Біографія
Дитинство
Я, Дриндік Роман Владиславович, народився 11 січня 1990 року в місті Києві. Батько – Дриндік Владислав Леонідович – військовий у відставці, мати – Дриндік Світлана Вікторівна, вчитель англійської мови у Донецькій гімназії 21, є старша сестра – Дмитренко Юлія. У дитинстві я був дуже шкідливою дитиною, мене весь час тягнуло на пустощі, притаманні усім дітям. З ранніх років у мене була бурхлива фантазія і хороша емоційна пам’ять. Я міг дуже чітко і у всіх деталях запам’ятати будь-яку подію або випадок, що викликав у мене бурю емоцій. Однак у цієї моєї здатності була i зворотна сторона медалі... Дитина, що увесь час літала в облаках ніяк не хотіла вчитися. З боку батьків було докладено багато зусиль, щоб змусити мене навчитися читати і писати. Мені цього дуже не хотілося, але довелося.
Школа
Мої шкільні роки почалися 1 вересня 1997 року в Донецькій гімназії 21. У цій школі відбулося безліч подій, що вплинули на мене. Ще в молодшій школі мене почала цікавити фізика. Тяга до цієї науки почалася після перегляду чергового науково-фантастичного фільму і з роками тільки посилювалася. Будучи у 3-му класі, я самостійно вивчив, вірніше, визубрив закони Ньютона і закон Всесвітнього тяжіння. До кінця я їх все ж не розумів, однак на якомусь інтуїтивному рівні все ж відчував і з часом починав не просто розуміти, а усвідомлювати. Приблизно в той же час у мене прокинувся інтерес до комп’ютерів. Мій перший вчитель інформатики Кисельов Валерій Юрійович показав допитливій дитині „чудо” під назвою „Пошук-3”. За сучасними мірками ця обчислювальна машина порівнянна із звичайним калькулятором, однак саме цей електронний пристрій став відправним пунктом в моєму знайомстві з комп’ютерними науками і кібернетикою. На той період у мене не було ПК, але я знайшов оригінальний вихід – склав навпіл щільний картон, намалював клавіатуру, дисплей і, таким чином, у мене вийшов своєрідний „ноутбук”. Через деякий час батьки купили нам з сестрою вже справжній персональний комп’ютер на базі операційної системи Windows 95. Моя допитливість, недосвідченість, а також програмні помилки в цій операційній системі часто приводили до того, що комп’ютер переставав працювати належним чином. Незважаючи на тягу до обчислювальних машин та фізики, мої знання математики залишали бажати кращого. У старшій школі до навчання я ставився нейтрально, однак мене весь час змушували їздити на різні олімпіади. Мій учитель фізики Хорошун Ганна Миколаївна, читала свій предмет дуже цікаво, мені завжди було цікаво ходити на ії уроки, проте математика мені здавалася нудною, а про гуманітарні науки і зовсім чути не хотілося. Уроки інформатики проходили вже не так цікаво. Поданий факт пояснюється тим, що на той період практично у всіх вже були вдома комп’ютери і нового нам нічого не розповідали. Єдине чого нам хотілося на уроці – грати в ігри, що ми, власне, і робили. Програмування нам не читали. Але у 8-му класі інший мій учитель інформатики – Гармаш Світлана Миколаївна вирішила відправити мене на олімпіаду. Щоб навчити мене основам програмування, вона годинами розповідала про змінні, цикли, розгалуження і масиви. На той момент ці категорії для мене були дуже незвичні, дивні і неясні. Однак на районній олімпіаді я посів друге місце. У певний момент мене зацікавили бойові мистецтва. Я почав займатися шотокан карате і мені це дуже подобалося, мене надихали великі майстри, такі як Гитін Фунакоси, Масутацу Ояма та інші. З часом я почав відчувати, що в тій техніці, яку ми вивчали, чогось не вистачає, а саме – елементів боротьби. Карате – різноманітне бойове мистецтво, в якому гармонійно зосереджено безліч способів ведення бою. Проте ні кидкам, ні захватам нас не вчили і тому я пішов у ДЮСШ „Динамо” займатися іншим єдиноборством. Два роки я займався дзюдо і самбо під керівництвом тренера Подолякіна Є.В. За ці два роки я дізнався, що таке „передня підніжка”, „кидок упором ноги”, „важіль ліктя” і безліч інших не менш цікавих речей. Однак, з часом інтерес до спорту у мене почав згасати. Пов’язано це було з різними причинами. По-перше, не за горами був вступ до ВНЗ, по-друге, я почав тренуватися досить пізно, по-третє, тренувальний процес погіршився. На той час у мене прокинувся інтерес до науки. Другою відправною точкою у науковій діяльності, після знайомства з ЕОМ у початковій школі, стала наукова робота з математики. Під керівництвом одного з шкільних вчителів – Бокарьової Наталії Іванівни я писав наукову роботу для малої академії наук, в якій розглядав можливість застосування методу математичної індукції для доведення різних теорем і тотожностей. У тій роботі були розглянуті різні задачі – властивості різних числових послідовностей, теореми геометрії, алгебраїчні тотожності, тригонометричні тотожності, властивості деяких нерівностей, а найголовніше – було показано, як можна застосувати метод математичної індукції для їх доказу. З тих пір я серйозно захопився математикою. Незважаючи на завзяте бажання вивчати її, мої знання були все ж нестабільні. Інший мій вчитель – Косилов Сергій Олексійович показав мені царицю наук з іншого, більш цікавого боку. За рік навчання у нього я дізнався багато нового і краще зрозумів старе. І хоча вчив він мене всього один рік, цього цілком вистачило, щоб назавжди залишити пристрасть до математики в моїй свідомості. До кінця 11-го класу я був на піку своєї „математичної” форми і вступив до університету за рейтинговими іспитами.
Університет
Я довго не міг визначитися з ВНЗ. Мені хотілося вивчати математику, фізику та програмування. Що ж обрати? Після довгих роздумів, бесід із друзями, батьками було вирішено вступати до Донецького національного технічного університету на спеціальність ІУС. Ця спеціальність привернула мене різноманітністю технологій, що там вивчаються. Перші два роки навчання в університеті були найважчими. Відчувалася різка різниця зі школою. Дисципліни, які нам читали, були, на той період, важкими, але цікавими. За весь час навчання, в першу чергу, мене навчили вчитися і мислити нестандартно. З 1-го курсу я брав участь у студентських конференціях і олімпіадах. На 3-му курсі мені пощастило поїхати на конференції в Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Київський політехнічний університет і привезти звідти два дипломи. На 4-му і 5-му курсі я почав захоплюватися олімпіадами ACM ICPC. У мене з’явилося безліч інтересів окрім математики, фізики та програмування. Мене зацікавила філософія, кібернетика, штучний інтелект, нейронні мережі, м’які обчислення, формальні мови та граматики. Великий вплив на мене справили роботи А.Н. Колмогорова, П.Н. Лебедєва, твори Л.Д. Ландау, праці І. Ньютона, зокрема його праця – „Математичні початки натуральної філософії”. На старших курсах я відкрив для себе дуже цікавий розділ – еволюційні обчислення. Поданий розділ спочатку здавався дивним і дуже специфічним. Однак з часом, після вивчення низки дуже „ефектних” задач, таких як апроксимація растрових зображень обмеженим числом полігонів, рішення екстремальних багатовимірних задач, рішення рівнянь Диофанта з великим числом змінних, я дуже зацікавився цим математичним апаратом. Почасти тому тема моєї магістерської роботи пов’язана з еволюційними обчисленнями.
Плани на майбутнє
У найближчому майбутньому збираюся захистити магістерську роботу і відслужити в армії. Надалі я хочу захистити кандидатську дисертацію, можливо, отримати ще одну вищу освіту. Моя мрія і основна мета на найближче майбутнє – набратися знань, досвіду і потрапити працювати в компанію Google.