Біографія
або
Все трапляється в нашому житті ... ОДНОГО РАЗУ ...
Шматочки дитинства
Різні, як і настрій дітей: добрі, веселі, цікаві, грайливі, жваві, іноді з домішкою примх, ревнощів або смутку... Впевнена, що більшість пам'ятають дитинство моментами, подіями, рідше – днями... Але варто лише дати відправну точку, нагадати ті почуття, які були пережиті і Ви знову опинитеся там і згадаєте, що сталося з Вами тут одного разу ...
Все в нашому житті трапляється одного разу...
Ось так одного разу теплим вересневим днем 1990 року з'явилася на світ дівчинка з чудесними сіро-блакитними очима, і невгамовною жагою пізнання. У мене було дуже щасливе дитинство, оточене теплом і турботою батьків і близьких. Період свого дошкільного життя я пам'ятаю дуже смутно, хоча іноді деякі епізоди виразно з'являються в моїй голові. Мої спогади поповнилися розповідями батьків і купкою чорно-білих фотографій. Обожнювала свій садок "Ялинка", ходила туди із задоволенням, там я і зустріла своїх перших друзів, яким любила дарувати свої іграшки. Дитинство для мене було важливим етапом у житті, тому що дуже багато було закладено саме з дитинства. А потім була...
Школа
Про школу в мене найтепліші спогади. Дуже сильно боялася туди йти, хоча сама і хотіла опинитися там якомога раніше. Але був якийсь страх щось не зрозуміти, щось не змогти. Однак у 1997 році загальноосвітня школа № 6 відкрила для мене новий світ, а через десять років у 2007 разом з атестатом і золотою медаллю видала путівку у життя.
Мій перший Учитель – Лях Надія Федорівна – була дійсно Учителем з великої літери. Вона вкладала часточку своєї душі в кожного зі своїх 13 учнів, вона прищеплювала нам любов до рідної мови (не кожна школа в нашому містечку могла похвалитися україномовним класом). Саме вона заклала той фундамент, на якому будувалися наші подальші знання.
Старша школа запам'яталася здоровим духом суперництва. Дуже часто відвідувала різноманітні міські олімпіади, в яких займала призові місця. Траплялися й обласні змагання. І як завжди, одного разу, вступила до ліцею "Ерудит" на очно-заочну форму навчання, де поглиблено вивчала фізику. Брала участь у програмі "Обдаровані діти".
Була й маса інших заходів. Входила до складу "Шкільної ради". Разом з іншими активістами брали участь в шкільному самоврядуванні, в міських КВНах, в щорічних конкурсах "Зірки і зіроньки", організовували Новорічні вечори. Та й на власному випускному була ведучою. Завжди була в колективі, тому залишилися дуже хороші спогади. Такі ж теплі спогади про вчителів. Напевно, це був найкращий час, тому що був він безтурботним, бо тільки навчалася, спілкувалася і мріяла про...
Університет
Вибір ВНЗу був не випадковим. По-перше, це найстаріший ВНЗ Донецька, а значить він найбільш "досвідчений" і відомий за межами міста, та й країни теж. А по-друге, так склалося, що кращі учні попередніх шкільних випусків вчилися саме в цьому ВНЗі, тому його престижність в моїх очах підвищувалася.
Завдяки отриманим знанням я домоглася ще однієї мети, вступивши на бюджетну форму навчання. І з 1 вересня 2007 року я гордо ношу звання студентки кафедри "Управління персоналом і економіка праці" (УПЕП) ДонНТУ.
Дуже люблю свою групу УПЕП-м11 (хоч спочатку дуже засмутилася, дізнавшись, що в групі будуть одні дівчата). Тепер розумію, що ми як "скринька з казками" – кожна різнобічна особистість і по-своєму унікальна. Ми дружимо, разом відпочиваємо і, сподіваюся, з роками не втратимо одне одного.
Професорсько-викладацький склад кафедри "УПЕП" поєднує в собі високу кваліфікацію, здорову амбітність, досвідченість, але при цьому кафедра є однією з наймолодших в університеті. Завдяки їм, я багато чому навчилася, брала активну участь у науковій і творчій діяльності університету.
Після закінчення бакалаврату сумнівів щодо подальшого навчання не виникало! Звання магістра, я вважаю, дає більше можливостей і перспектив в побудові кар'єри. Тому, отримавши червоний диплом бакалавра, я без особливих зусиль вступила до магістратури. Особливо необхідно відзначити мого наукового керівника, д.е.н., професора Швець Ірину Борисівну, яка допомогла мені з вибором теми магістерської роботи "Мотивація розвитку персоналу".
Роки навчання в університеті для мене – це, перш за все, час становлення мене як особистості. Тут я зіткнулася з першими своїми справжніми труднощами, які довелося вирішувати самостійно. Саме студентські роки у більшій мірі змусили переглянути всі принципи і поміняти формулювання, навчили розуміти справжню сутність людини і будувати...
Плани на майбутнє
Мені б дуже хотілося самореалізуватися. Знайти достойну і цікаву роботу за фахом, яка буде приносити моральне та матеріальне задоволення. Для мене, як для кожної жінки, важливо створити сім'ю і радіти успіхам чоловіка і дітей. А ще ... втілити в життя мрію – подорож до Парижа, Мілана та до інших мальовничих куточків нашої планети.
Живу за правилом трьох Н: Немає Нічого Неможливого!