Реферат за темою випускної роботи
Управління ризиками при реінжинірингу бізнес – процесів на підприємстві
Зміст
Вступ
Актуальність теми. В умовах перманентної економічної кризи дуже багато питань постає перед суб'єктами господарювання з приводу мобілізації внутрішнього економічного потенціалу для подолання фінансових проблем, а також труднощів, що пов'язані з оптимізацією власного капіталу, скороченням персоналу у зв'язку переходом на скорочений робочий день, нестачею власних обігових коштів, збільшенням кредиторської заборгованості. У таких непростих умовах головним завданням бізнесу стає швидке реагування на ці проблеми і таке ж швидке впровадження адекватних змін подальшої інтенсифікації своєї діяльності. Аналіз бізнес-середовища і моніторинг його змін, аналіз потреб споживачів і моніторинг змін у перевагах і поведінці споживачів стали основними, стратегічно важливими процесами компанії, що визначають усю подальшу її діяльність щодо створення продукту, його виробництва, доведення до споживача й одержання прибутку. Тому існує нагальна потреба у застосуванні новітніх методів, технологій та інструментів адаптації підприємств до нових умов зовнішнього середовища, здатних найбільш повно реалізувати їх організаційно-управлінський та виробничий потенціал на ринку.
Реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Reengineering – BPR) є одним із високоефективних методів перепроектування бізнесу, який досить широко використовується фірмами та підприємствами у розвинутих країнах та передбачає такий підхід до управління, який дозволяє зробити «прорив», дає різке підвищення продуктивності й ефективності діяльності підприємства, на відміну від постійного щоденного поліпшення бізнес-процесів. BPR – це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів з метою досягнення істотного поліпшення якості функціонування.
Необхідно відзначити, що дуже багато бізнес-процесів у виробничій системі підприємства є неефективними, що спонукає топ-менеджмент переглядати функціональні складові виробництва, вести пошук альтернативних варіантів виходу з кризи. Треба зазначити, що не завжди саме удосконалення бізнес-процесів може привести до суттєвих позитивних результатів. Усе це, зрозуміло, визначається в індивідуальних випадках, але треба зауважити, що в сучасних умовах у підприємств виникає дуже велика необхідність саме до використання реінжинірингових заходів, завдяки яким можна здійснити перепроектування бізнес-процесів під потреби сучасного ринкового середовища з урахуванням впливу на нього кризових явищ в економіці.
Україна сьогодні переживає складний період становлення ринкових відносин, тому окремі питання розвитку інноваційно–інвестиційної діяльності вимагають більш глибокого опрацювання. Сучасні підходи щодо теоретичного обґрунтування методичних підходів та наукових аспектів практичного втілення реінжинірингу досліджені і розроблені відомими зарубіжними вченими: М. Хаммером, Дж. Чампою, Т. Давенпортом, М. Робсоном, Ф. Уллахом, Е. Фрезе, Ф. Хілом та іншими. В останній час найбільшу увагу розробці проблем формування та реалізації процесів реінжинірингу приділяють також і вітчизняні вчені: В. Хобта, О. Попова, С. Кравченко, О. Ареф’єва, Л. Бляхман, М. Бородатова, П. Забєлін, С. Козьменко, В. Мединский, Є. Ойхман, В. Тарасов.
Однак у цілому питанням удосконалення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств приділяється недостатньо уваги. Більшість сучасних публікацій та наукових праць присвячені сутності процесу перепроектування бізнесу та його плануванню чи висвітлюють сучасний стан державної економіки на основі результатів аналізу «як є». Неповно проаналізовано проведення всіх стадій реінжинірингу та нюанси, що їх супроводжують, а одже й питання управління ризиками, що мають місце на всіх етапах цього процесу. Таким чином зараз не має якісно адаптованої для українських реалій теоретичної бази управління проектами суттєвої модернізації вітчизняної економіки. Така невизначеність відлякує потенційних інвесторів від вкладання коштів у подібні проекти, а це призводить до того, що Україна посідає далеке від першого місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності.
Необхідність теоретичного обґрунтування управління ризиками реінжинірингу бізнес-процесів у контексті забезпечення подальшої активізації підприємницької активності суб’єктів господарювання та розробки практичних рекомендацій з планування та регулювання результатів реінжинірингу бізнес-процесів для виходу на шлях сталого економічного зростання української економіки обумовлює актуальність теми магистерської роботи, її мету та задачі.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розгляд теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо управління ризиками під час проведення реінжинірингу бізнес-процесів з урахуванням факторів та особливостей формування результатів цього процесу в сучасних умовах.
Для досягнення поставленої мети в магістерській роботі вирішені такі теоретичні та практичні задачі:
- розглянуто стан та перспективи розвитку вітчизняних суб'єктів господарювання;
- виявлено сутність реінжинірингу бізнес-процесів на підприємствах;
- досліджено механізм ризик-менеджменту при реінжинірингу бізнес-процесів;
- проаналізовано господарювання підприємств;
- проведено поріняльний аналіз ризиків та принципів управління ними;
- оцінено фактори та резерви зниження ризиків;
- узагальнено методичні підходи ризик-менеджменту при проведенні реінжинірингу;
- розроблено практичні рекомендації по управлінню ризиками під час перепроектування бізнесу;
- систематизовано та обґрунтовано запропоновані рекомендації.
Об'єктом дослідження є реінжиніринг бізнес-процесів на промислових підприємствах.
Предметом дослідження є теоретичні підходи, методичні та практичні питання управління ризиками при реінжинірингу бізнес-процесів промислових підприємств.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались методи системного підходу, аналізу та синтезу з метою розвитку економічної сутності реінжинірингу бізнес-процесів та оцінки ступеня ефективності управління ризиками при проведенні цього процесу сучасними методами; принципи діалектики, як загального методу пізнання, використано для дослідження структурних складових регулювання процесу управління ризиками при реінжинірингу; індексний метод становить підґрунтя визначення сучасного стану інвестиційно-іноваційної діяльності суб'єктів господарювання; статистичні методи використані для виявлення величини ризику на певній стадії реінжинірингу бізнесу; за допомогою методів математичного моделювання визначено умови перетину «безпечних» границь при проведенні перепроектування бізнес-процесів. Практичні розрахунки виконано за допомогою програмних пакетів MS Excel та Wolfram Research Mathematica 5.
Як джерела інформації, використовувалися законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення місцевих органів влади з регулювання інвестиційної діяльності, офіційні дані статистичної звітності, результати наукових досліджень закордонних та вітчизняних вчених, провідні фахові та періодичні видання, видання українських вчених.
Наукова значимість результатів дослідження. Основним науковим результатом магістерської роботи є вивчення та аналіз сучасних теоретичних основ та розробка обґрунтованих практичних рекомендацій з ризик-менеджменту при проведенні реінжинірингу бізнес-процесів на промислових підприємствах.
Структура дослідження обумовлена її цілями, завданням, предметом і методом дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що об’єднують підрозділи, висновки.
Основний зміст
У вступі розглядається актуальність запропонованої теми, її об’єкт та предмет дослідження, а саме теоретичні підходи, методичні та практичні питання управління ризиками при реінжинірингу бізнес-процесів промислових підприємств.
Розділ 1. Теоретичні засади ризик-менеджменту при реінжинірингу бізнес-процесів на підприємствах. У цьому розділі розкрито економічну сутність категорії «ризик реінжинірингу»; розглянуто наукові підходи до визначення ризиків та їх основні риси; визначено, що на процес управління суттєво впливає характер діяльності підприємства, обґрунтовано підхід до виявлення ризиків реінжинірингу та проаналізовано методику їх кількісного оцінювання.
Під час аналізу економічної природи ризику перепроектування було визначено функцію досліджень ризику як невід’ємної ознаки діяльності підприємства. Зокрема, визначено необхідність однозначного трактування категорії «ризик реінжинірингу».
У зв’язку з тим, що немає чіткого трактування категорії «ризик реінжинірингу», зроблено автором спробу визначити цю категорію крізь призму наявних трактувань суміжних категорій: «господарський ризик», «підприємницький ризик», «ризик діяльності підприємства» та «економічний ризик». З урахуванням виявлених недоліків цих визначень (розкриття змісту ризику лише через його витратний характер, врахування лише однієї із його сторін: суб’єктивної або об’єктивної) та їх сильних сторін, автором було запропоновано визначення комплексного змісту. Отже, ризик реінжинірингу є економічною категорією, яка відображає результат реалізації обраного рішення у вигляді успіху, невдачі або відхилення від поставленої мети під час виробничо-господарської діяльності підприємства з урахуванням впливу внутрішнього та зовнішнього середовищ.
Таким чином, на виникнення ризиків впливає те середовище, де функціонує підприємство, тобто умови, які можуть викликати або спричиняти їх реалізацію. Іншими словами, це джерела ризику або фактори ризику. Проаналізовано основні фактори виникнення ризиків реінжинірингу та виявлено, що їх систематизація здійснюється не лише на основі джерел появи, але й здатності підприємця впливати на них. Такий поділ факторів забезпечує визначення ризиків, характерних джерелу їх виникнення, визначення здатності спрогнозувати їх та управляти ними.
Дія переважної кількості факторів спричиняє виникнення значного різновиду ризиків, і саме класифікація ризиків поглиблює їх аналіз та можливості врахування у процесі управління ними. На основі аналізу наявних класифікацій ризиків та врахування груп факторів їх виникнення запропоновано розгорнуту класифікацію ризиків реінжинірингу (рис. 1).
Рисунок 1 – Класифікація ризиків реінжинірингу
Запропонована класифікація не лише перераховує і системно впорядковує наявні ризики реінжинірингу, але й дає можливість підприємству не упустити окремі їх різновиди під час визначення портфеля ризиків, та є спробою полегшення процесу ідентифікації.
Виникнення ризиків реінжинірингу залежить від дії факторів, а ті, у свою чергу, визначаються середовищем функціонування підприємства та його характерними рисами (галузева приналежність підприємства, відносини власника та підприємства (форма власності), можливості підприємства як матеріальні, так і фінансові, та складність організованості підприємства (розмір підприємства)). Кожна характерна риса позначається на формуванні певних ризиків реінжинірингу. Таким чином, обумовлюється підхід виявлення ризиків реінжинірингу. Під час послідовного аналізу характеристик підприємства з позиції їх можливості продукувати ризики формується портфель ризиків реінжинірингу, тобто, створюються передумови використання синтезованого підходу до виявлення ризиків реінжинірингу, за яким воно розглядається з точки зору галузі, форми власності та розміру.
Вибір саме такої послідовності характеристик обумовлений значенням формування ризиків реінжинірингу та можливостей їх визначення.
Галузева приналежність підприємства розглядається першою, оскільки підприємець, обираючи напрям діяльності, добровільно входить у систему галузевих ризиків, приймає їх на себе та обов’язково враховує їх у своїй діяльності.
Наявна форма власності як підґрунтя виявлення ризиків визначає особливості впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність підприємства, пов’язана з відносинами власника і підприємства, правами та його обов’язками.
Визначення розміру підприємства як третього рівня виявлення його ризиків пов’язане з складністю виокремлення більш характерних ризиків саме малому чи великому підприємству. Цей рівень доповнює раніше виявленні ризики реінжинірингу та дає можливість побачити перспективу впливу на них.
Використання такого підходу зорієнтоване на поєднання і підсилення взаємозв’язків між окремими елементами середовища підприємства; та на можливість формувати організаційні основи механізму управління ризиками реінжинірингу. Запропонований підхід необхідний для визначення портфеля ризиків реінжинірингу та розробки відповідної системи заходів з управління ними.
Автором проаналізовано сутність та значення поняття «управління ризиками реінжинірингу», визначено етапність його реалізації; показано значення етапу кількісного оцінювання ризиків для визначення методів прийняття управлінських рішень відносно ризику. На основі виявлених недоліків методів кількісного оцінювання, автором запропоновано їх поєднувати з метою зменшення розбіжностей у результатах.
Усі засоби та методи управління ризиками реінжинірингу у роботі згруповано за цілями управління ризиками, адже заходи з управління застосовуються для досягнення певної цілі діяльності. Аналіз заходів управління ризиками реінжинірингу виявив зовнішні (законодавство, розробленість методів, переваги та недоліки методів) та внутрішні (можливість оптимального вибору методу управління ризиком реінжинірингу) перешкоди у їх застосуванні.
Розділ 2. Методичне забезпечення управління ризиками в діяльності суб'єктів господарювання.Розглянуто систему підходів до сутності механізму управління ризиками реінжинірингу, проаналізовано його прояви у діяльності вітчизняних підприємств, особливості управління ризиками підприємств в Україні, визначено причинно-наслідкові зв’язки виникнення ризиків залежно від галузевої приналежності, форми власності та розміру підприємства.
Автором проаналізовано економічну сутність механізму управління ризиками реінжинірингу та виявлено, що однозначної думки щодо цієї дефініції немає. Така ситуація не сприяє забезпеченню ефективного процесу управління ризиками. На основі синтезу наявних підходів до визначення поняття «механізм управління», введенням структурних елементів, запропоновано визначення поняття «механізм управління ризиками реінжинірингу».
Розділ 3. Рекомендації з удосконалення систему ризик-менеджмен-ту при проведенні реінжинірингу бізнесу. Запропоновано основи вдосконалення процесів ідентифікації ризиків реінжинірингу, процесу вибору заходів щодо управління ризиками підприємства з позиції значимості для задоволення потреб (цінності), економічної доцільності (економічна складова) та компетентності виконавців, сформовано механізм управління ризиками підприємства та визначено економічну ефективність зазначених заходів.
Перелік посилань
1. Мирошниченко Д.С. Оцінка інвестиційного ризику у процесі ризик-менеджменту // Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених "Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю" – Донецк, ДонНТУ, 2012. – С. 24–26.
2. Васин С.М. Управление рисками на предприятии / С.М.Васин – М.: Проспект, 2010. – 124 с.
3. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками / И.А. Бланк – К.: Ника–Центр, 2005. – 225 с.
4. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения/ В.М. Гранатуров. – М.: Дело и сервис, 2010. – 357 с.
5. Воробьев. С.Н.,. Управление рисками в предпринимательстве / С.Н. Воробьев К.В. Балдин – М.: «Дашков и К», 2006. – 287 с.
6. Остапкова Л.А. Аналіз, моделювання та управління економічними ризиками / Л.А. Остапкова, Н.Ю. Шевченко – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 164 с.
7. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент / И.Т. Балабанов – М.: Проспект, 2005. – 368 с.