Біографія
Дитинство
Народився вранці 1 лютого 1990 року в місті Макіївка Донецької області.
Батьки: батько – Петрушин Ігор Анатолійович, інженер-проектувальник, мати – Петрушина Ольга Леонідівна, економіст.
Перші
два з половиною роки
свого життя (за розповідями батьків) я активно займався плачем і
несамовитими криками. Однак, коли в 1993 році я потрапив в ясла,
ситуація докорінно змінилася. Всі казали, що в мені прокинувся мужичок.
І цей мужичок зробив мене похмурим і серйозним, що підтверджується
фотографіями того часу. У дитячому садку Івушка
пройшли мої перші випробування суспільством. Спілкування з однолітками
в такому віці, поряд з вихованням у сім’ї, багато в чому
визначає
принципи і характерні риси дорослої людини. Тому дошкільний період я
вважаю одним з найбільш важливих в житті. Саме в ці часи у мене
з’явився стійкий інтерес до техніки. Його появі сприяли
розповіді
дідуся про кораблі, з якими він був пов’язаний, коли працював
на
руднику Піраміда
(о. Шпіцберген, Норвегія), а
також про космічні польоти та інші досягнення людства. Ще до школи я
навчився читати і писати, тому в перший клас я пішов впевнено, хоча
дуже боявся отримати незадовільну оцінку і зганьбитися перед батьками.
Школа
Навчання у школі я почав досить активно. Брав участь практично у всіх заходах, що не заважало мені залишатися круглим відмінником до 10-го класу.
Починаючи
з першого класу на
кожне свято від родичів я отримував у подарунок книгу. Цими книгами
були дитячі енциклопедії, в основному видавництва
РОСМЕН
,
яких до кінця початкової школи в мене
накопичилася досить багато. Дуже багато часу я проводив за читанням цих
книг. Здається з них я дізнавався набагато більше ніж зі шкільної
програми, але й робити домашні завдання я не забував.
У 1999 році наша сім’я переїхала на нове місце проживання, тому школу мені довелося змінити. Цей період мені запам’ятався дуже добре, оскільки тоді в мене з’явилася величезна кількість нових друзів і знайомих. У новий колектив влився без особливих проблем і свою першу двійку я отримав саме в новій школі (вона була за поведінку). З друзями – однокласниками я завжди був дуже веселий і товариський. Спілкуємося з ними і до цього дня.
Потрібно зазначити, що неодноразово брав участь шкільних та міських олімпіадах, де займав призові місця. У школі улюбленими предметами були історія, біологія, географія, фізика та фізична культура (футбол, яким я займався кілька років просто захопив мій мозок, як і у переважного числа хлопців того віку).
У шкільні роки також проявився мій величезний інтерес до музики. До цих пір віддаю їй не маленьку частку себе, але це окрема історія. Закінчив 4 класи музичної школи по класу ударних інструментів. Ближче до закінчення школи я почав замислюватися про те, де вчитися далі. Довго не міг визначитися, тому що хотілося чогось незвичайного і романтичного. Однак у тому, що спеціальність буде пов’язана з технікою, я не сумнівався. Вибір припав на два ВНЗ: Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) і Донецький інститут залізничного транспорту (ДонІЗТ). Підготовчі курси проходив саме в ДонІЗТ, що зовсім не завадило моєму остаточному рішенню.
Університет
Остаточно
вибір свій я зупинив
на ДонНТУ. Серйозність і міць цього закладу підкупили мене. Спочатку
вступив на зовсім інший факультет, проте сімейні обставини склалися
так, що спеціальність довелося міняти. Спеціальність
Автоматизоване управління
технологічними
процесами
(АУП) здалася мені
достатньо цікавою та
універсальною, у чому я нітрохи не засумнівався, коли почав її
осягати.
Від
семестру до семестру, від
дисципліни до дисципліни мої знання міцніли і розширювалися. Багато в
чому цьому сприяв прекрасний викладацький склад університету. Виділяти
окремих викладачів я не бачу сенсу, тому що кожен з них з ретельністю
намагається вкласти в наші голови необхідну порцію знань. Найбільш
відповідальний період навчання в університеті для мене почався з появою
таких предметів, як Технічні
засоби автоматизації
і Технологічні вимірювання
,
тому що курсові
проекти за даними дисциплінами об’єднують отримані знання і,
в
більшості випадків, закладають фундамент для майбутньої магістерської
роботи.
Спочатку
моїм науковим керівником був ас. Жовтобрух С.А. Під його керівництвом я
займався розробкою системи управління навантаженням вугілля у
залізничні вагони (розробка була представлена на XI міжнародній
конференції Пошук молодих
в 2011 році). Але коли
мною було прийнято рішення про вступ до магістратури, новим керівником
став доц. Дубінін С.В. Запропонована ним тема здалася мені досить
важливою, серйозною та цікавою, тому я із задоволенням взявся за неї. У
своїй роботі я активно використовую комп’ютерні технології і
знання про
них, накопичені за попередні роки навчання, тому що бачу в цьому велику
перспективу і розвиток.
Плани на майбутнє
В першу чергу хочу успішно закінчити і захистити магістерську роботу. Після закінчення університету збираюся остаточно розставити свої життєві пріоритети і наполегливо працювати, щоб досягнути всіх поставлених цілей.