської електроенергетичної системи. Моєї появи на світ чекали з великим нетерпінням, а вибір імені став справжнім випробуванням для всіх. У ньому брали участь всі родичі і пропонували найнеймовірніші варіанти. У підсумку зупинилися на угорському імені Ілона. Моє дитинство було щасливим і безхмарним, напевно найстрашнішою трагедією була відібрана іграшка і розбите коліно. Зростала я активним і допитливою дитиною, з великим задоволенням ходила в садок і чекала з нетерпінням наближення шкільної пори.
Школа
У 1997 році я пішла в перший клас школи № 73 міста Горлівки. Мій перший дзвінок я погано пам'ятаю, все було таким новим для мене, відчувалося хвилювання в душі і передчуття чогось незвичайного. Я дуже вдячна своїй першій вчительці Ніні Іванівні Пенкіній, яка дійсно полюбила нас і допомогла зробити перші кроки в пізнанні навколишнього світу. Але незабаром мені довелося розлучитися з моєю улюбленою школою. Ми поміняли місце проживання і в мене з'явився новий клас і нова вчителька, так як я товариська людина, проблем з адаптацією не виникло. У школі я вчилася добре, мені давалися легко всі предмети, але найбільше я любила математику та історію, брала участь у міських олімпіадах з цих предметів. З майбутньою професією я визначилася ще у восьмому класі і точно знала, що пов'яжу своє життя з технічною спеціальністю, хоча в дитинстві заповітна мрія була стати перукарем. Шкільні роки пролетіли, як зараз здається, зовсім непомітно. Останній дзвоник, останній іспит і перед нами відкривається двері в нове серйозне життя.
Університет
У 2007 році я вступила до Донецького національного технічного університету на спеціальність «Електричні станції».Такий вибір я зробила не випадково, по-перше, у мене завжди був потяг до точних наук, а по-друге, більшість членів моєї сім'ї працюють в енергетичній сфері. Знайомство з групою пройшло успішно, потягнулися студентські будні. У навчальний процес я втягнулася досить легко, непомітно пролетів перший навчальний рік і настав час ознайомчої практики, яка проходила на Старобешівськії ТЕС. Ця практика стала для нас першим кроком в усвідомленні нашої спеціальності, тому що нам випала можливість побачити все своїми очима. Видовище було досить вражаючим і багато хто став замислюватися про правильність вибору своєї професії. На жаль, до кінця четвертого курсу наші ряди суттєво поріділи, тому що предмети нашої спеціальності не з найлегших. Особливо мені запам'яталися ТОЕ, Математичні задачі енергетики та Електрична частина ЕС. Окрема подяка Петру Родіоновичу Нікіфорову за те, що він старанно вбивав у наші голови основи енергетики, а ми завдяки його життєвому і викладацькому досвіду дізналися багато чого. У 2011 році я успішно здала державний іспит і вступила до магістратури. Керівником моєї магістерської роботи став завідувач кафедрою ЕС, професор і доктор наук - Віталій Федорович Сівокобиленко. Я вибрала саме цього викладача, оскільки він володіє високою кваліфікацією і професіоналізмом. Тематика його досліджень досить різноманітна: математичне моделювання режимів роботи електричних станцій, груповий самозапуск асинхронних і синхронних двигунів, релейний захист. Тема моєї магістерської роботи:«Імітаційне моделювання аварійних режимів в багатомашинних електричних системах.»
Плани на майбутнє
Після захисту диплома і закінчення університету я планую знайти гідну роботу за фахом, реалізувати себе також у творчій та особистої сферах. Думаю не варто загадувати наперед, життя настільки непередбачувана річ, що залишається сподіватися тільки на краще.