ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

 Зміст

Вступ

Баптизм є однією з найбільш поширених релігійних течій в сучасній Україні. Ця конфесія відіграє значну роль у релігійних, суспільних та культурних процесах нашої держави. За 150 років свого існування в Україні євангельський рух зайняв належне місце у духовному житті українського народу. За цей час, а особливо у перші десятиріччя свого існування на українських землях, баптизм набув яскравих специфічних національно-культурних рис, що дозволяє говорити про те, що в ті часи сформувався такий самобутній феномен як «український баптизм». Згодом баптистська спільнота зазнала на собі всі перипетії історії України у ХХ столітті, а відповідно змінювалися конфесійні, організаційні, світоглядні, соціальні аспекти буття баптизму на українських землях. Сучасні націєтворчі процеси що відбуваються зараз в Україні і в яких баптистська спільнота України є важливою частиною зумовлює українські баптистські центри шукати свою власну ідентичність та своє місце в цих процесах.

1. Актуальність теми

В сучасних умовах християнські церкви, а також  євангельсько-баптистське братство зокрема, стає нерозривно пов'язаним із всім українським суспільством, його життям і проблемами, а отже особливості сучасних трансформацій у середовищі євангельської спільноти України в контексті суспільно-політичних та культурних  процесів є актуальною релігієзнавчою проблемою, яка стосується багатотисячного загалу українських християн, від громадянської позиції та релігійних переконань яких значною мірою залежатиме майбутнє України в усіх сферах життя.

2. Мета і задачі дослідження, об'єкт, предмет та методологія  

Метою роботи є експлікація соціальних і віросповідних особливостей становлення та розвитку українського баптизму.
Повноцінному розкриттю проблеми сприятиме розв’язання наступних завдань:

1. Проаналізувати особливості становлення та формування євангельського християнства, його власної релігійної традиції (формування концептуальної релігійної позиції, формування релігійної практики, організаційні форми тощо) в історико-культурних умовах духовного розвитку України в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.;

2. Дослідити процеси трансформації світоглядних, організаційних, соціальних аспектів конфесійного буття євангельсько-баптистського братства в Україні за умов існування радянського тоталітарного режиму;

3. З'ясувати роль та місце євангельсько-баптистської спільноти в сучасному релігійному життя незалежної України, простежити процеси інституційного устрою, тенденції та специфіку розвитку баптистської спільноти в аспекті визначення власної національної свідомості.

Об’єктом роботи є процес розвитку українського баптизму. Предмет – соціальні і віросповідні особливості українського баптизму.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на системі загально-філософських, наукових та специфічно-історико-релігієзнавчих методах, а також базується на певних принципах. А саме принципах історизму та об’єктивності, позаконфесійності. В основу аналізу було покладено критичне вивчення першоджерел,  урахування конфесійного підходу при формування тих чи інших джерел дослідження.

3. Огляд досліджень за темою

Для вивчення історії виникнення національного євангельського руху важливими є праці російських дореволюційних дослідників, що містять фактичний матеріал з історії євангельського руху в Україні та спробу його аналізу. До цих праць можна віднести роботи єпископа Олексія (Дородніцина) [2; 3] та протоієрея Арсенія Рождественського [31]. Вони ввели у науковий обіг значну кількість документів, де відображено виникнення баптистських спільнот на півдні України. Також в роботі В.І. Ясевич-Бородаєвської «Борьба за веру» [40], міститься дійсно цінне дослідження законодавства Російської імперії стосовно правового становища у ній іновірців, проблеми тогочасного життя прихильників конфесії. Це фактично єдине досить повне спеціальне тогочасне дослідження. Також цих проблем торкався М.С. Грушевський в роботі «З історії релігійної думки на Україні» [8].

Серед радянських дослідників слід виділити праці О.І. Клібанова [15; 16], який дійсно намагався послідовно дотримуватись принципу науковості та об'єктивності, хоча й був суттєво обмежений принципами марксистсько-ленінської методології. Велике місце в історіографії з проблем українсько-російського протестантизму посідають праці Л.М. Мітрохіна [23; 24], Е.Г. Филимонова [36; 37], в яких досліджено деякі аспекти історії раціоналістичних рухів у Російській імперії, а саме історія їх виникнення та еволюції у контексті розвитку вітчизняного протестантизму та світового баптизму, формування їх соціальної бази тощо. Варто згадати про соціологічний огляд «Баптизм і баптисти», виданий у 1962 р. у Мінську [5], в якому відображено уявлення віруючих про базові світоглядні концепції «Бог», «людина», «Святе Писання», ставлення до суспільних, економічних і політичних процесів того часу. В Україні соціологічні дослідження баптизму проводилися у менших обсягах і мали більш прикладне, пропагандистсько-атеїстичне значення. 

 Цікавими і гідними довіри є праці низки фахівців, що проявили себе в цій царині досліджень: монографії Г.С. Ляліної [21; 22], В.І. Гараджі [7]. В них приділено увагу характеристиці євангельських релігійних громад як окремого соціального середовища, в межах якого людина отримує певне виховання та світоглядні настанови.  

Історіографія з особливостей формування віросповідання представлена в праці С.І. Головащенко [12], де наводяться основні матеріали та документи по формуванню віровчення євангельських церков України з 1880 року.

Конфесійна школа історіографія, «конфесійна» переважно тому, що до неї відносят винятково представників означеної конфесії. Першу спробу створити свою історію ЄХБ було здійсненно ще в другій половині 1980-х років силами керівництва Союзу євангельських християн-баптистів СРСР. 1989 році виходить «История евангельских христиан-баптистов в СССР» [11] – перше серйозне дослідження, над яким працювали безпосередньо самі баптисти. Серед конфесійних дослідників українського баптизму варто відзначити І.П. Плетта [27], який у своїй праці «Зарождение ЕХБ» подає внутрішньо конфесійний погляд на означену проблему. Початок євангельського руху в Україні, його перші осередки та засновники, а потім перші союзні баптистські об'єднання висвітлені в праці С.М. Савінського «История евангельских христиан-баптистов Украины, России. Белоруссии (1867-1917)» [32]. Історія утворення Союзу євангельських християн розглянута в роботі Ю.Є. Решетнiкова «Становлення та диференцiацiя євангельського руху в Українi» [28] а формування перших союзних баптистських об'єднань у праці С.М. Савінського «История евангельских христиан-баптистов Украины, России. Белоруссии (1917-1967)» [33].  Л. Коваленко в роботі «Облако свидетелей Христовых» [17] зібрав із різних джерел біографічні відомості про видатних діячів євангельсько-баптистського братства.

Зарубіжна історіографія радянського євангельсько-баптистського руху почала активно розвиватися під час і під впливом «холодної війни». Релігію та церкву в СРСР західні дослідники були схильні сприймати позитивно тому, що вона виглядала з одного боку, невинною жертвою насильницької секуляризації, а з іншого, реальною ідеологічною альтернативою радянського тоталітаризму. Найбільш детальна і глибока праця з історії радянського євангельського руху належить В. Заватському [10]. Йому вдалося охопити різні сторони життя конфесії, включаючи історію формування Союзу євангельських християн-баптистів, появу опозиційного руху, повсякденне життя віруючих та розвиток богослов'я тощо. Пострадянська «ліберальна» історіографія євангельського руху певною мірою стала продовженням західної. Її представники стали основний акцент робити на боротьбі євангельських християн-баптистів за свободу совісті. В книзі Л. Алексєєвої «Історія інакодумства в СРСР. Новітній період» [1] описуються різні осередки інакодумства та дисидентства в СРСР, включаючи церковний дисидентський рух в тому числі серед євангельських християн-баптистів.

Вже за сучасності вагомим внеском у дослідження українського баптизму є роботи як світських так і конфесійних авторів, зокрема С.М. Савінського «История Русско-Украинского Баптизма» [34], Ю.Є. Решетнікова «Становлення та диференцiацiя євангельського руху в Українi» [28], М.С. Каретнікової. «Русское богоискательство: национальные корни евангельско-баптистского движения» [14], які містять аналіз виникнення та специфіки євангельського руху в Україні наприкінці XIX - початку XX ст. Сучасний стан організаційного устрою євангельського баптистського руху в Україні висвітлен в статтях О.П. Лахно «Міжнародна спілка церков євангельських християн-баптистів» [25] та «Собор незалежних євангельських церков України» [35] в журналі «Релігійна панорама». Огляд основних осередків, центрів, тенденції їх розвитку розглянуті в працях В. Любащенко зокрема у статті «Сучасний євангельсько-баптистський рух в Україні: оновлення традицій» [20]. Протестантська релігійна ідентичність досліджується в теоретичному доробку багатьох українських релігієзнавців, зокрема В.Є. Єленського, О.П. Лахно [18], В. Любащенко [19; 20], Ю.Є. Решетнікова [28; 29; 30], Ю.В. Вільхового [6], Т. Грушової [9]. На регіональному рівні Донеччини питання протестантської ідентичності розглядаються в працях О.І. Панич [41]

Окремо слід акцентувати увагу на монографії М.М. Черенкова «Європейська Реформація та український євангельський протестантизм (генетико-типологічна спорідненість і національно-ідентифікаційні виміри)» [38]. У монографії розглядаються архетипічні та сучасні концепти європейської Реформації та особливості її вияву в українському євангельському протестантизмі. Представлено нові образи євангельського протестантизму, постанню яких сприяли розгортання демократичних процесів та активна соціалізація євангельських церков в українському суспільстві. Значна увага приділена також можливим способам інкультурації ідей європейської Реформації українським євангельським протестантизмом як самобутнім національним духовним явищем, що відкрите в своїй динаміці як до міжкультурного, так і для міжцерковного діалогу. 

4. Український баптизм: еволюція організаційних форм і соціальної орієнтації

Перші євангельсько-баптистські общини виникнули в Україні у 60-х роках XIX ст. в трьох відокремлених однин від одного регіонах: на півдні України в Херсонській, Катеринославській, а тккож  Київській губернії, а вже в 80-х роках розповсюдився в Тавричній губернії Лівобережної України [32]. Євангельський рух зобов'язан своїм виникненням у XIX столітті іноземним пієтистських впливом, проте благодатний ґрунт був підготовлений для них глибокою духовністю православних богошукачів. Якщо б євангельський рух був лише звичайним іноземним запозиченням, його було б легко усунути, як вплив іноземних колоністів. А сьогодні євангельські християни є однією з численних і швидкозростаючих християнських конфесій України. Євангельський рух в Україні був пов'язаний як з процесами, що відбувались на Заході Європи так і з внутрішніми культурно-історичними процесами, з духовними пошуками православних віруючих. Євангельський рух в Україні розвивався переважно у селянському середовищі і зазнав впливу сподівань пересічного селянства на покращання соціального становища. Хоча євангельський рух не мав відчутного впливу на політичні процеси у Російській державі, він відігравав помітну роль у конфесійній структурі тогочасного суспільства.

Виникнення перших євангельсько-баптистських громад в кожному регіоні має свою передісторію і своїх попередників. Вони виникли в різних місцях, майже незалежно один від одного, а згодом ці перші помісні громади-церкви об'єднувалися в спільній роботі, утворювали братерства, що пізніше склалися в Союз.

Фактично, від самого початку заснування перших баптистських громад,  в їх історії червоною ниткою проходить пошук шляхів єдності як адміністративної, так і духовної.  

Переслідування збоку фанатичних односельчан  та гоніння влади сприяли зближенню груп євангельського руху, які мали різні найменування (штундисти, баптисти, євангельські християни, петербурзькі віруючі-пашковці та інші), які були дуже схожі за догматикою й богослужебною практикою. Тому вони скоро стали об`єднуватись в союзи і проводити спільні конференції – з’їзди.

Громади, що виникали, об'єднувалися в групи навколо більш зрілих і духовно міцніших громад. Так утворилися групи навколо громад у селах Основи, Любимирки, Карлівки, Плоске та інших перших громад (див. рис. 1). Між групами встановлювалися письмові і особисті зв'язки [32].

Перші осередки зародження баптизму в Україні у XIX столітті

Рисунок 1 – Перші осередки зародження баптизму в Україні у XIX столітті

(анімація: 5 кадрів, 7 циклів повторення, 149 кілобайт)

Євангельсько-баптистські об'єднання пройшли непростий шлях історії на українських теренах. Аналізуючи еволюцію організаційного упорядкування євангельських течій, можна виокремити такі періоди.

Початок баптистського братства – це окремі особи, їх власний релігійний вибір. Баптизм нерозривно пов'язаний із південними регіонами України у другій половині ХІХ ст.

Від 80-х років ХІХ ст. серед баптистів починається розуміння необхідності об’єднання, корегування своєї діяльності. Відповідно виникає потреба у скликанні з’їздів, це був період братського баптистського розвитку. Те саме можна казати і про споріднені з баптистами братства євангельських християн.

На початку 1900-х років у братствах баптистів та євангельських християн розпочинається рух за створення союзних об’єднань. Виникають Союз баптистів та Союз євангельських християн. Ці союзи пройшли складний шлях у перші роки ХХ ст., а особливо із часу встановлення радянського влади. Баптисти та євангельські християни, а також і всі євангельські спільноти зазнали переслідувань та репресій.

У середні 40-х років ХХ ст. за ініціативи радянської влади Союз баптистів та Союз євангельських християн а також і інші євангельські течії (п’ятидесятники, братські меноніти тощо) були об’єднані у один Союз, що отримав назву Всесоюзна рада євангельських християн і баптистів, а згодом буква «і» перетворилася на дефіс.  

Друга половина ХХ ст. це часи, коли в наслідок процесів, що в першу чергу ініціювалися владою, євангельсько-баптистське братство зазнало кілька розколів, наслідком чого стало утворення нових об’єднань.  Протестантські об'єднання України післявоєнного періоду склали три великих групи: зареєстровані (лояльно ставилися до радянської влади); незареєстровані, які діяли в явочному порядку (лояльні до влади, але виступали проти державного втручання у справи церкви); релігійне підпілля (незареєстровані групи віруючих, які протипоставляли себе радянській влади, а також іншим баптистським об'єднанням і виступали проти державного втручання у свої внутрішні справи). Такий стан був і поміж віруючих ЄХБ. 

Відповідно потрібною була і необхідність пристосування до існуючих умов. Серед іншого, саме на цьому грунті і відбувалися розколи всередині баптистського братства. Спроби сформулювати свою соціальну позицію у євангельських церков мали місце ще у 20-і роки ХХ ст. Так, ідеї так званого «соціального Євангелія» мали певне розповсюдження, в першу чергу завдяки І. Проханову, який намагався богословськи інтерпретувати принципи соціального служіння, зокрема у працях «Євангельські християни та соціальне питання», «Нове, або євангельське життя» та втілити це у життя у вигляді комуни міста Сонця. Але, подальший розвиток євангельської спільноти на теренах України за умов тоталітарного режиму не сприяли ані ґрунтовному богословському осмисленню цих питань, ані практичній діяльності у цій площині. Варто нагадати, що ця проблема сягала ще перших часів існування євангельського братства, адже і Російська імперія також не давала для цього можливостей. Крім того, варто зазначити, що позиція соціуму, в якому доводилося жити євангельським церквам, негативне сприйняття віруючих, виведення їх на край соціуму, у маргінес, сприяли капсулюванню євангельсько-баптистського братства, формуванню ідеології «невідмирності». В свідомості віруючого все більше створювалася парадигма відстороненості від цього світу і перенесення істинного світу на небо (я мандрівник на цій землі, земля – тимчасове пристанище, як у пісні «мой в Небе край родной, мой в Небе дом»), всі помисли віруючого були спрямовані у потойбічне. Відповідно, і сама потреба в обґрунтуванні соціального служіння тут, на цій землі, не знайшла ґрунту для існування. Ця світоглядна позиція у тих чи інших формах існувала у всіх євангельських напрямках. 

За останні двадцять років після здобуття Україною незалежності, у часи релігійної свободи баптистська конфесія помітно просунулася вперед, порівнюючи із радянськими часами. В сучасному українському баптизмі за ці часи намітилися основні тенденції та проблеми, які на нашу думку будуть визначати розвиток баптизму у найближчі часи (принаймні роки). Це стосується організаційного аспекту (співробітництво між різними союзами та спілками), внутрішньоцерковного устрою (налагодження ефективної системи керівництва, вирішення кадрової проблеми та питання спадкоємності), оякіснення інтелектуально-богословської та інформаційної складової, налагодження ефективної та багатогранної діяльності поза межами церков тощо [26]. Ці проблеми можно розглядати радше як завдання, що потребують вирішення: оновленого бачення служіння, гармонійного поєднання традиції (укорінення в багатолітній присутності на українських землях та неоціненний досвід існування в різних соціально-історичних умовах) та нових форм внутрішньо- та зовнішньоцерковного служіння, які варто розуміти як відповідь на виклики сучасного світу.

Висновки

Український баптизм як самостійне конфесійне утворення пройшов  півторасотлітній шлях на українських теренах. За цей час відбулося становлення організаційного оформлення, формування власної релігійної традиції, позиції щодо соціуму тощо. Тенденції розвитку баптистського братства в Україні були зумовлені тими суспільно-політичними, культурними та іншими особливостями відповідного періоду (часів Російської імперії, радянського періоду, років незалежності).

Історія українського євангельсько-баптистського руху має досить вагому вітчизняну та зарубіжну історіографію. Вивчення історії виникнення баптизму починається майже відразу з появи цього феномену на теренах Російської імперії та носить переважно характер критичний (збоку православних авторів) або перші спроби апологетики (збоку власне баптистських письменників). Наукові розвідки щодо історичного становлення баптизму та формування його релігійної традиції відносяться до радянських часів та носять елемент критики з точки зору науково-атеїстичного світогляду. Інша ситуація склалася в останні роки, коли з'являються численні наукові дослідження цього питання в монографіях та інших дослідженнях історії баптизму в незалежній Україні.

Виникнення та перші десятиліття формування прийшлися на часи Російської імперії. Становлення баптистської традиції відбулося під впливом європейської протестантської традиції, що впала на власний грунт духовних пошуків віруючих, що з тих чи інших причин не були задоволені духовним станом існуючої офіційної православної релігійності. Розвиток баптистського братства пройшло шлях від окремих подвижників-проповідників, через становлення перших громад до утворення перших союзів. Все це відбувалося на тлі переслідувань та репресій збоку офіційної імперської влади та церкви.

Принципово інша ситуація склалася у радянські часи. Часи до Великої вітчизняної війни відзначилися спочатку більш-менш вільного існування баптистських та споріднених з ними євангельських течій, яке у 30-і роки змінилося наступом, обмеженнями та прямими репресіями щодо віруючих.

Часи війни та післявоєнні роки відзначилися тим, що влада, намагаючись взяти під контроль євангельське братство ініціює об'єднання споріднених течій (баптистів, євангельських християн, п'ятидесятників тощо) у єдине організаційне утворення Всесоюзну раду Євангельських християн-баптистів. Вимушена необхідність вироблення позиції щодо влади та існуючого строю призвела у подальшому до розділення євангельсько-баптистського братства на кілька течій, лояльних та опозиційних до влади. Існування у несприятливих умовах вимушувало або пристосовуватися до існуючого ладу, або навпаки, що стимулювало формулювати ідеологічно-богословське пояснення своєї тієї чи іншої позиції.

Нова ситуація склалася у часи незалежності. Нові умови сприяють відновленню вільної релігійної діяльності, а з іншого боку породжують нові проблеми. В сучасному українському баптизмі за ці часи намітилися основні тенденції та проблеми, які будуть визначати розвиток баптизму у найближчі часи (принаймні роки). Ці проблеми можно розглядати радше як завдання, що потребують вирішення: оновленого бачення служіння, гармонійного поєднання традиції (укорінення в багатолітній присутності на українських землях та неоціненний досвід існування в різних соціально-історичних умовах) та нових форм внутрішньо- та зовнішньоцерковного служіння, які варто розуміти як відповідь на виклики сучасного світу.

Особливості формування богослов'я та соціальної позиції українського євангельського протестантизму полягають у синтезі західних та східних культурно-богословських впливів, збігу об'єктивно-історичних і внутрішніх чинників, конвергенції світового історичного процесу та локального хронотопу.

Український євангельський протестантизм у соціально-богословській площині є актуальним синтезом східної та західної традицій, «ґрунтовним» і укоріненим в історико-культурному субстраті, але водночас є відкритим до творчого засвоєння західних культурно-богословських впливів та надбань вселенського християнства. Цей рух увібрав і трансформував різні компоненти християнської духовності – східної та західної, що проявилося, зокрема, і в богословських поглядах, і на побутовому рівні вірування пересічних євангельських віруючих. Осмислення своєї складної ідентичності й відновлення культурно-богословських зв'язків з європейським християнством стає умовою становлення українського євангельського протестантизму як самостійного феномену українського християнства.

Перелік посилань

1.  Алексеева Л.М. История инакомыслия в СССР. Новейший период. –Вильнюс — М.: «Весть», 1992. — 450 с.

2.  Алексий (Дородницын), епископ. Материалы по истории религиозно-рационалистического движения на юге Росси во второй половине XΙX столетия. – Казань, 1908. – с. 572

3. Алексий (Дородницын), епископ. Религиозно-рационалистическое движение на юге России во второй половине ХІХ-го столетия. – Казань, 1908. – 440 с.

4.  Бажан О.Г. Опозиційний рух в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. XX ст.): дис. ...канд. істор. наук: 07.00.01. – К., 1996. – 193 с.

5. Баптизм и баптисты. Социологический очерк. Под ред. М.Л. Ленсу, Е.С. Прокошина. – Минск, 1969. – 320 с.

6. Вільховий Ю.В. Політика радянської держави щодо протестантських церков в Україні (середина 40 – 70-х років XX ст.): дис. ...канд. істор. наук: 09.0011. –  Полтава, 2002. – 298 с.

7.  Гараджа В.И. Протестантизм. – М., 1971. – 200 с.

8.  Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні/ Ред. П.К. Вовк. - К.: «Освіта», 1992. –  192 с.

9. Грушова Т.В. Становлення протестантської традиції в Україні // Історія релігій в Україні: Праці ХΙ-ї міжнародної конференції (Львів, 16-19 травня 2001 року). – Книга I. – Львів: Логос, 2001. – С. 139-145.

10. Заватски В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны. – М.: МСС, 1995. – 559 с.

11.  История евангельских христиан-баптистов в СССР. – М.: Издательство ВСЕХБ, 1989. – 623 с.

12. История евангельско-баптистского движения в Украине. Материалы и документы / Сост. С.И. Головащенко.– Одесса: Богомыслие, 1998. – 277 с.

13. Історія християнської церкви на Україні: релігієзнавчий довідковий нарис. – К., 1992. – 355 с.

14. Каретникова М.С. Русское богоискательство: национальные корни евангельско-баптистского движения. – СПб: Библия для всех, 1997. –  380 с.

15.  Клибанов А.И. Народная социальная утопия в России XIX век М: изд-во Наука, 1978. –  335 с.

16.  Клибанов А.И. Народная социальная утопия в России период феодализма. – М: изд-во Наука, 1977. –  335 с.

17. Коваленко Л. Облако свидетелей Христовых для народов России в XIX-XX: 62 биографии с фотографиями. – К.: Центр Христианского Сотрудничество, 2000. – 274 с.

18. Лахно О.П. Церковна опозиція Євангельских хритисян-баптистів в Україні (1940-1980-ті роки): Монографія. – Полтава: Друкарська майстерня, 2009. – 288 с.

19. Любащенко В.І. Історія протестантизму в Україні: курс лекції. – Львів: Просвіта, 1995. – 350 с.

20. Любащенко В. Сучасний євангельсько-баптистський рух в Україні: оновлення традицій // Людина і світ. — 1996. — №6. — С. 6-10.

21. Лялина Г.С. Баптизм: иллюзии и реальность. – М., 1977. – 175 с.

22. Лялина Г.С. Новые тенденции и идеологии баптизма, - М., 1979. – 64 с.

23. Митрохин Л.Н. Баптизм. – М.: Политиздат, 1966. – 264 с.

24. Митрохин Л.Н. Баптизм: история и современность (философско-социологические очерки). – СПб, 1997. –  455с.

25. Міжнародна спілка церков євангельських християн-баптистів // Релігійна панорама. — 2008. — № 11. С. 60-69.

26.  Неволин М. Двадцать лет свободы: достижения и проблемы // Форум 20. Двадцать лет религиозной свободы и активной миссии в постсоветском пространстве. Итоги, проблемы, перспективы евангельских церквей. Материалы к дискуссиям / Редактор составитель Михаил Черенков. – К.: Дух и Литера, 2011. – С. 8-16.

27.  Плетт И.П. Зарождение церквей ЕХБ. -  Издательство «Христианин» СЦ ЕХБ, 1994. – 155 с.

28.  Решетнiков Ю.Є. Становлення та диференцiацiя євангельського руху в Українi: Дисс ... фiлос. наук: Iн-т фiлософiї iм. Г.С. Сковороди Нац. акад. наук Українi: 2000.

29. Решетников Ю.Н. История  Евангельско-баптистского братства в Украине  О.: Богомыслие , 2000. –  246 с.

30. Решетников Ю.Е., Санников С.Н. Обзор истории Евангельско-баптистского братства на Украине.– Одесса: Богомыслие, 2000. – 420 с.

31. Рождественский А. Южнорусский штундизм. – СПб., 1889. –180 с.

32. Савинский С.Н. История евангельских христиан-баптистов Украины, России. Белоруссии (1867-1917). – СПб.: Библия для всех, 1999. – 424 с.

33. Савинский С.Н. История евангельских христиан-баптистов Украины, России. Белоруссии (1917-1967). – СПб.: Библия для всех, 2001. – 421 с.

34. Савинский С.Н. История Русско-Украинского Баптизма.- О.: Богомыслие. 1995. – 128 с.

35. Собор незалежних євангельських церков України // Релігійна панорама — 2005. — № 5. С. 69-78.

36.  Филимонов Э.Г. Баптизм и гуманизм. – М.: Мысль, 1968. – 184 с.

37.  Филимонов Э.Г. Социальная и идеологическая сущность религиозного экстремизма. – М.: Знание, 1977. – 63 с.

38. Черенков М.М. Європейська реформація та український протестантизм: Генетико-типологічна спорідненість і національно-ідентифікаційні виміри сучасності: Монографія. – Одеса: Християнська просвіта, 2008. – 566 с.

39.  Шпет Г.Г. Очерк развития русской философии // Очерки истории русской философии. – Свердловск: изд-во Урал. ун-та, 1991. – С. 217-570.

40.Ясевич-Бородаевская В.І. Борьба за веру. Историко-бытовые очерки и обзор законодательства по старообрядчеству и сектантству в его последовательном развитии, с приложением статей закона и Высочайших указов. – СПб., 1912. – 688 с.

41. Панич О.І. Міф про баптистів у радянському суспільстві 1950–1980-х рр.: марновірство і пропаганда. –  [Электроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.histans.com/JournALL/journal/2011/3/9.pdf

42. Дик Й. Новые мехи для молодого вина. –  [Электроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-aaa.info/files/Articles/Dyck_rus.pdf


Важливе зауваження

При написанні цього реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення – грудень 2012 р . Повний текст роботи та матеріали за темою можуть бути отримані у автора або його керівника після зазначеної дати.